Особистості

Здоров’я та догляд за шкірою дитини. Корисні поради батькам від дитячого дерматолога Ігоря Волощука

08:48 26.10.2015

Часто батьки стикаються з проблемами, пов’язаними зі здоров’ям шкіри дитини. У лікаря, дитячого дерматолога медичного центру «ВІЗУС КІДС»,  Ігоря Волощука ми вирішили поцікавитись чи можна використовувати гормональні мазі, чи ефективними є народні засоби по догляду за шкірою дитини, як часто дітям потрібно мити руки, а також які продукти харчування сприяють здоров’ю і красі шкіри дитини. Актуальними і корисними є поради Ігоря Волощука стосовно засмаги дітей.

Інтерв’ю з Михайлом Мельниковичем, головним «Батярем» українського шоу-бізнесу

15:44 20.10.2015

Пропонуємо читачам цікаву розмову з Михайлом Мельниковичем, учасником КВН, головним «Батярем» українського шоу-бізнесу, людиною, яка захоплюється подорожами, а також просто щасливим сім’янином. Михайло Мельникович розповів нам багато цікавої інформації про власний шлях у КВН, про те, як улюблена справа переросла у професію. Також поділився з нами особистою інформацією про власну сім’ю і захоплення подорожами.

Інтерв’ю з Михайлом Мельниковичем, головним «Батярем» українського шоу-бізнесу

15:31 20.10.2015

Пропонуємо читачам цікаву розмову з Михайлом Мельниковичем, учасником КВН, головним «Батярем» українського шоу-бізнесу, людиною, яка захоплюється подорожами, а також просто щасливим сім’янином. Михайло Мельникович розповів нам багато цікавої інформації про власний шлях у КВН, про те, як улюблені справа переросла у професію. Також поілився з нами особистою інформацією про власну сім’ю і захоплення подорожами. 1.Ви історик за професією. Звідки появилась така любов до гумору? Коли Ви почали займатись КВН: у студентські чи шкільні роки? Я почав займатись грою КВН в студентські роки, це був 2003, 2004 рік. В школі я був далекий від цього. Створили команду КВН з колєгами в університеті. Студентські роки, гуртожиток, хотіли подуріти… Це було спонтанно. 2.Як так стається, що КВН стає  не тільки хобі чи захопленням, а переростає у професію? Як це було у Вашому випадку? Це має бути внутрішньо. У КВН ти не повинен повторюватись, ти повинен бути різноплановий: ти маєш бути актором, цікаво подавати жарт, ти навіть маєш співати, танцювати – це все має бути поєднано. Коли один раз люди почали сміятись, потім п’ятий, десятий, ти виходиш на сцену – це стає як наркотик і тебе засмоктує… Ти вже шукаєш де ти можеш виступити, задурно чи за гроші. Пізніше улюблена справа тобі приносить ще й гроші, у випадку «Батярів» ще й немалі і це переходить у твою професію. Граєм в КВН ми уже 11 років, а фінансовий прибуток отримуємо 8. 3.Яким, на Вашу думку, повинен бути ідеальний жарт? Ми зазвичай жартуємо про якісь насущні проблеми, але робимо їх невульгарними. Назва у нас «Батяри», тому буває таке, що думають, що і поведінка в хлопців повинна бути така як у батяр, і жарти, відповідно, нижче пояса. Не переходити межу дуже тяжко, тому що інколи люди самі цього хочуть. Публіка поділяється на види, є різні умови та підходи до неї. Іноді ти бачиш, що потрібно подати інший жарт або подавати той же самий жарт по-іншому.   