Чемпіонка Європи Юлія Каліна: Коли у Маріуполі стріляють, донька жартує, що це попкорн

Середа, 22 квітня 2015 12:23
На чемпіонаті Європи з важкої атлетики, який нещодавно завершився в Тбілісі, бронзова призерка Олімпійських ігор-2012 Юлія Каліна вперше в кар’єрі стала чемпіонкою континенту

Виступаючи у ваговій категорії 63 кг, українка в сумі двоборства (ривок і поштовх) підняла 238 кг, випередивши найближчу переслідувачку росіянку Надію Ліхачову на 15 (!) кг.

- Досі на міжнародній арені в офіційних стартах ви мали медалі, але не перемоги. Скажіть, кожна нагорода дорога вашому серцю однаково чи все-таки золота сприймається по-іншому?

- Складно сказати. Олімпійська медаль цінніша для мене. А от коли на чемпіонаті Європи лунав гімн, мене переповнювала гордість за себе і країну. Це були особливі емоції, незнані мені досі.

- Стоячи на п’єдесталі і слухаючи гімн, ви розплакалися. А чи часто в спорті даєте волю сльозам?

- Дуже рідко. Коли щось не виходить, буває, плачу і на тренуваннях, і на змаганнях. Але десь в роздягальні, щоб ніхто не бачив. Проте недовго – одразу заспокоюю себе, що наступного разу все вийде.

- Вам удалося випередити росіянку. Вона та російські тренери привітали вас з перемогою?

- Так, практично перші – одразу після тренерів нашої збірної. У наших стосунках немає політики.

- А як зустрів вас Тбілісі?

- Грузини дуже добрий і чуйний народ, який добре до нас ставиться. Після змагань вони впізнавали мене в аеропорту, магазині. Коли йшли по вулиці в національному костюмі, то навіть зупинялися авто і водії кричали нам: "Слава Україні!" Ми у відповідь – "Героям слава!"

- Олімпійський чемпіон-1960 Юрій Власов розповідав, що перед підняттям штанги читав улюблений вірш "Себя преодолеть". А чи існує якийсь ритуал у вас?

- У мене нічого подібного немає – жодних віршиків чи пісеньок. Я просто прокручую у голові техніку ривка чи поштовху.

- Наша збірна, і ви в тому числі, завжди дуже жіночно виглядаєте на помості. Манікюр і макіяж – це вже стало обов’язковою звичкою?

- Так, змагання і навіть тренування для нас, як свято. Ми завжди підфарбовуємося і піджартовуємо одна над іншою: "Що, складне тренування?"

- Мабуть, українки – улюблениці фотографів?

Не знаю. Я на змаганнях нічого не помічаю, крім штанги.

- А хто заплітав вам косу на чемпіонаті Європи?

Сама. А подруга по кімнаті Марія Хлян з Тернополя причепила заколки. А от моя донька Міра не любить, щоб я її заплітала – втікає. Посаджу її на стілець, а вона просить: "Не треба! Тільки не це! Зав'яжи простий хвіст".

- І хто перемагає в цих протистояннях?

Звичайно, я! Мирославі 11 років і їй поки що тяжко впоратися зі мною.

- На кого залишаєте свою доньку, доки перебуваєте на зборах і виступаєте на змаганнях?

- На своїх батьків – у Маріуполі.

- Доводиться пояснювати дитині, що відбувається у місті?

- Вона вже сама все розуміє. Там стріляють щодня, і донька вже жартує: "О, це попкорн зривається". Та коли дуже обстріляли Східний район міста, Міра прокинулася, злякалася і прибігла до бабусі. На щастя, ні квартира, ні будинок, де живуть мої батьки, не постраждали. Донька ходить до школи – вже в 5 клас.

- Розповідає однокласникам, що в неї мама-чемпіонка?

- Вони самі знають. Щоправда, клас у нас недружний. Чомусь донька не потоваришувала з однолітками. Мама припускає, можливо, тому що я чемпіонка, і є якісь заздрощі. Або ж через те, що мене ніколи не буває вдома, а тільки бабуся. І діти думають, що у Міри немає мами. Якось один хлопчик запитав у доньки: "А що – твоя мама померла?" Директор школи мене дуже любить. Класний керівник помінявся, і ми поки що не познайомилися.

- То, може, вам напроситися в школу на Олімпійський урок чи щось подібне?

- Після Олімпіади-2012 мене запросили на 1 вересня – тоді був урок про здоровий спосіб життя. Я виступила на урочистій лінійці, а потім походила по класах.

- Як відпочиваєте після перемоги на чемпіонаті Європи?

- Та ніколи! Щодня кудись треба їхати – лікар, тренування, салон краси, якийсь захід, інтерв’ю чи прес-конференція. От думаю, в кінці тижня поїду до рідного Маріуполя і там вже відпочину. Хоча вдома мене теж не бачили рік і почнуть смикати – туди поїдь, сюди. Та в першу чергу заїду в школу до дитини.

- Мирослава замовляє вам медалі чи якісь подарунки, коли їдете на змагання?

- Раніше, коли їй було років три, вона одягала медалі і бігала по подвір'ю, всім розповідаючи, що це її мама виграла. Зараз нічого не замовляє – вона тримає все в собі. Зазвичай привожу їй ручку, блокнот чи пенал – щоб пам’ятала, що треба вчитися.

Джерело

Перегляди 1009 разів

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Читайте нас в соціальних мережах

Сторінка Франківчанни в FACEBOOK

В Івано-Франківську муніципали затримали двох нетверезих хуліганів. ФОТО У Івано-Франківській ЦМКЛ не прийматимуть планових хворих до кінця карантину Фахівці визначили, яка річка найчистіша на Прикарпатті "Стоп реванш": протестувальники прийшли під будинок Зеленського Сьогодні в останню путь провели відомого політика Анатолія Матвієнка. ФОТО У Карпатах випав сніг. ФОТО На 46% менше: на Прикарпатті впали продажі нових автомобілів У Коломиї жителі, які взялися ремонтувати дах будинку, без газу залишили 220 осіб В Івано-Франківську вшанували пам’ять першого голови ОУН На Прикарпатті ветеран війни виготовляє палети з відходів деревини На Прикарпатті за добу підтвердили 3 випадки коронавірусу На Франківщині горіли житлові будинки та суха трава Окупанти 11 разів порушили "тишу", один захисник отримав поранення Грози та град: прикарпатців попереджають про погіршення погоди У Києві знайшли застреленим народного депутата На Косівщині троє людей одужали після коронавірусу Пенсіонери старші 75 років щомісяця зможуть отримувати надбавки до пенсії Дзвін Пам’яті пролунав на Франківщині за загиблим військовим Біля Верхньоторецького снайпер поранив українського військового Збив і залишив помирати: у Франківську волонтери збирають гроші для порятунку собаки. ФОТО