Шестеро франківців зійшли на найвищу гору Африки. ФОТО

П'ятниця, 15 березня 2019 16:04
Днями шестеро франківців зійшли на найвищу гору Африки, вулкан висотою 5895 м – Кіліманджаро.

Днями шестеро франківців зійшли на найвищу гору Африки, вулкан висотою 5895 м – Кіліманджаро.

Один із учасників експедиції, керуючий партнер компанії Webmil Іван Дячишин розповів «Репортеру» про бюджет подорожі, труднощі та правила гірських сходжень у Танзанії.

Вхід за квитками

«Ми з друзями вже багато років ходимо Карпатами. Якось разом гуляли горами Індонезії. А минулого року двоє з наших з’їздили у базовий табір Евересту. Звідти вони повернулися з ідеєю вийти на Кіліманджаро. А ми підтримали», – розповідає Іван Дячишин.

Зібралася група з шести відчайдухів – Михайло Романюк, Олексій Бурсанов, Христина та Ростислав Яремчук, Наталя та Іван Дячишин. І минулого літа почали шукати можливості. Виявилося, що вхід до нацпарку Кіліманджаро можливий лише з гідом. Вартість – 800 доларів з одного. Туристична компанія бере групу під опіку, організовує сходження та відповідає за життя учасників. Зокрема надає гідів і портерів, тобто носіїв. При цьому кількість портерів залежить від ваги спорядження групи.

«Не має значення, чи ти нес­тимеш речі сам, чи тобі знадобиться допомога – на 20 кг вантажу дають двох портерів. Вони, як і гіди, мають спеціальні ліцензії, – говорить Дячишин. – У Танзанії ця робота є досить престижною, добре оплачуваною. Вони тягають великі вантажі і роблять це дуже швидко. Танзанія сприймає Кіліманджаро як хорошу можливість для розвитку туризму. Вони мають ще одну гору і кілька сафарі-парків. І намагаються максимально задовольнити туристів успішним сходженням і рівнем сервісу».

До теми: Їдь ровером. Як франківці вирушили у велоекспедицію Європою і проїхали 1200 км (ФОТО)

Каже, українські компанії теж пропонують тури на Кіліманджаро. Але Іван з друзями знайшли контакти місцевої фірми – так вдалося зекономити. Там одразу розповіли, що треба мати з собою та як готуватися.

Загалом сходження – вхід до парку, харчування, гід, портери, шість днів мандрівки – обійшлося кожному у 1400 доларів.

Усі учасники групи інтенсивно тренувалися в спортзалі, а в останні тижні перед поїздкою відмовилися від кави та алкоголю, аби акліматизація пройшла легше.

Життя бережуть гіди

Летіли до Занзібару, а звідти – в аеропорт Кіліманджаро неподалік нацпарку. В аеропорту їх зустріли чотири гіди. Завезли до готелю, перевірили спорядження. Дрібниць, яких бракувало, додали просто так. Хоча все, чого не вистачає, можна взяти в оренду на місці. У нацпарк заборонено заносити пластикові пляшки, а води у високогір’ї треба пити багато, аби не настало обезводнення. Тому на групу видали багаторазові пластикові пляшки.

«Підйом на гору починається з джунглів і великої спеки, а на самій вершині – сніги, вітри і мінус 20, – розповідає Іван Дячишин. – Перевіряли все: від шкарпеток до курток. Турфірма надала килимки, намети, супровід портерів і повноцінне харчування на шість днів походу. Ми брали хіба енергетичні батончики для перекусу та особисті аптечки».

Читайте також: Професія – мандрівник. Орест Білоус про плюси і мінуси Малайзії (ФОТО)

Наступного ранку по франківців заїхав автобус, а в ньому – танзанійська команда для сходження. З шістьма франківцями йшли чотири гіди, 15 (!) портерів і… кухар. На вході до нацпарку групу зареєстрували за номерами паспортів. Переважили спорядження кожного, перевірили кількість портерів на групу – за правилами, кожен із портерів може нести не більше 15 кг. А несуть вони, окрім спорядження туристів, ще й тенти, харчі та воду на тиждень.