Сам процес створення жартів є складним. Буває таке, що ти можеш іти по вулиці і тобі в голову лізуть тисячі ідей. І інколи потрібно придумати жарти, сідаєш писати і не можеш. А можемо сісти собі просто, погнати і написати програму на концертний виступ. Коли колектив працює і він в русі, тоді багато матеріалу родиться. 4.Ви неодноразово співпрацювали з всеукраїнськими знаменитостями. Співпраця з ким Вам найбільше запам’яталась? У 2005 році ми їздили куди тільки могли. Все це було побудовано на ентузіазмі. Щоб кудись їздити треба мати дуже сильну команду, яка складатиметься з акторів, авторів, менеджерів… На той момент, це все перепліталося на моїй особі. Була велика загрузка. Ми об’їздили всю Україну, в той час якраз було дуже багато ліг КВН. 2005-2010 рр. – ми були командою КВН, яка дуже багато їздила по Україні і отримувала багато нагород. Ми тоді знайомились з різними людьми, зав’язувались різні контакти. Співпрацювали з Притулою, Дядьою Жорою, 95 Кварталом та іншими, але це все було побудовано виключно на ентузіазмі. Щоб їздити по Україні, гастролювати та проживати в різних містах, потрібно багато грошей. Виходити на всеукраїнський рівень – нема такого. Тому що нікому не потрібен український гумор. Ти можеш стукати в різні двері, шукати підтримки у відповідних осіб, але таки не отримати її. Творчій людині це тяжко сприйняти. Взагалі україномовних гумористичних проектів дуже мало. Нам не потрібно кудись пропихатись тепер. Ми нормально живемо і заробляємо у рідному місті. 5.Було якесь весілля чи корпоратив, які найбільше залишилися у Вашій пам’яті? Кожен раз ти щось запам’ятовуєш. Для нас щось таке найбільш пам’ятне, це коли ми були зовсім юні і одного разу грали з 95 Кварталом, вони тоді вже були дуже відомі зірки. Також багато пам’ятних моментів є з Вар’ятами. 6.Бачила Ваші фото у соціальних мережах: Ви любите подорожувати. Що цікавого бачили у різних країнах? Об’їхав усю Європу, всю шенгенську зону. Найбільш пам’тним було весілля в Ісландії. Кожна країна є цікавою. Мені зазвичай просто цікаво відчути її дух. Я хочу побачити, що люди їдять, як спілкуються, що для них є духовними цінностями. Я, коли приїжджаю, для прикладу в Париж, я не сиджу в центрі, а намагаюсь побувати і на окраїнах, мені хочеться побачити різних французів. Було цікаво у Монакко, там розкіш… Грузія, я уже там був не раз, хочу ще туди поїхати. Для мене подорожі теж уже як хвороба, я мушу кудись їхати. Я розумію, що світ, він такий великий, а життя дуже коротке… 7.КВН, подорожі… які ще у Вас захоплення?   Люблю футбол… Буває таке, що люблю приїхати до себе в село, в Гошеві, просто на горі походити і це якийсь такий момент віддушини. А там, де Гошівський монастир взагалі відчувається якась легкість… Якщо я змучився, то я просто їду додому… 8.Я читала, що Ви одружений. Скільки у Вас дітей? Так я одружений. Маю сина Данила, йому 9 років. 9.Що для Вас є справжнім сімейним щастям? Найголовніше це коли в тебе є людина, яка тебе підтримує і коли ти маєш про кого дбати. Коли є діти – це якісь нереальні відчуття, вони в кожного різні. Тебе тиждень-два не було, а малий тебе чекає…Це щось неймовірне і це по суті неможливо описати словами.                                                                                                                                                                  Розмовляла Катерина Волошин

