Близнючки Надія і Тетяна Задорські з Івано-Франківська у 2016 році підписали контракт на службу у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Нещодавно одна з сестер стала мамою і виховує маленького синочка, а інша – продовжує службу на сході.
Надя з Танею завжди і всюди разом. Кажуть, найбільше цінували, що є одна в одної, коли були разом на війні, пише Репортер.
Вже й не пам’ятають, у кого саме з них виникла ідея піти служити. Кажуть, якось усе наклалося – Майдан, почалася війна, вони закінчили університет. Підписали контракт сестри 21 листопада 2016 року. Таня потрапила у 8 батальйон, а Надія у – 108, обидва батальйони при 10 ОГШБ.
Надія посміхається, може, це у них від батька, адже він 20 років прослужив у 114 бригаді тактичної авіації. Його батько, а їхній дідусь, теж був військовим. Батько прийняв вибір доньок і підтримав їх. До речі, нині він теж підписав контракт і служить у Сваричах Львівської області.
Найболючіше було для матері – вона не могла зрозуміти доньок. Надія каже, лише зараз змирилась.
Нині Надя на Луганщині. Це її друга ротація і перша без сестри. Вдруге Таня у сектор не поїхала – пішла в декрет. На війні вона зустріла своє кохання. Її чоловік Іван нині служить у 8 батальйоні. За кілька місяців у нього має закінчитись контракт. Продовжувати не буде, бо хоче бачити, як росте син.
Іван з Буковини. Тетяні освідчився, коли обоє були на ротації у 2017-2018 роках. Влітку минулого року вони взяли шлюб, а 16 лютого Таня народила гарненького хлопчика Максимка.
Надія, коли розказує про сестру й племінника, здається й через телефонну слухавку, аж світиться. Щаслива за неї. На жаль, не могла бути поруч і побачити малого – не виходить по службі.
Надя й зараз на Луганщині – це її друга ротація без Тані
Розказує, що сестра дуже хотіла, аби вона була хресною.
«Але зараз мені нереально виїхати з сектора, – говорить Надя. – Але все одно я для Максима буду найріднішою та найближчою людиною. Я завжди буду поруч».
Надія зізнається, сумує за сестрою, без неї тяжче. Говорить, заспокоює те, що вона вдома і з нею все добре.
Таня ж навпаки переживає за сестру. Знає, як їй там.
«Тут нічого страшного нема, – каже Надія. – Страшно й небезпечно там, де наші хлопці – на передових позиціях. Вони ближче до ворога. Дуже переживаємо за них».
Каже,єдине що всі вже втомилися не фізично, а морально – давлять армійські будні, що далеко від дому. А так у них усе добре. З Надею служать до 20 жінок. Говорить, що першої ротації було значно менше.
Читайте також: Вчителі та учні з Калуша взяли участь в «Армії добра» у Кременчуці