«У високогір’ї проблеми з водою, і портерам доводилося по кілька кілометрів від табору ходити по воду на всіх, кип’ятити її та знезаражувати, – говорить Дячишин. – Сходження ризикове – буває, люди не виходять, бо забракло сил, або їх спускають через загрозу здоров’ю. Є й смертельні випадки через падіння чи висотну хворобу. Тому й контроль відповідний».

Франківці обрали найкоротший і відповідно найскладніший за набором висоти маршрут Умбве – 4,5 дні підйому та півтора дні спуску. Інші маршрути розраховані на 7-8 днів. Водночас цей маршрут – один із наймальовничіших, каже Дячишин. Але через швидкий набір висоти вони мали менше часу на акліматизацію.

«Гіди там приймають усі рішення і вони нас попередили, що будь-якої миті можуть спустити групу назад, якщо побачать, що ми не можемо вийти чи не встигаємо подолати передбачену відстань, – розповідає Іван. – Порівняно з іншими горами такої висоти, це ще досить комфортний маршрут – дві третини шляху ми йшли без снігу. До того ж за останні 15 років Кіліманджаро значно втратила снігову шапку, зменшилися льодовики. Нам ще пощастило, що в день підйому випав сніг і було красиво».

Впевнено, але повільно

Стартували дуже повільним темпом, спершу це навіть дратувало. Спереду і ззаду групи завжди були гіди – вони визначали темп.

«Йшли дуже повільно. Але коли почали підійматися на високогір’я, зрозуміли, що цей темп був правильним – з 3,5 км висоти почали відчувати симптоми гірської хвороби: нестача кисню, стрибав тиск, – згадує Іван Дячишин. – Робиш два швидкі кроки і потім треба зупинитися, аби віддихатися. І що більшою була висота, тим більше скакав тиск – обличчя пульсувало, а руки й ноги мерзли та німіли, з’являлися проблеми з травленням».

Каже, на висоті організм погано виводить воду і найкритичніший наслідок – набряк легень чи мозку, що може закінчитися летально. Аби цього не сталося, приймали діуретики для швидшого виведення води. А щоб разом з тим уникнути зневоднення, постійно пили воду. Аби підсилити організм приймали ще й вітамін С, а щоб не було корчів – солі калію.

«Перед поїздкою ми спробували один день це все попити, щоб бачити, як реагує організм. А день перед походом перейшли на регулярне вживання. Останні кілька днів походу пили ще й знеболюючі по одній таблетці, щоб менше боліла голова, – говорить Іван Дячишин. – Вранці прокинувся в наметі, сів – віддихався, виліз зі спальника – віддихався, натяг штани – віддихався, виліз з намету – довше віддихувався, бо різко встав».

До теми: Світ побачити й від холоду втекти. Куди вирушають франківці, аби зігрітися взимку (ФОТО)

Гіди постійно стежили, щоб з туристами все було добре. Щоранку проводили детальний інструктаж. А портери дбали, щоб група стартувала зі зручного табору і в такий же табір приходила.

«Ми залишали наші великі рюкзаки і мали з собою лише малі – на воду, снеки і необхідний одяг, – розповідає Дячишин. – Портери нас обганяли і, поки ми доходили, на нас уже чекав розкладений табір. Запрошували їсти в окремий намет. Ми сміялися, що в Карпатах ніколи так не їли: рис, макарони чи картопля, м’ясо, багато місцевих фруктів. Були й виделки, ложки, ножі. А після сходження навіть пригостили безалкогольним шампанським. Ми не завжди могли стільки їсти, але доводилося, бо керівник групи стежив за цим, аби в нас були сили».

Крім цього, портери до кінця маршруту несли за туристами сміття. А якщо на маршруті не передбачені стаціонарні туалети, то є ще окремий портер, який несе переносний біотуалет разом з його вмістом.

Страшенно красиво

На маршруті франківці пройшли кілька кліматичних зон. Починали з дощових лісів, переходили у високогірний ліс з великою кількістю мохів, потім чагарники, альпійські трави, а закінчували в зоні пустелі.