Інтерв’ю з Михайлом Мельниковичем, головним «Батярем» українського шоу-бізнесу

15:24 20.10.2015

Пропонуємо читачам цікаву розмову з Михайлом Мельниковичем, учасником КВН, головним «Батярем» українського шоу-бізнесу, людиною, яка захоплюється подорожами, а також просто щасливим сім’янином. Михайло Мельникович розповів нам багато цікавої інформації про власний шлях у КВН, про те, як улюблені справа переросла у професію. Також поілився з нами особистою інформацією про власну сім’ю і захоплення подорожами. 1.Ви історик за професією. Звідки появилась така любов до гумору? Коли Ви почали займатись КВН: у студентські чи шкільні роки? Я почав займатись грою КВН в студентські роки, це був 2003, 2004 рік. В школі я був далекий від цього. Створили команду КВН з колєгами в університеті. Студентські роки, гуртожиток, хотіли подуріти… Це було спонтанно. 2.Як так стається, що КВН стає  не тільки хобі чи захопленням, а переростає у професію? Як це було у Вашому випадку? Це має бути внутрішньо. У КВН ти не повинен повторюватись, ти повинен бути різноплановий: ти маєш бути актором, цікаво подавати жарт, ти навіть маєш співати, танцювати – це все має бути поєднано. Коли один раз люди почали сміятись, потім п’ятий, десятий, ти виходиш на сцену – це стає як наркотик і тебе засмоктує… Ти вже шукаєш де ти можеш виступити, задурно чи за гроші. Пізніше улюблена справа тобі приносить ще й гроші, у випадку «Батярів» ще й немалі і це переходить у твою професію. Граєм в КВН ми уже 11 років, а фінансовий прибуток отримуємо 8. 3.Яким, на Вашу думку, повинен бути ідеальний жарт? Ми зазвичай жартуємо про якісь насущні проблеми, але робимо їх невульгарними. Назва у нас «Батяри», тому буває таке, що думають, що і поведінка в хлопців повинна бути така як у батяр, і жарти, відповідно, нижче пояса. Не переходити межу дуже тяжко, тому що інколи люди самі цього хочуть. Публіка поділяється на види, є різні умови та підходи до неї. Іноді ти бачиш, що потрібно подати інший жарт або подавати той же самий жарт по-іншому.   Сам процес створення жартів є складним. Буває таке, що ти можеш іти по вулиці і тобі в голову лізуть тисячі ідей. І інколи потрібно придумати жарти, сідаєш писати і не можеш. А можемо сісти собі просто, погнати і написати програму на концертний виступ. Коли колектив працює і він в русі, тоді багато матеріалу родиться. 4.Ви неодноразово співпрацювали з всеукраїнськими знаменитостями. Співпраця з ким Вам найбільше запам’яталась? У 2005 році ми їздили куди тільки могли. Все це було побудовано на ентузіазмі. Щоб кудись їздити треба мати дуже сильну команду, яка складатиметься з акторів, авторів, менеджерів… На той момент, це все перепліталося на моїй особі. Була велика загрузка. Ми об’їздили всю Україну, в той час якраз було дуже багато ліг КВН. 2005-2010 рр. – ми були командою КВН, яка дуже багато їздила по Україні і отримувала багато нагород. Ми тоді знайомились з різними людьми, зав’язувались різні контакти. Співпрацювали з Притулою, Дядьою Жорою, 95 Кварталом та іншими, але це все було побудовано виключно на ентузіазмі. Щоб їздити по Україні, гастролювати та проживати в різних містах, потрібно багато грошей. Виходити на всеукраїнський рівень – нема такого. Тому що нікому не потрібен український гумор. Ти можеш стукати в різні двері, шукати підтримки у відповідних осіб, але таки не отримати її. Творчій людині це тяжко сприйняти. Взагалі україномовних гумористичних проектів дуже мало. Нам не потрібно кудись пропихатись тепер. Ми нормально живемо і заробляємо у рідному місті. 5.Було якесь весілля чи корпоратив, які найбільше залишилися у Вашій пам’яті? Кожен раз ти щось запам’ятовуєш. Для нас щось таке найбільш пам’ятне, це коли ми були зовсім юні і одного разу грали з 95 Кварталом, вони тоді вже були дуже відомі зірки. Також багато пам’ятних моментів є з Вар’ятами. 6.Бачила Ваші фото у соціальних мережах: Ви любите подорожувати. Що цікавого бачили у різних країнах? Об’їхав усю Європу, всю шенгенську зону. Найбільш пам’тним було весілля в Ісландії. Кожна країна є цікавою. Мені зазвичай просто цікаво відчути її дух. Я хочу побачити, що люди їдять, як спілкуються, що для них є духовними цінностями. Я, коли приїжджаю, для прикладу в Париж, я не сиджу в центрі, а намагаюсь побувати і на окраїнах, мені хочеться побачити різних французів. Було цікаво у Монакко, там розкіш… Грузія, я уже там був не раз, хочу ще туди поїхати. Для мене подорожі теж уже як хвороба, я мушу кудись їхати. Я розумію, що світ, він такий великий, а життя дуже коротке… 7.КВН, подорожі… які ще у Вас захоплення?   Люблю футбол… Буває таке, що люблю приїхати до себе в село, в Гошеві, просто на горі походити і це якийсь такий момент віддушини. А там, де Гошівський монастир взагалі відчувається якась легкість… Якщо я змучився, то я просто їду додому… 8.Я читала, що Ви одружений. Скільки у Вас дітей? Так я одружений. Маю сина Данила, йому 9 років. 9.Що для Вас є справжнім сімейним щастям? Найголовніше це коли в тебе є людина, яка тебе підтримує і коли ти маєш про кого дбати. Коли є діти – це якісь нереальні відчуття, вони в кожного різні. Тебе тиждень-два не було, а малий тебе чекає…Це щось неймовірне і це по суті неможливо описати словами.                                                                                                                                                               Розмовляла Катерина Волошин

