Годі й казати, наскільки сутужно в нинішній складний для держави час із коштами, потрібними для виплати пенсій громадянам. Проблеми з наповненням Пенсійного фонду України створюють ті підприємства і бізнесові структури, котрі несвоєчасно і в неповному обсязі переказують до цього фонду належні суми пенсійних внесків. Та ще більший подив викликає те, коли таких недобросовісних платників неправомірно бере під свій захист Феміда.
Увагу багатьох наших краян, і не тільки їх, привернула поширена у червні інформація прес-служби УСБУ в Івано-Франківській області про те, що співробітники цього управління викрили суддю Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яка скоїла корупційне правопорушення. Вони склали стосовно судді протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), який було подано до Івано-Франківського міського суду.
Хоча в інформації не називали імені тієї служительки Феміди, здогадатися, про кого йдеться, було зовсім неважко. Адже із сайта Івано-Франківського міського суду щоранку можна дізнатися, які справи розглядатимуть цього дня, про їх суть і хто є сторонами судового процесу. Тож просто не могла не впасти в око справа про адміністративне правопорушення з боку судді О. Лучко (а вона знана громадськості як колишня голова окружного адмінсуду), котра не запобігла згаданому конфлікту інтересів, як визначають цю юридичну колізію правники. Та хоч судові засідання для розгляду безпрецедентної для нашої області справи суддя Л. Островський почав призначати ще в червні, О. Лучко на них не з’явилась аж вісім разів, мотивуючи це хворобою. До матеріалів справи долучено листки непрацездатності. Виглядає на те, що суддя просто затягувала час, добре знаючи, що провадження за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, просто закриють у зв’язку із закінченням тримісячного терміну, протягом якого за вчинення його можна накласти стягнення. З’явилася суддя адмінсуду на відкрите судове засідання в івано-Франківський міський суд аж за дев’ятим викликом 23 вересня. Своєї вини у вчиненні корупційного діяння не визнала, просила провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Розглядаючи справу про притягнення О. Лучко до адміністративної відповідальності за частинами 1 і 2 ст. 172-7 КУпАП, яка надійшла з УСБУ, з участю представника обласної прокуратури В. Данилишина та адвоката А. Лучка (брат пані Оксани), суддя Л. Островський озвучив наведені в протоколі факти на підтвердження того, що О. Лучко вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, дослідив додані до цього документа матеріали. Прокурор у судовому засіданні підтримав висновок про обгрунтованість складеного в УСБУ протоколу.
і з матеріалів справи постала ось яка неприваблива картина. В лютому ц. р. управління Пенсійного фонду України в м. івано-Франківську звернулося в окружний адмінсуд з позовом до ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» про стягнення заборгованості перед управлінням ПФУ в сумі 82,5 тис. грн. Автоматизована система документообігу суду розподілила адміністративну справу за вказаним позовом для розгляду судді О. Лучко. Але ж головою правління вказаного акціонерного товариства є Олександр Дмитрович Лучко — батько Оксани Лучко! Отож після того, як ця справа потрапила саме до його дочки, у пані Оксани і виник потенційний конфлікт інтересів. Вона могла врегулювати його, на думку судді Л. Островського, в порядку, визначеному процесуальним законом, але не зробила цього. Тож на судових засіданнях 22 лютого і 1 березня ц. р. суддя О. Лучко ухвалювала рішення по справі в умовах уже реального конфлікту інтересів як особа, зацікавлена в результатах її розгляду на користь близького родича. Що, зрештою, видно із прийнятих суддею ухвал у цій справі. Першого разу О. Лучко ухвалила рішення відмовити позивачеві в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, залишити позовну заяву без руху й надати управлінню ПФУ в м. івано-Франківську термін для сплати судового збору до 29 лютого. А на другому судовому засіданні О. Лучко ухвалила в цій адміністративній справі рішення, яким повернула міському Пенсійному фондові у зв’язку з несплатою судового збору позовну заяву до ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» про стягнення заборгованості.
У процесі розгляду справи щодо відповідача міський суд дійшов висновку, що суддя О. Лучко ухвалила рішення в умовах реального конфлікту інтересів у справі і вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Утім, ухвалене міським судом рішення по справі виглядає, як на сприйняття далеких від юриспруденції людей, дещо суперечливим, оскільки при ухваленні його суддя Л. Островський мусив врахувати ту обставину, що з часу вчинення О. Лучко адміністративного корупційного правопорушення минуло понад три місяці. І вийшло так, що, з одного боку, суддя у своєму вердикті визнав колегу з іншої судової установи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а з другого боку — провадження у справі він закривсаме у зв’язку із закінченням терміну накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.
