Історія полоненого бійця АТО: "Інтерв’ю після... розстрілу"

Вівторок, 02 лютого 2016 13:05
У січні 2015 року 22-річний мешканець селища Млинів Рівненської області Володимир Придюк біля донецького аеропорту потрапив у полон до сепаратистів. Дні і ночі у стані бойовиків — складний іспит на мужність, витримку, людську гідність перед родиною, співвітчизниками, перед Українською державою і, зрештою, перед власним сумлінням.

Із рибоводів — у розвідники

Після закінчення Млинівського державного технолого-економічного коледжу Володимир Придюк став студентом Львівського національного університету ім. С. Гжицького. Під час Революції Гідності млинівчанин тиждень перебував на київському Майдані — героїку революційного піднесення сприйняв усім серцем.

Коли розпочалися бойові дії на сході України, за прикладом товариша з Уїздців Івана Скочка, вирішив долучитися до захисників України. Однак у райвійськкоматі добровольцю остудили патріотичний запал: за станом здоров’я медики визнали непридатним до військової служби.

Після такого «облому» юнак не заспокоївся. За порадою патріотично налаштованих земляків Володя потрапив на вишкіл до підрозділу УНА-УНСО. За півтора місяця опанував курс тактики ведення бою, поводження зі зброєю, орієнтування на місцевості. Згодом удосконалював військові навички на полігоні у Новограді-Волинському — кмітливого млинівчанина хотіли зарахувати до складу розвідувального батальйону, а після полігона — потрапив у розвідроту 81-ї аеромобільної бригади. Дофронтова підготовка тривала у Дніпропетровській області, а звідти воїни взяли курс на передову лінію оборони...

«Сет» помер на його руках

На фронт прибули 6 січня 2015 року — саме на коляду. Того ж дня вирушили у перший бойовий виїзд — відволікати увагу ворогів. Тоді ж сепаратисти вперше обстріляли українських розвідників, але захистила броня МТ-ЛБ (машина-тягач легка броньована).

19 січня 2015 року відправилися прикривати відхід одного з військових підрозділів. Однак команда не надійшла, тож до вечора просиділи в МТ-ЛБ, а зранку повернулися до місця дислокації.

Уранці — чергове завдання. Оскільки чимало бійців захворіли, довелося Володимиру з побратимами знову вирушати в небезпечний рейс. Пункт призначення — між новим і старим терміналом донецького аеропорту. Однак через сильний туман розвідники збилися з курсу і висадилися за 700 метрів від місця призначення — майже на позиції сепарів. Десантники потрапили під щільний вогонь бойовиків і прийняли бій. Кульове поранення дістав командир — позивний «Сет» (уродженець Маріуполя). Млинівчанин перев’язав його, відтягнув із сектора обстрілу, а згодом посилав автоматні черги в бік ворогів.

Укриття не було, зв’язок зник, наказ відступати не надходив. Старший групи розпорядився завантажуватися у машини, але не встигли цього зробити. Володя опікувався «Сетом» — він так і помер на руках нашого земляка. Розвідники вирішили відходити. Який обрати шлях? Із двох боків були затиснуті ворогами, з третього — автомашинами. Взялися обходити ті машини, аж раптом, наче з-під землі, з’явилися якісь люди. Воїни не знали, що перебувають у тилу ворога. Щоб усе з’ясувати, Володимир намотав на ремінь автомат і, утримуючись від різких рухів, рушив до незнайомців. 

— Хто ви хлопці будете? — встиг запитати.

Замість відповіді — удар прикладом у голову і автоматна черга для підсилення больового ефекту. Звісно, що таку «гостинність» могли виявити лише проросійські бандити...

Хочеш жити — вбий побратима

— Укроп! — заволали сепари.

Як шакали, накинулися на українця, миттєво роздягнули, зняли бронежилет, розгрузку і почали гамселити переважно ногами.

— Мочі єго! — надривався один із них.

Інші, як навіжені, розмахували ножами, намагаючись у театральних позах вцілити у шию, відрізати вуха.

— Нє трогай єго! — остудив бойовиків окрик командира. — Сєйчас будут журналісти!

Володимиру Придюку і ще чотирьом українським військовослужбовцям зав’язали очі і повезли на базу бойовиків. Там били, як кажуть, просто так — вгамовували злість, а також примушували їсти нашивки з форми українських воїнів. На базі вшивався і недоброї згадки Гіві. 

Згодом пов’язки полоненим зняли і помістили у підвал. Серед бранців був полковник української армії, якого оперативно кудись забрали. Пізніше з’ясувалося, що це офіцер із 93-ї бригади. Мине час — і про його повернення з полону від проросійських сепаратистів поінформують вітчизняні телеканали. 

Полонених взяли, як кажуть, в обробку. Потім до цинізму просто заявили: «Якщо хочете вижити, то повинні застрелити свого побратима, інакше ми вас уб’ємо».