Микола Макар: «Потрібно повірити в себе, ставити цілі і маленькими кроками йти до них»

20:25 16.10.2015

Людина з інвалідністю – це ще не вирок у житті. Про це як ніхто інший знає Микола Макар, адже він доводить, що навіть за таких обставин, можна продовжувати жити повноцінно. Микола Макар щасливий сім’янин, займається громадською діяльністю, працює, планує йти на вибори до обласної ради. Пропонуємо читачам цікаву розмову з ним.

Актуальне інтерв’ю з Уляною Василик, мамою трьох дітей, адвокатом та членом політичної партії «УКРОП»

00:41 16.10.2015

Пропонуємо читачам цікаву розмову з Уляною Василик. Ми задали Уляні Василик особисті питання про дитинство, навчання, обрання фаху юриста, про виховання трьох синів та відносини у сім’ї. Не оминули також і тему політики. Зокрема, Уляна Василик пояснила чому йде на вибори від УКРОПу та чому вибрала дану політичну силу.

Порушення зору у дітей. Актуальні поради дитячого офтальмолога Тетяни Волощук

20:00 14.10.2015

Порушення зору у дітей — поширена проблема в усьому світі. В лікаря дитячого офтальмолога медичного центру «ВІЗУС КІДС» Тетяни Волощук, ми вирішили поцікавитись чи є якісь методики  ефективні для профілактики та лікування проблем зору в домашніх умовах.

Життєва історія Василя Жупника

10:31 09.10.2015

Пропонуємо читачам цікаву розмову з Василем Жупником. Ми звикли сприймати його як відомого усім учасника КВН,проеку «Хлопці по виклику». Василь Жупник розповів нам також багато цікавої інформації про себе як людину, науковця, про власні захоплення, про дитячі роки, особисте життя і плани на майбутнє. Такого Василя Жупника точно не всі знають…

