У безкраїх степах Донеччини, мужньо і стійко долаючи усі труднощі воєнно-польових буднів, несе свою нелегку службу 5 батальйон
територіальної оборони.
Створене на теренах Прикарпаття і майже виключно з прикарпатців дане військове формування є певною мірою унікальним. Історія нашого краю (ну принаймні останніх кількох десятиліть і вже точно часів Незалежності) не знає іншого факту, коли б на теренах області, як то кажуть, «з нуля», створювалася нова військова частина, та ще й на 100% укомплектована штатними одиницями, озброєнням та військовою технікою.
Що ж воно таке є – 5 батальйон територіальної оборони і які завдання ставить перед ним держава? Певний час у суспільстві панувала хибна думка, що батальйон територіальної оборони – це таке собі військове формування, покликане виконувати бойові завдання лише на території, де його було сформовано. Вочевидь, це не є так. Насправді завдання, які покладаються на батальйон випливають із завдань територіальної оборони. Відповідно до статті 18 Закону України «Про оборону України», такими завданнями є охорона та захист державного кордону; забезпечення умов для надійного функціонування органів державної влади, органів військового управління, стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил); охорона та оборона важливих об’єктів і комунікацій; боротьба з диверсійно-розвідувальними силами, іншими озброєними формуваннями агресора та антидержавними незаконно утвореними озброєними формуваннями; підтримання правового режиму воєнного стану. Власне, саме ці функції і виконують сьогодні хлопці з Прикарпаття у зоні проведення антитерористичної операції. Але наша стаття сьогодні не про це.
Сьогодні, коли батальйон вже виконує бойові завдання за призначенням у визначеному районі, напевно, настав час розповісти, як же відбувалося формування цього унікального для нашого краю військового формування, у яких муках народжувався батальйон, прозваний у народі «Прикарпаттям».
Офіційною датою початку формування батальйону є 11 травня. Саме в цей день до нового військового організму були призвані перші військовослужбовці – так зване організаційне ядро: керівники підрозділів і служб, військові фахівців, в тому числі перший командир батальйону підполковник Тарас Шевчук та нині, на жаль, покійний, загиблий при виконанні службових обов’язків начальник штабу батальйону майор Юрій Баран. Втім, насправді створювати частину почали значно раніше. «Якщо бути точним, – коментує з даного приводу військовий комісар Івано-Франківського обласного військового комісаріату полковник Ігор Павлюк, – то вже в перші дні березня, щойно російські війська вдерлися на територію Криму і почали недружні дії проти дислокованих там військових частини, як Івано-Франківський обласний військовий комісаріат отримав вказівку від вищого командування розпочати підготовчу роботу із створення на території області військового формування, спроможного виконувати завдання з охорони особливо важливих об’єктів, комунікацій, протидії можливій диверсійній діяльності та надання допомоги Державній прикордонній службі у забезпеченні охорони Державного кордону України».
Нагадаємо, тоді ще ніхто не міг спрогнозувати напрямку подальшого розвитку агресії Російської Федерації в Україні, тож існувала цілком реальна загроза, що слідом за Кримом та Південним Сходом російські диверсанти з’являться у нас.
Одразу ж по отриманню відповідних вказівок «згори» особовий склад обласного та районних військових комісаріатів та взявся до справи. Зі слів полковника Павлюка, робота була проведена воістину титанічна: підібрати і вивчити потенційний особовий склад, провести інструкторсько-роз’яснювальну роботу з майбутнім організаційним ядром батальйону, закласти необхідну кількість озброєнь та військової техніки, підібрати та підготувати необхідну кількість одиниць техніки національної економіки України, що її планувалося мобілізувати в разі, якщо команду на формування батальйону буде отримано, вирішити питання забезпечення військовослужбовців військовою формою, необхідним майном, засобами захисту тощо… І все це в умовах постійного виконання завдань з часткової мобілізації – доукомплектування особовим складом і технікою інших військових частин, – яких з Івано-Франківського ОВК ніхто не знімав.
«Звісно, не обходилося без проблем, – додає І.Павлюк, – через недостатнє фінансування не все необхідне майно вдавалося придбати коштом Державного бюджету, далеко не вся військова техніка, яка надходила нам зі складів НЗ, була у належному стані, а придбання запчастин для доведення її до ладу – це додаткові незаплановані витрати. Крім того, не всі керівники організацій, підприємств, установ до кінця усвідомлювали важливість мобілізації у тих складних умовах і не без проблем передавали Збройним Силам таку необхідну їм техніку».
Втім, більшість керівників організацій, підприємців та простих людей в нашому краї – люди свідомі. Розуміючи сутність старого перевіреного постулату: «народ, який не бажає годувати свою армію, годуватиме чужу», вони з розумінням відгукувались на прохання військових про допомогу і сприяння: чи то наданням необхідної техніки для мобілізації чи то необхідним майном чи то перерахуванням коштів на спеціально створені цільові рахунки.
Значну допомогу, в тому числі у питаннях формування батальйону територіальної оборони, прикарпатські військові отримали від Ради оборони Івано-Франківської області, Надвірнянської районної ради ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», виробничого об’єднання «Карпати» багатьох інших трудових колективів, об’єднань громадян тощо.
