Минулого місяця приватні перевізники Івано-Франківська задекларували страйк. Основною вимогою було підняти тариф на перевезення. Озвучена причина – все дорожчає, водії звільняються з роботи і тікають до Польщі.
Про це кореспондент журналу МІСТО Володимир Гарматюк написав статтю під назвою “Можливий страйк і досвід Любліна”.
З тексту статті:
У нас так часто люблять розповідати на усіх владних рівнях про поїздки до близьких і далеких сусідів на “обміни досвідом”. Не знаю, що можуть взяти у нас сусіди, наприклад, у сфері громадських перевезень пасажирів, але ми могли б. От, хоча б, у Любліна, міста-партнера Івано-Франківська.
Послуги перевезення в Любліні надають чотири перевізники. Загалом 398 великогабаритних (12-18 метрів) автобусів і тролейбусів, а лише 20 машин – завдовжки 8,5 метрів. Причому, 80% від усіх міських перевезень виконує муніципальне, чи то пак комунальне підприємство. Цікаво в Любліні вирішено питання квитків.
Гроші від їх продажу надходять до бюджету. Місто викуповує у перевізників послугу і продає її у вигляді квитків городянам та туристам. Різницю покриває бюджет. В Любліні близько 200 точок продажу квитків, розташованих у кіосках, 35 стаціонарних “квиткоматів” на зупинках. Окрім того, квитки можна купити безпосередньо в транспорті, який обладнаний спеціальними пристроями, а якщо їх немає – у водія. Також квитки можна придбати через додатки в мобільному телефоні. Варіантів багато. Найвигідніше купувати абонементи на період від 10 до 150 днів. На 1-2 маршрути чи на всі. Це відповідно коштує, але й дає певні переваги. Наприклад, знижки у 130 партнерів програми абонементного квитка.
Звісно, любителів халяви в Любліні також є достатньо. Але штраф за “халяву” доволі високий (кошти від його сплати надходять до бюджету), а ще “зайців” заносять до бази даних боржників, і вони можуть мати різні соціально-економічні проблеми – наприклад, ускладнення при оформленні кредиту.
В Любліні є близько 30 категорій пільговиків. Але перевізника не обходить їхня кількість, як і місто не обходить – їхали на маршруті 2 пасажири чи повний комплект – перевізник отримує кошти за кілометраж і кількість рейсів. За порушення умов перевезення перевізника також серйозно фінансово карають. Про хамство від водіїв чи бруд і сморід у транспорті, навіть і мови не може бути. Ну і ще – всі автобуси і тролейбуси (приватні чи комунальні) пофарбовані в кольори міста, а сидіння обшиті накидками з логотипами Любліна. І не заклеєні рекламою. Бо це престиж, бо це обличчя міста, бо це культура. А ви кажете страйки…
Ось такий досвід могли б перейняти у сусідів… Може, ті водії, що позвільнялися і «виїхали до Польщі», якраз за досвідом і поїхали…
Більше читайте у наступному випуску журналу МІСТО вже за тиждень.