Життєва історія Василя Жупника

02:44 09.10.2015

Пропонуємо читачам цікаву розмову з Василем Жупником. Ми звикли сприймати його як відомого усім учасника КВН, учасника проеку «Хлопці по виклику». Василь Жупник розповів нам також багато цікавої інформації про себе як людину, науковця, про власні захоплення, про дитячі роки, особисте життя і плани на майбутнє. Такого Василя Жупника точно не всі знають… 1.Ви різнобічна людина. Попри те, що всі Вас знають як гумориста, учасника КВН, відомого в Івано-Франківську тамаду, Ви також є кандидатом історичних наук, публікуєте власні наукові праці. Також Ви працювали в Івано-Франківській обласній державній адміністрації. Тобто Ви поєднуєте те, що, на перший погляд, є непоєднуваним. Що для Вас є більше професією, а що покликанням? Де Ви себе найбільше відчуваєте? Державна служба – це не моє. Це був для мене певний досвід: була Молодіжна адміністрація, яка організовувала проекти, відповідно, я з ними співпрацював. Взагалі, державний службовець в голові простих людей асоціюється з якимось нехорошим чоловіком, який щось краде в них. Насправді, це є люди з дуже маленькою зарплатою. Я вважаю, що на державній службі неможливо реалізуватись. Тому зараз я вже не працюю в Івано-Франківській обласній державній адміністрації. Щодо науки: в 2010 році захистив кандидатську дисертацію на базі Львівського національного університету імені Івана Франка, спеціалізація історіографія. Зараз працюю в Івано-Франківському національному медичному університеті на кафедрі українознавства і філософії. Працюю також в Івано-Франківській філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де викладаю філософію і політологію. Чесно кажучи, з суворими реаліями в Україні, більше задоволення і духовного, і матеріального, приносить робота, яку багато хто вважає позаштатною  чи просто сприймає як хобі. Хоча, якщо врахувати український, зокрема, і прикарпатський ресторанний бізнес, то можна сказати наступне, що людина завжди хоче: «Хліба і видовищ». Хліб є, а видовищ нема. В нас суспільство тільки тепер починає приходити до того, що людина хоче не просто прийти на якесь свято і насититись, їй необхідно бути потрібною власникам ресторану, організаторам свята.   Тому потрібно навчитись розуміти, що будь-яка професія є професією. Найкраще імпонує мені професія конферансьє, шоумена. Також відчуваю, що дуже скоро в мене буде новий етап професійного розвитку. Поки ще не буду відкривати завісу. Це буде більше сольний етап. 2.Ви, мабуть, дуже занята людина. Всі Ваші захоплення та їх реалізація забирають багато часу. А як у Вас складається особисте життя? На особисте в мене, справді, часу не вистачало. Хоча зараз в особистому житті в мене все добре: думаю одружуватись скоро. Я задоволений. Я зараз відчуваю, що це саме та людина… Ти з цією людиною не для фізичного і матеріального задоволення, а просто тому, що тобі добре. Це приходить само собою. Дерево посадити, виростити сина – це небанально. Для мене це головне в житті. 3.Читала на фейсбуці Ваші пости. Ви досить така патріотична людина. Те, що Ви пішли навчатись на історичний факультет було випадковістю чи навпаки? На мою думку, випадковостей в житті не буває. Існування кожної людини має зміст. Постає тільки питання форми, а саме: в якій формі ти той зміст відобразиш. Ти можеш зміст життя поставити в форму алкоголізму (сміється). Є такі люди, їм так простіше і легше жити. Світ тоді сприймається кольорово. Я народився в державі СРСР, її називають в народі ще СиРиСиРи, був маленьким жовтенятком, дивився радянські фільми і питався тата: «Де наші?». Тобто був типовою жертвою радянської ідеології. А потім я почав читати українську історичну літературу. Це був десь 1992-1993 рр. Це було для мене такою відрадою, адже я дізнався, що, виявляється, є й інша сторона. Основу патріотичного виховання мені дала мама, яка є завідуючою дитячого садка, вона родом із Волині. Так склалося життя, що я захопився музико… Я маю слух, граю на музичних інструментах – це моє ще одне таке не повністю реалізоване бажання, проте я думаю, що я його реалізую. Мій тато грав по весіллях, взяв з собою мене, я тоді закінчив 9 клас. У 1997 я вирішив поступати в музичне училище в Коломиї. Тоді був наївний і думав, що все чесно і приймають туди по таланту,але вийшло так, що  мене оприділили на платну форму навчання. 