Перший із чотирьох полонених відмовився рятувати власне життя братовбивством. Його вивели — бранці лише почули постріл. Тоді почалися випробування для Володимира. Млинівчанин також відмовився стріляти у побратимів. Після короткого «Нет — так нет!» зав’язали очі і повели коридором. Страх скував думки і рухи. Підвели до стіни, запропонували стати на коліна — українець відмовився. 

Володя зібрав в кулак волю, у думках попрощався з рідними, близькими і дорогими людьми. В ті найвідповідальніші миті життя душа і тіло юнака повністю звільнилися від страху. Поряд пролунав постріл.

— Єслі пікнєш — застрелю по-настоящєму! — злісно нашептав кат.

Довга дорога до сина

Після «розстрілу» полонених відвезли в Донецьк, де вони дали інтерв’ю сепаратистським каналам. Серед запитань домінувало на кшталт: «Чого воюєте, тут росіян немає, а звичайні люди».

Через два дні юнаків привезли в трупарню, два приміщення якої до стелі були закладені вбитими. Щоправда, визначити їх приналежність до якоїсь із сторін було неможливо. Там Володя впізнав лише тіла «Сета» та ще двох бійців із розвідроти з позивними «Ляшко» і «Кент». Їх поклали в труни. Можливо, згодом передали родинам.

Сепари дали млинівчанину змогу зателефонувати додому. Причому наголосили: відпустять із полону лише в тому разі, якщо за ними приїдуть рідні. Із Млинова у тривожну путь з багатьма невідомими відтинками вирушила ненька Людмила Анатоліївна. Разом із Володею звільнили ще двох полонених: за одним також приїхала мама, за другим — сестра.

У Слов’янську вчорашній бранець вдруге у своєму житті дав інтерв’ю — цього разу журналістам українського телеканала. Розуміючи, у якому стані він перебуває, майстри мікрофона не копалися в душевному стані бійця, лише цікавилися, як почувається, чи все добре.

У списках не значився...

Чимало зі сказаного Володимиром Придюком свідомо не виношу на суд читачів. Сьогодні він з особливою теплотою відгукується про волонтерів, які надавали моральну і матеріальну допомогу. На жаль, перчить у душі розвідника від того, що після повернення з полону зі списків бійців свого підрозділу зникло його прізвище, хоча згодом «знайшлося».

Ще один абсурд: боротися за статус учасника бойових дій млинівчанин збирається з допомогою адвоката. А де ті «кабінетні грамотії», яких держава уповноважила опікуватися такими справами? Невже не розуміють, що підривають довіру до армії і влади? Людина, яка добровільно пішла захищати Україну, яка дивом вижила в сепаратистському пеклі, заслуговує на іншу повоєнну долю. Якби вороги дізналися про вишкіл у таборі УНА-УНСО, то, ймовірно, фінал долі полоненого був би інший: снайперів, артилеристів, унсовців, бійців «Правого сектору» сепари живими не залишали.

Джерело: golos.com.ua
Автор: Віталій Тарасюк.
Перегляди 1628 разів

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Коментарі  

0 #1 Денис 03.02.2016, 20:32
Добровільно прийшов захищати Україну - також добровільно її зрадив,,,, 03.07.2015 року самовільно залишив військову частину (яка знаходиться в зоні АТО), а зараз, як справжній ПАТРІОТ буде за допомогою адвоката боротись за статус учасника бойових дій!!! ганьба .... зрадник ... нехай на весь світ краще розповість, як він покинув частину, як залишив своїх побратимів - розвідників, як зрадив Україну.
Цитата

Читайте нас в соціальних мережах

Сторінка Франківчанни в FACEBOOK

Бабине літо в розпалі: Якою буде погода цього тижня на Прикарпатті Франківці найгірше платять за вивіз сміття та водопостачання Ранкова ДТП в Івано-Франківську: рух ускладнено. ФОТО В області відкрили десяту поліцейську станцію. ФОТО На Прикарпатті понад дві години боролися із масштабною пожежею. ФОТО Франківець Богдан Савлюк показав серію “теплих іграшок” до фільму “Захар Беркут”. ФОТО У Франківську відкрили центр реабілітації для атовців та їхніх сімей “Нові крила”. ФОТО Друге життя старих речей: у Франківську відбувся мініфест «Творче екорозмаїття». ВІДЕО Поліція розшукує зниклого калушанина У Франківську відслужили панахиду за полеглими за волю і незалежність України. ФОТО Рух у центральні частині Франківська перекриють через святкову ходу Періс Гілтон стане власницею комплексу на Закарпатті? Франківці вітають захисників зі святом. ВІДЕО Андрухович, Малярчук і Жадан презентували книги у Німеччині. ВІДЕО У Франківську з палаючої квартири врятували двох дітей та жінку. ФОТО Чоловіку, якого збила дівчина у Калуші, потрібні гроші на операцію "Два століття – одна війна": у центрі міста покажуть, чим війна на Сході схожа зі знищенням УПА На Прикарпатті мотоцикліст спричинив ДТП та втік. ФОТО Волонтери просять франківців привезти теплі речі для "Дому Сірка" В Івано-Франківську виявили точку продажу сурогату. ВІДЕО