Олексій Гнатковський: «Кожна вистава – це дитина, яку потрібно виховати»

Вівторок, 11 квітня 2017 14:09
Олексій Гнатковський — один з провідних акторів франківського театру. У репертуарі актора більше 30-ти вистав. Олексій погостював на «Вежі» та розповів як здобуваючи освіту політолога став актором, як йому вдається запам’ятовувати слова ролей у більш як тридцяти виставах та чому зараз би не пішов у політику.

 

IMG_3213http://www.vezha.org/wp-content/uploads/2017/03/IMG_3213-300x200.jpg 300w, http://www.vezha.org/wp-content/uploads/2017/03/IMG_3213-768x512.jpg 768w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px">
 

– Чому ви обрали собі за фах політологію?
 

– Закінчивши школу, я поїхав вступати до Могилянки. Навчався два місяці і тоді зрозумів, що Київ – це не моє. Я зрозумів, що не хочу там навчатись, але тим не менше я туди поступив. За спеціальність я обрав політологію та правознавство. Загалом вступників було 420, а набирали тільки 60. У списку я був 62. Тоді я навіть втішався, що не поступив, але четверо абітурієнтів відмовились, і в результаті я поступив.
 

– То як ви потрапили до театру?
 

– З дитинства я танцював у колективі. Напевно саме через цей колектив я став актором. Якось мій друг Артур, котрий танцював у балеті театру, сказав, що у театрі невистачає хлопців і запросив мене танцювати туди. Я почав танцювати у театрі, а згодом мені дали і слова. З кожним разом я починав розуміти, що це моє, тоді почав глибше цікавитись театральною справою. Читав багато літератури про театр. Потім я зустрів Держипільського, котрий взяв мене до себе на останній курс, на «Солодку Дарусю». Ми з ним подружилися. Згодом він став директором театру, а я почав займатися трішки піаром, завдяки освіті політолога. У театрі я знайшов найкращих друзів. І взагалі, кожен етап мого життя дав мені людей: театр – кращого друга Ростислава, політологія – дружину.
 

13691134_1122767691129783_224303941790285919_ohttp://www.vezha.org/wp-content/uploads/2017/03/13691134_1122767691129783_224303941790285919_o-300x225.jpg 300w, http://www.vezha.org/wp-content/uploads/2017/03/13691134_1122767691129783_224303941790285919_o-768x576.jpg 768w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px">
 

– Колись ви пробували іти у політику. Зараз пішли б?
 

– Так, одного разу я балотувався. Це була авантюра. Навіть не знаю чому я тоді так вирішив. Зараз розумію – це був досвід. Я митець, а митець любить свободу, для мене важливо бути незалежним. Сьогодні будучи при владі, неможливо залишатися чистим до кінця. Так чи інакше, там де відбуваються якісь процеси, потрібно йти на компроміс, а я цього не вмію.
 

– У скількох виставах зараз граєте? Як вдається запам’ятати текст?
 

– Зараз у репертуарі більше 30-ти вистав. Кожна вистава – це дитина. Якщо це хлопчик, то ти повинен його виховати, а якщо дівчинка – маєш бути ніжним, але кожного ти любиш як свою дитину – всім серцем. Так само і з виставами, до кожної у тебе свої вимоги та ключі.
 

Як я запам’ятовую слова? «Текст запам’ятовується ногами». Я не вчу його напам’ять, весь текст кладу на дію, я пам’ятаю те, що я роблю. Коли ти забуваєш текст на сцені – це дуже страшно. Буває таке, що ти граєш, граєш і раптом все – чистий лист, ти не знаєш, що сказати. Цей момент ніхто не бачить, бо це справа секунди, але в той момент у тебе така паніка, немов настає кінець світу, і ця пауза для тебе триває годину. Ти починаєш викручуватися, щось придумувати, згадувати. Дуже помітно коли у твого партнера немає тексту в голові, у нього відразу великі налякані очі. У такі моменти актори допомагають один одному, наштовхують на правильний текст.
 

– Чи хотіли б ви знятись у кіно?
 

– Зараз я дуже сильно загружений в театрі, і мене це влаштовує. У мене є кілька проектів в Києві, для роботи над якими я періодично їжджу в столицю, але постійно повертається у Франківськ. Це моє місце сили, моє коріння, тут я відбуваюся. Звідси я маю можливість зробити набагато більше для країни, аніж будучи десь дальше.
 

– Що б ти змінив у Івано-Франківську?
 

– Я б зібрав всі маршрутки в одну купу, облив їх бензином, спалив, а на їхнє місце поставив би нові. А ще хотілося б, щоб у місті було чистіше, я б забрав усі надокучливі рекламні плакати, вивіски та білборди.
 

Тарас ЗЕНЬ
 

Сніжана САМАНЧУК

Джерело

Перегляди 163 разів

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Читайте нас в соціальних мережах

Сторінка Франківчанни в FACEBOOK

Між рядками рішення Суду ООН: де виграла та де програла Україна Як і звідки заробітчани передають гроші в Україну Мапа корупції: куди зникають українські мільярди На кордоні з анексованим Кримом Україна проведе навчання АТО В Україні переглянуть "чорні списки", в які входять російські артисти США провели авіарозвідку біля російських військових баз Time опублікував топ-100 найвпливовіших людей світу Аваков обізвав Скрипку після заяви музиканта про українську мову Для українських роботодавців можуть запровадити квоти на працівників Найєм похвалив НАБУ і САП за затримання Мартиненка Російська армія може вторгнутися в Україну лише за декілька годин, – Турчинов Інженери створили відбиток пальця, який здатен розблокувати більшість смартфонів Нацрада заборонила ретрансляцію ще одного російського каналу Олександра Григоровича звільнено із посади в.о. голови ДПЗКУ через скандал із підпільним казино Порошенка викликають на допит Україна в 1 кварталі вибрала квоти на безмитний експорт в ЄС 6 груп товарів В Україні виросли середні ціни на агропродукцію Апеляційний суд дозволив повернути Насирову вилучені паспорти Чубаров: Рішення суду ООН - перший крок до трибуналу над Путіним Позов проти Росії: рішення суду ООН