1000 гривень на той час було дико. Тато мені тоді ще сказав: «Ще сі вчи… Книжки читаєш, історію любиш – підеш в університет». Ще слід належне віддати моєму класному керівнику, Любов Дмитрівні, вона зі Східної України. В неї тут, у нас,  відбувся злам ідейний і психологічний, вона така патріотка і прищепила любов до України і мені. Також Любов Дмитрівна мене часто заставляла брати участь у різних заходах. Я тоді не хотів, бо мав, розумієте, таку пацанячу гордість типу того, що ой що там з дівчатами співати, а потім зрозумів, що це якраз мені багато допомогло в житті… 4.Коли Ви почали брати участь у КВН? В студентські роки. Хоча я давно, зі школи, його дивився і любив. Всі вважають, що це добра гра, проте в іншому контексті, я розумію, що вона є засобом русифікації, тому що який би ти не був патріот, ти дивишся російською мовою і підсвідомо жартуєш русизмами. Відрадно, що в нас в Україні молодь навчилась думати і ми створюємо все своє. 5.Чи є допустима межа Ваших жартів? Існують якісь заборонені теми? Мені ніколи не подобались рамки. Живи вільно – був колись такий рекламний ролик і мені це подобається, враховуючи що те, що кожна людина є індивідуальною. Так, звичайно, загальні правила етикету потрібні, але покажіть мені людину, яка повністю їх дотримується і я буду сміятись. Людину завжди тягне, наприклад, запхати палець у джем… Це людська сутність, людське буття і регламентувати його не можна. На тему християнства я не жартую. Я вважаю, що такі жарти над вірою є недоречними і богохульством. Я можу пожартувати з недобросовісних релігійних представників. Можна сміятись з людських вад, звичок, але не можна сміятись з особистого. Віра – це особисте. Недоречними також є жарти про матерів. Жарт, як на мене, має бути цікавим, обґрунтованим і, найголовніше, двозначним, щоб людина могла собі подумати в іншому напрямку. 6.«Хлопці по виклику» - відомий бренд у Івано-Франківську. Як виникла ідея його створення? Це був 2009 рік. Я був в одній команді, Олег – в іншій. Я вийшов з своєї команди, тому що я там не реалізовувався. З Олегом якось поговорили, в нього була команда під назвою «Хлопці по виклику» школи міліції. Назву вирішили не змінювати. А потім все пішло-поїхало… Дійшли до фіналу «Кавалєрки» в перший  сезон. Потім стали працювати ведучими, почали займатися тамадуванням. Ми були першим дуетом. Це ще один етап, але це також проходяще, тому що життя має циклічний характер. Межі досконалості нема. Проте, якщо ти будеш досконалим – ти будеш роботом. 7.Ваші жарти у відсотковому плані: скільки із них імпровізація, а скільки заплановано? Запланованих 30%. Звичайно, має бути якась програма. Суцільної імпровізації ще ніхто ніколи не робив. 8.В Івано-Франківську Вас всі знають. Чи виникало бажання вийти на всеукраїнський рівень? Чесно кажучи, напевно, якась недооцінка себе мені мішає. В мене багато знайомих хлопців ішли на передачу «Розсміши коміка» і вигравали якісь там грошові призи. З іншого боку, не хочеться йти і виступати після бабці, яка з-під спідниці курку випихає. Якось воно, розумієте, так, що бабці там дадуть з жалості тих 2000 гривень і тобі їх також дадуть. Це буде для тебе негативним піаром. Такий фактор стримує. 9.Ваше покликання: веселити людей. Бувають різні ситуації в житті. Мабуть, не завжди є відповідний настрій. Як Вам вдається себе опанувати в таких ситуаціях і дарувати людям радість? Було таке не раз. З роками ти звикаєш: є настрій, нема настрою. Діло також в тому, що настрій від роботи може з’явитись: ти почав – люди посміхнулись і ти відчуваєш себе потрібним. 10.Ваші основні плани на майбутнє. Не люблю наперед загадувати. Можу сказати точно, що хочу бути хорошим сім’янином, батьком. Це я точно буду реалізовувати. Є багато планів: хочеться записати і я думаю, що я це зроблю, пару пісень жартівливого і серйозного змісту. Є думка зробити розважальне політичне шоу. Запрошуєш політика і жартуєш на теми, які можуть бути йому неприємні. Якщо він прийде, то це політик вищого класу. Посміятись над собою в прямому ефірі треба вміти.       Розмовляла Катерина Волошин

