Прикарпатець Микола Савчук виклав у мережу раритетні світлини весіль 1947,1950 та 1969 років в селі Великий Ключів на Коломийщині.
Микола Савчук розповідає, що в ключівській говірці нема слова “весільна хода” чи “поїзд” на означення весільного походу до церкви, де молоді мають брати шлюб. Казали просто: “Йде вісільи”, пише “Бліц-інфо”.
Оце “вісільи” складалося з двох частин: 1. Гості кньизі-молодого 2. Гості «кнігині»-молодої. У давнину, коли весілля робили окремо, то ці дві процесії їхали від своїх хатів і здибалися коло церкви, а потім роз’їжджалися назад до своїх осель. А коли робили весілля разом, то їхали і гості молодого і молодої разом.
Процесія молодого виглядала так: попереду ніс деревце староста і мав на плечі бисаги з “колачьими” й “горівков”, аби ними почастувати коло церкви весільну процесію. За ним ішли, граючи, музики (скрипка, цимбали, фрілка, бубинь), за ними, тримаючись позашию йшли парубки і співали коломийкових співанок, за ними — їхали на конях “кнізі” (молодий з дружбами) і йшли світилки та всі решта.
Процесія молодої їхала на фірах (двох-трьох, залежно від заможності ґаздів і величини роду й весілля). Там староста тримав деревце, грали музики, їхали “кнігині”, а дівчата й молодиці співали сумних повільних весільних співанок.
“Ціле село виходило, вибігало на дорогу, на вулиці дивитися на “вісільи”. І це була надзвичайна подія. Не раз і я вибігав з нашої вулиці, зачувши здалеку бубинь і фрело, і стояв з нашими більшими й меншими сусідами коло хреста, а перед моїми очима пропливав, ніби кольоровий казковий фільм з надзвичайною музикою і співом. Звичайно, жінок більше цікавило, як виглядає молодий чи молода, чи файно заплетені “кнігині”, чи файні коні в “кнізів” і взагалі, чи то все виглядає “так, як сі належит”, чи “шос тому бракуї”,- пригадує чоловік.
Читайте також: Мандрівник із Косівщини відвідав понад сто країн. ВІДЕО
