У рамках ІІ Міжнародного фестивалю фентезі “Брама” у Франківську в Педагогічному Інституті відбулася зустріч з Павлом Ар’є.
Павло Ар’є – сучасний німецько-український письменник, драматург. Викладає у німецькій академії. Не любить називати себе драматургом, а театральним діячем. Вважає, що без глядача театр є мертвий. На його думку, театр має не давати відповіді, а ставити питання, пише Місто.
Основною рушійною енергією митця є страх і лють. Автор має писати правдиво і про те, що пережив сам. Фальшиве відчувається одразу і є непотрібним. Автор позитивно ставиться до Франківського драмтеатру й всіх запрошує на виставу “Гамлет”.
Павло Ар’є розповідає, що творити почав з дитячого садочка, захоплювався театром у школі. Був чи не наймолодшим глядачем у театрі Леся Курбаса. Згодом відсахнувся від зайвої “солодкавості” українського театру. Вдруге закохався у театр у Німеччині. Вразили чесні п’єси драматургині Сари Кейн, котра писала про післявоєнну адаптацію різних особистостей. Натхненним повернувся в Україну, перекладав світових драматургів. Знаходиться п’єса, гроші, театр і ситуація драматургії в Києві змінилась докорінно.
Автор вважає, що Київ, Львів та Франківськ – три наймогутніші осередки театрального мистецтва в Україні. У 2006 році написав пепшу п’єсу, котра є емоційним відгуком на розчарування у революції 2004 року. Зізнається, що не є актором, але любить писати. Висловлює думку, що театр має бути чесним. Вважає себе автором і режисерські експерименти – спроба більше дізнатися про текст.
Найважливішою жінкою у житті є мати, котра була ліквідатором аварії на ЧАЕС і потім виявилась непотрібною власній державі. Цей біль став основоположним фундаментом творчості автора та книги “Баба Пріся”.
