«Правий сектор» на Прикарпатті очікує зачистка?

Після прес-конференції колишнього очільника «Правого сектору» на Прикарпатті Василя Абраміва та його колег-побратимів по презентації Національного руху Дмитра Яроша, яка відбулася 2 лютого, напрошується...

Після прес-конференції колишнього очільника «Правого сектору» на Прикарпатті Василя Абраміва та його колег-побратимів по презентації Національного руху Дмитра Яроша, яка відбулася 2 лютого, напрошується лише один висновок.

 

Висновок для «Правого сектора» загалом невтішний – його будуть зачищати. Від Івано-Франківська до Ужгорода, від Чернівців до Чернігова, від Харкова до Маріуполя.

Це наслідок тієї самої вольниці, про яку згадав на прес-конференції Василь Абрамів (нагадаємо – зять Дмитра Яроша) і яка, за його ж словами, згубила «Правий сектор».

Як, насправді, формувався «Правий сектор»? А дуже просто – туди приймали всіх охочих, без будь-якого, умовно кажучи, фейс-контролю. В результаті, окрім дійсно патріотів, там опинилося чимало пристосуванців і, що на нашу думку найважливіше, досить великий відсоток людей з кримінальними нахилами. Це молоді люди того самого складу, котрі на початку дев’яностих масово записувалися в кримінальні бригади. Бо це тоді було круто. Так само круто, як під час і після Революції Гідності записуватися в «Правий сектор» і ставати патріотом. В цьому, начебто, немає нічого поганого, швидше навпаки. Але є різниця між переконаннями і самонакруткою.

IMG_5142

Хтось може закинути – багато хто з них воював і навіть загинув, захищаючи Україну. Так і за це їм низький уклін. Але, справедливості ради, зазначимо, що в дев’яностих чимало шукачів бандитської романтики загинуло в кримінальних розборках. І якщо говорити про героїзм індивідуальний, то вони були готові померти за вибудуваний в голові кримінальний ідеал. Хоча звичайно, ні про який суспільний героїзм, як у випадку з бійцями ПС, мова не йде.

Але що в результаті вийшло. Частина «Правого сектору» відчула себе настільки крутою, що вирішила, що їм не писані ні закони держави, ні закони суспільства, ні закони елементарного людського співжиття. Вони почали відчувати себе настільки над законом, як колись представники кримінальних бригад. Вгамувати це крило «Правого сектору» вже не міг навіть сам Дмитро Ярош. Тому й заявив 28 грудня минулого року про свій вихід з «Правого сектору». За ним, як і слід було очікувати, організацію почала покидати більш поміркована і, скажімо чесно, більш патріотична частина ПС.

Втім, є підозра, що Дмитро Ярош, який, нагадаємо, є депутатом Верховної ради щось знає. Та що там щось. Він знає, що нагорі прийняте рішення про повну зачистку «Правого сектору». Справа, звичайно нелегка, адже за час війни організація накопичила чимало нелегальної зброї. Це вам не бандити з дев’яностих. У тих максимум був «калаш».

А Дмитро Ярош, якому, звичайно ж, болить за власне дітище вирішив створити Національний рух та Українську Добровольчу Армію, куди б можна було вивести з під удару тих, хто захоче піти слід за ним. І схоже підуть. Наразі про свою готовність піти за провідником, як вони його називають, зголосилися 5-й та 8-й батальйони ДУК. Гадаємо, що це лише перші ластівки.

Дмитро Ярош чудово розуміє, що вчиняти революцію під час війни – повний деструктив, який може привести до втрати державності.

Та схоже його опоненти з «Правого сектору» готові розхитувати човен й далі. Буквально вчора “Правий сектор” через свого речника Артема Скоропадського заявив про режим “внутрішньої окупації” та підготовку до революції.

В той час як НРДЯ заявляє про свою готовність до конструктивної співпраці з владою, «Правий сектор» устами того ж Скоропадського заявляє наступне: «З нинішньою владою ми ніяк не збираємося взаємодіяти. Наша кінцева задача – це революція і створення української соборної самостійної держави».

З одного боку дивно чути такі, здавалося б, націоналістичні заяви від уродженця Москви та громадянина Росії, прихожанина Московського патріархату Артьома Бичкова, який для форсу взяв собі прізвище українського гетьмана. А з іншого боку, нічого дивного. Хто може точно сказати скільки таких засланих казачків-бичкових в рядах «Правого сектору»?

Тому нічого надзвичайного в тому, що притямні колишні «правосєки» намагаються зараз якомога більше дистанціюватися від організації, яка своїми діями вже наносить державі більше шкоди, ніж користі.

Що ж до «Правого сектора» Прикарпаття, то в його штабі на вулиці Шевченка в Івано-Франківську (колишнє кафе «Віола») останніми днями спостерігається дивне затишшя. Ніяких тобі людей в камуфляжі, ніяких автомобілів з козирними «дуківськими» номерами. Останнім спалахом діяльності ПС в Івано-Франківську було усунення з посади керівника Андрія Подільського. Усунення ініціювала більш радикальна частина ПС. Щоправда, за якісь махінаціями з реквізитами.

І хоча сам Подільський заявив про те, що залишається впрацювати в організації, є підозра, що незабаром ми зможемо побачити його в рядах НРДЯ. Якщо звичайно цей пристосуванець пройде кадровий відбір, на необхідності якого наголосив на вже згаданій прес-конференції Василь Абрамів, зазначивши, що не хочеться наступати на граблі, набираючи в організацію будь-кого, як це було з «Правим сектором».

Джерело

Категорії
Життя
Новини
Loading...