Життєва історія Василя Жупника

02:38 09.10.2015

Пропонуємо читачам цікаву розмову з Василем Жупником. Ми звикли сприймати його як відомого усім учасника КВН, учасника проеку «Хлопці по виклику». Василь Жупник розповів нам також багато цікавої інформації про себе як людину, науковця, про власні захоплення, про дитячі роки, особисте життя і плани на майбутнє. Такого Василя Жупника точно не всі знають… 1.Ви різнобічна людина. Попри те, що всі Вас знають як гумориста, учасника КВН, відомого в Івано-Франківську тамаду, Ви також є кандидатом історичних наук, публікуєте власні наукові праці. Також Ви працювали в Івано-Франківській обласній державній адміністрації. Тобто Ви поєднуєте те, що, на перший погляд, є непоєднуваним. Що для Вас є більше професією, а що покликанням? Де Ви себе найбільше відчуваєте? Державна служба – це не моє. Це був для мене певний досвід: була Молодіжна адміністрація, яка організовувала проекти, відповідно, я з ними співпрацював. Взагалі, державний службовець в голові простих людей асоціюється з якимось нехорошим чоловіком, який щось краде в них. Насправді, це є люди з дуже маленькою зарплатою. Я вважаю, що на державній службі неможливо реалізуватись. Тому зараз я вже не працюю в Івано-Франківській обласній державній адміністрації. Щодо науки: в 2010 році захистив кандидатську дисертацію на базі Львівського національного університету імені Івана Франка, спеціалізація історіографія. Зараз працюю в Івано-Франківському національному медичному університеті на кафедрі українознавства і філософії. Працюю також в Івано-Франківській філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де викладаю філософію і політологію. Чесно кажучи, з суворими реаліями в Україні, більше задоволення і духовного, і матеріального, приносить робота, яку багато хто вважає позаштатною  чи просто сприймає як хобі. Хоча, якщо врахувати український, зокрема, і прикарпатський ресторанний бізнес, то можна сказати наступне, що людина завжди хоче: «Хліба і видовищ». Хліб є, а видовищ нема. В нас суспільство тільки тепер починає приходити до того, що людина хоче не просто прийти на якесь свято і насититись, їй необхідно бути потрібною власникам ресторану, організаторам свята.   Тому потрібно навчитись розуміти, що будь-яка професія є професією. Найкраще імпонує мені професія конферансьє, шоумена. Також відчуваю, що дуже скоро в мене буде новий етап професійного розвитку. Поки ще не буду відкривати завісу. Це буде більше сольний етап. 2.Ви, мабуть, дуже занята людина. Всі Ваші захоплення та їх реалізація забирають багато часу. А як у Вас складається особисте життя? На особисте в мене, справді, часу не вистачало. Хоча зараз в особистому житті в мене все добре: думаю одружуватись скоро. Я задоволений. Я зараз відчуваю, що це саме та людина… Ти з цією людиною не для фізичного і матеріального задоволення, а просто тому, що тобі добре. Це приходить само собою. Дерево посадити, виростити сина – це небанально. Для мене це головне в житті. 3.