«Особливо хочеться відзначити наших енергетиків, – розповідає обласний військовий комісар, – з найперших днів кризового періоду керівництво та працівники ПАТ «Прикарпаттяобленерго» були з нами. Допомагали усім: почнемо з того, що чимало їхніх працівників сьогодні призвано до Збройних Сил України; вони також дуже допомогли нам з транспортом: як під час формування батальйону і мобілізації загалом, так і надавали необхідний транспорт для доставки різного роду вантажів (питної води, продуктів харчування, засобів захисту, запчастин, сигарет, передач військовослужбовцям від рідних) у район виконання батальйоном завдань за призначенням. Завжди – що б ми їх не попросили – вони завжди йшли нам на зустріч».
Команда на початок формування 5 батальйону територіальної оборони надійшла у Івано-Франківський обласний військовий комісаріат на початку травня. Ще раніше, в якості місця формування і пункту постійної дислокації нового військового формування було обрано військове містечко, що у селищі міського типу Делятин, Надвірнянського району. Розташована там військова частина А 1807 люб’язно надала для цих цілей частину своєї території, спальні та технічні приміщення, солдатську їдальню.
Туди, починаючи з 11 травня, і потягнулися перші автомобільні колони з новопризваними військовослужбовцями. Кожен з військовиків попередньо пройшов медичне обстеження спочатку у районному (міському), а потім і обласному військових комісаріатах, психофізіологічне обстеження, співбесіду з командуванням батальйону та представниками мобілізаційного відділу Івано-Франківського ОВК. «Перевага при формуванні батальйону, – говорить заступник Івано-Франківського обласного військового комісара по роботі з особовим складом – начальник відділу по роботі з особовим складом і громадськістю підполковник Любомир Демчук, – віддавалася особам, які добровільно виявили бажання проходити військову службу у Збройних Силах України під час кризового періоду. Разом з тим, відповідно до вказівки вищого командування усіх військовозобов’язаних було призвано до батальйону на підставі мобілізації». Слід зазначити, що процес відбору військовослужбовців до батальйону продовжувався і безпосередньо у частині. «Адже важливо було, щоб кожен військовослужбовець, не залежно від тієї військово-облікової спеціальності, що написана у нього у військовому квитку, – розповідає І.Павлюк, – знайшов саме своє місце у батальйоні, виконував саме ту роботу, яку він робить найкраще і яка йому до душі. Тому командири дуже прискіпливо придивлялись до кожного свого підлеглого, проводили з ними безліч співбесід – так, щоб можливості кожного військовослужбовця було використано з максимальною ефективністю».
20 травня процес формування 5 батальйону ТрО було офіційно завершено і новостворений військовий організм розпочав бойове злагодження. Бойове злагодження – дуже важкий і копіткий процес. Сам по собі кожен солдат, сержант чи офіцер може бути професіоналом неабиякого класу, проте якщо його підрозділ не діє, як одна команда, гріш – ціна такому професіоналізму. Бойове злагодження батальйону відбувалося на полігоні «Прибан», що у містечку Сторожинець, на Буковині. Щоб дістатись до полігону, батальйон своїми силами здійснив 26 травня марш на дистанцію 186 кілометрів. Це виявилось першим серйозним випробуванням для частини, з якого вона вийшла з честю. Усі понад півсотні одиниць техніки з понад 400 осіб особового складу у встановлені терміни дісталися до полігону, виконавши поставлене завдання. Подальші три з половиною тижні особовий склад батальйону активно займався бойовою підготовкою: щоденні стрільби із штатної стрілецької зброї, в тому числі із ручних протитанкових гранатометів та автоматичних станкових гранатометів, метання бойових гранат, заняття з тактики, інженерної підготовки, ротні тактичні навчання – сумувати бійцям у цей період, як то кажуть, не доводилося.
Були й проблемні питання. Читач, напевно, добре пам’ятає, якого суспільного резонансу набула звістка про незабезпеченість військовослужбовців частини бронежилетами. Не будемо вдаватися у подробиці, хто тут правий, а хто винний, але було і таке. Тоді наші громадяни довели усім, що український народ і Українське військо – єдині. Люди, цілі організації і трудові колективі радо відгукнулись на заклик обласного військового комісара, обласної влади, депутатів та громадських активістів і взялися допомагати військовикам у придбанні необхідного захисного спорядження: хто пересилав кошти для придбання захисного спорядження на рахунок фірми «ТЕМП-3000» – єдиної компанії, яка виробляє сертифіковані бронежилети для потреб Збройних Сил, – що дозволило зібрати понад 300 тисяч гривень і придбати на ці кошти майже сотню бронежилетів; хто купляв захисні жилети самотужки і приносив до батальйону. Долучилось до цього процесу і Міністерство оборони. Як наслідок, сьогодні, зі слів обласного військового комісара Ігоря Павлюка, особовий склад 5 батальйону територіальної оборони забезпечений бронежилетами на 100%.
Сьогодні батальйон мужньо несе службу у зоні проведення антитерористичної операції. Як оповідають численні очевидці, бойовий дух військовиків високий, адже вони знають, що від їхньої щоденної бойової роботи залежать мир і спокій на нашій землі, а ще вони постійно відчувають плече земляків. По кілька разів на тиждень небайдужі прикарпатці відправляють батальйону вантажівки з усім необхідним для життєдіяльності у чужій місцині: від питної води і сигарет до генераторів автономного живлення, від бронежилетів і кевларових касок до шанцевого інструменту і харчів, а отже хлопці знають: Прикарпаття піклується про свій батальйон і чекає усіх наших хлопців живими і здоровими додому.
Сергій Білий,
відділ по роботі з особовим складом та громадськістю Івано-Франківського обласного військового комісаріату