До теми: Діти мандрам не завада. Як франківці з пелюшок прививають дітям любов до подорожей (ФОТО)

«Першу ніч спали в джунглях, то мавп було так багато, що страшно було в туалет вийти, – сміється Іван. – Спочатку три дні ходили хмарами, але потім під час підйому і спуску нам відкрилися всі краєвиди – було дуже красиво. Коли почалося високогір’я, ми підіймалися метрів на 300, заходили в табір, потім для акліматизації підіймалися ще метрів на 200 і знову спускалися в табір».

Каже, штурм вершини був найважчим і того дня похід тривав найдовше. Починали опівночі, бо на вершину треба йти, поки під ногами підмерзло. Було холодно, сильний вітер, сніг. «Я досі пальця на нозі не відчуваю – на ранок ми були сильно переохолоджені, хоч і добре вдягнені. Але коли сходить сонце, аж оживаєш», – каже Дячишин.

На фініші франківці розділилися на дві групи – четверо і двоє, але вийшли всі. Того дня вони піднімалися з 4600 м на 5895 і спустилися до 3200 м. Загалом йшли 14 годин.

«На вершину підіймалися сім годин – якраз вставало сонце, було дуже гарно, – говорить Дячишин. – З середини грудня й до березня в них – сезон сходжень. Людей було дуже багато, того дня з нами піднімалися кілька сотень. Йдеш і бачиш стрічку вогнів від ліхтариків тих, хто попереду. Бачили тих, хто спускався сам і кого зводили, бо вони вже не могли йти».

Кілька фото на вершині і вниз. Майже дві години йшли до того табору, з якого стартували. Спускалися по суміші вулканічного пилу, піску і камінців – по щиколотку грузли і так нею з’їжджали. Тому спуск був складний, але швидкий.

Від табору – ще годин шість вниз.

«Нашим завданням було зійти якомога нижче, аби зменшити наслідки висотної хвороби. При спуску з кожним кроком ставало тепліше й легше дихати, – каже Іван Дячишин. – Біля таборів є вертолітні майданчики, і нам гіди розповідали, що того дня чотирьох туристів довелося знімати вертольотом. Якщо ситуація не критична, то в гідів є спеціальні ноші, якими вони швидко можуть спустити людину. Це основна допомога при гірській хворобі».

Після сходження усім урочисто вручили золоті сертифікати з реєстраційним номером за вихід на найвищу із трьох вершин вулкану. Поверталися також через Занзібар – там ще чотири дні відпочивали від непростого сходження.

Якою буде наступна вершина, ще не думали. Але зупинятися не планують.

Читайте також: Франківців кличуть у “Палац Потоцьких” дивитися футбол. ФОТО

 



Перегляди 316 разів






Loading...


Додати коментар

Захисний код
Оновити

Читайте нас в соціальних мережах

Сторінка Франківчанни в FACEBOOK

В Україні зросли ціни на квартири Ексрегіонала Єфремова випустили з-під варти Запекла боротьба на 86-му окрузі: два кандидати набирають майже однакову кількість голосів Прикарпатські патрульні розшукують 36 водіїв, які втекли з місця ДТП На 87-му окрузі підрахували майже всі голоси: хто лідирує Червоний Хрест допоможе оснастити паліативні заклади Івано-Франківщини У Франківську лагодять двори біля двох будинків У Снятинському районі рятувальники визволили паралізовану жінку "Відклали в ящик", – Орест Кошик про пам’ятник жабі в Івано-Франківську У Франківську на добу припинять холодне водопостачання Врятувати сина: стали відомі подробиці загибелі 14-річного прикарпатця Косівчанин просить допомоги у лікуванні батька Прикарпатця на городі вкусила змія На Богородчанщині злодії вдерлись через вікно та обікрали будинок На закордонних виборчих дільницях перемогла партія "Європейська солідарність" На Прикарпатті шахраї обікрали жінку на 27 тисяч гривень У дитячій лікарні Івано-Франківська проходить ремонт. ФОТО Інколи навіть немає, що їсти: на Прикарпатті збирають допомогу для потребуючої сім'ї У Снятині відреставрували оглядовий майданчик на ратуші. ФОТО На Косівщині два чоловіки побили поліціянта, який чергував на дільниці. ФОТО