Більшість європейських корпорацій у галузі продуктів харчування та товарів побутового вжитку налагодили свої виробничі потужності в Росії та країнах СНГ через відсутність в’їзного мита в Україну. Доля такого ринку складала десь 60%.
Сьогодні, через пропоганду та політичні протистояння більшість виробників перевели свої логістичні шляхи постачання в Україну в напрямку кордонів європейських країн, що і стало однією з передумов різкого підвищення цін: 1. В’їзне мито з Європи 10% 2. Закупівля товару в євро і продаж його в Україні згідно до відповідного валютного курсу, але вже в гривні. Простою мовою, тільки ці два пункти, за весь рік, призвели до здорожчання звичні для нас продукти на 60%.
Виникає питання: а де ж патріотизм держави? Чому нема пільгового ввозу товару через Європу? Чому нема преференцій для місцевого виробника? Ба, навіть більше: з 01.01.15 в’їзне мито збільшують ще на 5-10%. Все про, що я написав переслідує одну ціль: обєктивно оцінювати ситуацію. Економіка і патріотизм-це не завжди тотожні поняття. Як патріот своєї держави я всіляко осуджую країну окупанта, проте на скільки патріотично переплачувати подвійну ціну за ті ж самі товари тільки через те, що діюча влада нічого не робить для врегулювання даного питання? Я дещо про інше. Більша половина так званого російського імпорту – це європейські виробники, які виробляли і постачали свій товар в Україну через СНГ лишень тому, що наша влада не створила належних умов для відкриття своїх власних виробничих потужностей європейськими корпораціями в Україні.
Сьогодні через тиск політичної пропаганди європейського виробника змусили поміняти країну постачання, але, водночас, ніхто не подумав про те, що в Європі виробник закупляє весь свій товар і сировину в євро за євро, а не в гривні за євро. Ось на курсі євро ми і “попадаємо”: оскільки чим вищий курс іноземної валюти, тим більше і дорожче ми будемо платити за життя!!!
То ж в чому патріотизм? І Чому влада вже вкотре стоїть осторонь: ані введення санкцій проти Росії, ані зменшення обмежень для європейського виробника?
Джерело: Франківчани
Автор: Микола Кучернюк