Та, зазначимо, сам факт визнання в судовому рішенні вини О. Лучко в корупційному діянні для неї не міг не важити набагато більше від того потенційного грошового штрафу за вчинене, якого вона так намагалась уникнути і рахувала дні, коли ж, нарешті, спливе тримісячний термін притягнення її до відповідальності за адміністративне правопорушення. із суду, що визнав вину служителя Феміди в адміністративному корупційному правопорушенні, відповідні документи підуть для реагування у Вищу раду юстиції, прізвище порушника буде занесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
О. Лучко, яка в міському суді не визнавала своєї вини, оскаржила його рішення в апеляційному суді івано-Франківської області. Суддя Ю. Шкрібляк для розгляду справи за апеляційною скаргою своєї колеги з окружного адміністративного суду провів у жовтні аж три судові засідання впродовж трьох днів поспіль. На відміну від восьми літніх засідань суду першої інстанції, коли Оксана Лучко мотивувала свою відсутність на них перебуванням на лікарняному, тепер жодного судового засідання вона не пропустила, розуміючи, наскільки високою є ціна ухвали апеляційного суду.
Спочатку О. Лучко у своїй заяві просила про відвід судді Ю. Шкрібляка, який, на її думку, може упереджено і необ’єктивно розглянути справу. Проте він відхилив прохання апелянта, мотивуючи тим, що ніяких підстав для висловлення йому недовіри не бачить. Коли ж надав слово О. Лучко для обгрунтування своєї апеляційної скарги, то вона категорично заперечила законність постанови, яку ухвалив щодо неї міський суд, назвала себе без вини винною. Апелянт вважає необррунтованим рішення міського суду щодо її вини, яку матеріалами справи не доведено, а отже, порушено її конституційні права як особи. Бо ж вона розглядала позовну заяву міського Пенсійного фонду до ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» аналогічно, як і три інші, що були розподілені їй того дня і стосувалися заборгованості окремих підприємств зі сплати пенсійних внесків. із 1 вересня 2015 р. законодавець позбавив низку державних органів пільги щодо сплати судового збору, тож, оскільки міське управління Пенсійного фонду не сплатило його, О. Лучко, за її словами, згідно зі ст. 108 КАС України прийняла єдине можливе рішення — залишити позовну заяву без руху, проте цим суддя не позбавила позивача права після виконання процедурної норми щодо повної відповідності позовної заяви вимогам закону повторно звернутися в адмінсуд.
Одначе прокурор В. Данилишин та суддя Ю. Шкрібляк іншої думки: О. Лучко повинна була взагалі взяти самовідвід від участі в розгляді справи з огляду на те, що керівником підприємства—відповідача, до якого позивається міський Пенсійний фонд, є її батько Олександр Дмитрович Лучко. Отож, узявшись розглядати цю справу, суддя вступила в потенційний, а потім і в реальний конфлікт інтересів, який має ознаки корупційного діяння.
Проти визнання міським судом її вини в такому діянні О. Лучко навела контраргумент, що в матеріалах позовної заяви управління фонду до «Прикарпатжитлобуду» взагалі ніде не згадується прізвище керівника цього підприємства. А пані Оксана давно живе окремо від батьків, виховує сама двох дітей, щодня зайнята вирішенням різних побутових проблем, тож вона, мовляв, не могла знати, що її 68-річний тато-пенсіонер ще керує акціонерним товариством. Так, вона сама 20 років тому недовго працювала в «Прикарпатжитлобуді», але ж тепер у матеріалах позовної заяви управління фонду значиться адреса цього підприємства зовсім інша, ніж була тодіѕ Аби спростувати твердження апелянта і її адвоката, суддя зачитав додану до справи офіційну відповідь прокуратурі з ДПі м. івано-Франківська про те, що керівником ЗАТ «Прикарпатжитлобуд» є Олександр Дмитрович Лучко. На запитання судді А. Лучко та його підзахисна відповіли, що цього документа при ознайомленні з матеріалами справи вони «не помітили»…
Ще одним «контраргументом» О. Лучко проти постанови міського суду було звинувачення на адресу «зацікавлених осіб», які, мовляв, її зумисне «підставили», інспірували адміністративну справу проти неї. На засіданнях апеляційного суду пані Оксана назвала прізвища кількох юристів, причетних до розслідування факту прийняття нею рішень на користь відповідача у справі — ЗАТ «Прикарпатжитлобуд», очолюваного її батьком, а також колег з адмінсуду, через яких стався «витік інформації» про це. Мовляв, у кожного з них були особисті причини звинуватити її в корупційному діянні, оскільки протягом своєї суддівської практики вона розглянула багато справ за участі їх або їхніх родичів і в більшості випадків ухвалювала рішення не на їхню користь. У тому всьому пані Оксана вбачає і помсту недоброзичливців за її «активну позицію» в 2014—2015 роках, коли вона була головою окружного адмінсуду. А її брат-адвокат навіть назвав таких недоброзичливців «гадами»…
Втім, суддя Ю. Шкрібляк підтримав постанову міського суду, якою О. Лучко визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, і не вніс до цього вердикту жодної зміни. Рішення апеляційного суду області про відхилення апеляції О. Лучко на рішення суду першої інстанції остаточне й оскарженню не підлягає.
Отож крапку в справі про притягнення служительки Феміди до відповідальності за корупційне діяння врешті поставлено.
