Мова йтиме про те, чим ми займаємося у вільний час і про соціальні мережі, які для нас як наркотик і вбивця нашого дорогоцінного часу.
Хто з вас може з впевненістю сказати, що вміє правильно відпочивати, прекрасно проводити час, чи присвячувати його чомусь справді важливому та цікавому? Думаю більшість скажуть, що це все саме про них. Але чи могли б ви підрахувати скільки часу ви витрачаєте, скажімо, на те, щоб посидіти в якійсь соціальній мережі, попереписуватися з друзями ( у більшості випадків ні про що) чи подивитися чиїсь нові фотографії, щоб хоч трішки відчути себе частиною того, що зображено на фото, сидячи при цьому на кріслі, у своїй кімнаті, на самоті.
Фотографії.
Всесвітній психоз. Ми фотографуємо усе, що ми їмо, де буваємо, з ким буваємо, у що ми одягнені…все! Безліч різноманітних фотографій, емоцій, спогадів. Але чи не загубимо ми одного разу те, що було дійсно важливо. Чи не загубляться серед тієї їжі, одягу, людей, справді те, що ми хочемо пам”ятати?
Люди захворіли.
Своїм самолюбством, егоїзмом, черствістю.
Для чого нам стільки фогографій? Можливо для того, щоб на старості літ нам було, що згадати, показати тим, хто буде поруч, згадати старих друзів, рідних..
Але ж ні. Насправді більшість з нас роблять ці фотографії для того, щоб виставити їх на загал. Ось для цього і існують більшість соціальних мереж, щоб вдовільнити наше самолюбство.
Нам слава потрібна більше, ніж справді гарно пережитий момент зйомки. Ми спраглі на увагу, коментарі, на те, щоб про нас говорили, пам”ятали.
Ми надто заклопотані тим, якими нас хочуть бачити інші, аніж тим, щоб бути собою, бути справжніми, бути тими, ким хочемо ми, формувати себе для свого розвитку, а не для оцінки інших.
Майже кожен другий сьогодні зараєстрований у соціальних мережах таких як, скажімо, Facebook, Instagram, Twitter чи Vkontakte. Не важливо від статі, соціального класу та матеріального становича всі ми хочемо залишатися “up-to-date”( з англ. – “сучасними”, “відповідно до сучасних вимог”) Так так, саме до ВИМОГ!!!
У нас віднімають право на власну думку, на свій вибір. З нас хочуть зробити сіру масу… І це виходить! Ми всі йдемо за нав’язаним істинктом – “примарною” славою, успіхом, визнанням.
Живіть для себе. Цінуйте кожну хвилину свого життя.
Живіть вже сьогодні, цим моментом, цією усмішкою, чим словом, цією думкою.
І я не втомлююсь повторювати – ВСЕ У НАШИХ РУКАХ! Ми творимо цей момент, а він творить нас.
