ТОП-10 фільмів із весняним настроєм

Якщо про прихід весни сповіщає лише календар, а пейзаж за вікном не приносить ні натхнення, ні передчуття пробудження природи – час переглянути гарний фільм,...

Якщо про прихід весни сповіщає лише календар, а пейзаж за вікном не приносить ні натхнення, ні передчуття пробудження природи – час переглянути гарний фільм, який подарує весняний настрій.

Зимовій порі личить класичне кіно, літо – традиційний час блокбастерів, весною ж хочеться фільмів візуально довершених і водночас нетривіальних, – розповідає Лук’ян Галкін, кінознавець викладач Кінолекторію у Freud House та культурного центру PhotoCULT. 

Для тих, хто святкуватиме прихід березня у кінотеатрі, Лук’ян Галкін радить “Зільс-Марію”: «в ній гарне все: знамениті акторки, сюжет, що хвилює та хмари, схожі на велетенських змій».

Моє улюблене весняне кіно, – ділиться кінознавець, – недооцінений “Spring breakers” Хармоні Коріна, який ховає витончену постмодерністську гру під глянцевою манерою зйомки. “Велика краса” Паоло Соррентіно також асоціюється з весняним настроєм, щоправда, не надворі, а всередині. Як на мене, тим тільки краще, – підсумував Лук’ян.

До фільмів, згаданих нашим експертом, журналісти Espreso.tv підібрали й інші картини, що асоціюються з весною.

“Пізня весна” (1949)

Режисер: Ясудзіру Одзо

Весна – символ змін, нового життя, тож недаремно наприкінці 40х років минулого століття з’являється не один фільм, назва чи тема якого відсилає нас до найсвітлішої пори року. Світ показував готовність до нового життя після війни.
Страх не збагнути загадкові душі мешканців країни сонця, що сходить, не повинен випереджувати бажання познайомитися із творчістю класика японського кінематографа. Ясудзіро Одзо володів майстерністю зробити своїх героїв близькими і мало не рідними кожному глядачу.

“Пізня весна” – історія про чоловіка похилого віку, який самостійно виховував доньку, а тепер хоче видати її заміж, хоч і горює від передчуття розлуки. Це фільм красивого і світлого смутку, один із шедеврів світового кінематографа.

“Звуки музики” (1965)

Режисер: Роберт Вайз

І через 50 років народна любов до цього мюзиклу не пройшла. Свідченням тому, сприйняте «на ура», виконання Леді Гагою одного із хітів фільму на цьогорічній оскарівській церемонії. І овації, влаштовані чарівній Джулії Ендрюс, що вийшла вручати статуетку.

Душевні “Звуки музики” несуть в собі тепло і світло, якого так не вистачає по закінченню зими, а прекрасні Альпійські пейзажі, зі сніжними вершинами гір і квітучими долинами нагадують, що справжня весна зовсім близько.

“Таємничий сад” (1993)

Режисер: Агнешка Голланд

Це історія про маленьку Мері, що втратила своїх батьків. Із сонячної Індії вона переїздить в холодну Англію і тепер живе в похмурому сімейному маєтку, де нікому до сироти немає діла.

Якось Мері знаходить закинутий сад, який стає її прихистком, а заразом і місцем сповненим чар. У “Таємничому саду” спостерігаємо весну у всій її красі. Фільм нагадує, що диво можна побачити в звичайних речах.  Адже спостерігати за пробудженням природи – вже магія. 

“Перед світанком” (1995)

Режисер: Річард Лінклейтер

Чи може найбільший роман твого життя тривати лише одну ніч? Таке запитання ставить перед своїми героями і глядачами режисер. Схильність до максималізму він проявить і пізніше, коли вже перед самим собою поставить питання, чи можуть зйомки одного фільму тривати 12 років. У результаті маємо “Юність”, обдаровану фестивальними нагородами, хоч і дещо обділену Оскаром.

Повертаючись до стрічки “Перед світанком”, це історія про пару, що познайомилася увечері, а вже на ранок розлучиться. На весь роман – одна ніч. Легкість, ніжність, романтика, почуття на етапі свого зародження, не зіпсовані рутиною – що може бути краще для створення весняного настрою?

“Весна, літо, осінь, зима… і знову весна” (2003)

Режисер: Кім Кі Дук

Говорячи про пори року у фільмах, неможливо оминути стрічку південно-корейського режисера Кім Кі Дука, в самій назві якої вони усі присутні. Усе повторюється. Циклічність в природі, циклічність в житті. Після дощу з’являється сонце, за поколіннями – нові покоління, а після весни слідує літо, осінь, зима і… знову весна.

За сюжетом, у гірському краю живе монах-цілитель, що виховує малого хлопчика. Той дорослішає, проходячи всі життєві етапи. І вплинути на майбутні події чи попередити їх не в силах ніхто, бо вони не відворотні. Як невідворотній, власне, і прихід весни за зимою.

“Ілюзіоніст” (2006)

Режисер: Ніл Бергер

Перетворення сірих пейзажів пізньої зими, в барвисті весняні полотна – диво не менше, ніж коли чарівник випускає голубів зі свого циліндра. Саме життя – диво, тільки важливо відрізняти істинне від ілюзорного, фокуси і реальність.

Фільм про ілюзіоніста, що вражав публіку своєю майстерністю, зявившись у Відні на початку 20го століття. І про любов – істинну і безсмертну.

“Дерево життя” (2010)

Режисер: Теренс Малік

Свого часу цей фільм викликав жваве обговорення, критики розділилися на два табори. Хтось визначав його як псевдоінтелектуальну стрічку інші – як геніальну філософську притчу.

Оминемо ці дискусії, сказавши лише, що це неймовірно красиво. Терен Малік – майстер живописних полотен на екрані, і його фільми звучать як гімн життю і природі.

“Відв’язні канікули” (2012)

Режисер: Хармоні Корін

З назви фільму і постерів можна вирішити, що це чергова мейнстрімна молодіжна комедія. І помилитися. Один із американських критиків сказав, що у цій стрічці зустрілися “Обличчя зі шрамом” і Брітні Спірз.

За сюжетом дівчата, відпочиваючи на канікулах від коледжу, вирішили провести це й час весело і незабутньо. І варто сказати, забути це їм справді не вдасться.

Режисер вирішив боротися із символами поп-культури, її ж засобами. Довівши культ тіла, грошей і вечірок до абсурду.

“Велика краса” (2013)

Режисер: Паоло Сорентіно

Фільм “Велика краса” ще називають “Солодким життям” 21го століття. Паоло Сорентіно справді зняв такий собі вільний рімейк на картину свого великого земляка Фелліні.

Епічна сатира на сучасне життя здобула чимало нагород, у тому числі і Оскар, як найкращий фільм іноземною мовою 2013 року.

“Зільс-Марія” (2014)

Режисер: Олів’є Ассаяс

У “Зільс-Марії” головну роль зіграла Жульєт Бінош. Тут вона актриса, що у 18 років здобула славу. З того часу минуло 20 років. Власне, режисер і зосередився на її постаті. Він хотів показати знамениту актрису такою, якою вона є в житті і в своїй професії. А значить іншою, ніж ми її знаємо з відомих фільмів.

Легка іронія допомагає Олів’є Ассаясу говорити у цій стрічці про серйозні питання – старіння, плин часу і втрати.
 
Якщо правильно обрати фільм, то весна буде не лише на календарі, а й в душі, та й небо, може, здасться світлішим. Приємного перегляду!

Категорії
Життя
Новини
Loading...