Читала на фейсбуці Ваші пости. Ви досить така патріотична людина. Те, що Ви пішли навчатись на історичний факультет було випадковістю чи навпаки? На мою думку, випадковостей в житті не буває. Існування кожної людини має зміст. Постає тільки питання форми, а саме: в якій формі ти той зміст відобразиш. Ти можеш зміст життя поставити в форму алкоголізму (сміється). Є такі люди, їм так простіше і легше жити. Світ тоді сприймається кольорово. Я народився в державі СРСР, її називають в народі ще СиРиСиРи, був маленьким жовтенятком, дивився радянські фільми і питався тата: «Де наші?». Тобто був типовою жертвою радянської ідеології. А потім я почав читати українську історичну літературу. Це був десь 1992-1993 рр. Це було для мене такою відрадою, адже я дізнався, що, виявляється, є й інша сторона. Основу патріотичного виховання мені дала мама, яка є завідуючою дитячого садка, вона родом із Волині. Так склалося життя, що я захопився музико… Я маю слух, граю на музичних інструментах – це моє ще одне таке не повністю реалізоване бажання, проте я думаю, що я його реалізую. Мій тато грав по весіллях, взяв з собою мене, я тоді закінчив 9 клас. У 1997 я вирішив поступати в музичне училище в Коломиї. Тоді був наївний і думав, що все чесно і приймають туди по таланту,але вийшло так, що  мене оприділили на платну форму навчання. 1000 гривень на той час було дико. Тато мені тоді ще сказав: «Ще сі вчи… Книжки читаєш, історію любиш – підеш в університет». Ще слід належне віддати моєму класному керівнику, Любов Дмитрівні, вона зі Східної України. В неї тут, у нас,  відбувся злам ідейний і психологічний, вона така патріотка і прищепила любов до України і мені. Також Любов Дмитрівна мене часто заставляла брати участь у різних заходах. Я тоді не хотів, бо мав, розумієте, таку пацанячу гордість типу того, що ой що там з дівчатами співати, а потім зрозумів, що це якраз мені багато допомогло в житті… 4.Коли Ви почали брати участь у КВН? В студентські роки. Хоча я давно, зі школи, його дивився і любив. Всі вважають, що це добра гра, проте в іншому контексті, я розумію, що вона є засобом русифікації, тому що який би ти не був патріот, ти дивишся російською мовою і підсвідомо жартуєш русизмами. Відрадно, що в нас в Україні молодь навчилась думати і ми створюємо все своє. 5.Чи є допустима межа Ваших жартів? Існують якісь заборонені теми? Мені ніколи не подобались рамки. Живи вільно – був колись такий рекламний ролик і мені це подобається, враховуючи що те, що кожна людина є індивідуальною. Так, звичайно, загальні правила етикету потрібні, але покажіть мені людину, яка повністю їх дотримується і я буду сміятись. Людину завжди тягне, наприклад, запхати палець у джем… Це людська сутність, людське буття і регламентувати його не можна. На тему християнства я не жартую. Я вважаю, що такі жарти над вірою є недоречними і богохульством. Я можу пожартувати з недобросовісних релігійних представників. Можна сміятись з людських вад, звичок, але не можна сміятись з особистого. Віра – це особисте. Недоречними також є жарти про матерів. Жарт, як на мене, має бути цікавим, обґрунтованим і, найголовніше, двозначним, щоб людина могла собі подумати в іншому напрямку. 6.«Хлопці по виклику» - відомий бренд у Івано-Франківську. Як виникла ідея його створення? Це був 2009 рік. Я був в одній команді, Олег – в іншій. Я вийшов з своєї команди, тому що я там не реалізовувався. З Олегом якось поговорили, в нього була команда під назвою «Хлопці по виклику» школи міліції. Назву вирішили не змінювати. А потім все пішло-поїхало… Дійшли до фіналу «Кавалєрки» в перший  сезон. Потім стали працювати ведучими, почали займатися тамадуванням. Ми були першим дуетом. Це ще один етап, але це також проходяще, тому що життя має циклічний характер. Межі досконалості нема. Проте, якщо ти будеш досконалим – ти будеш роботом. 7.Ваші жарти у відсотковому плані: скільки із них імпровізація, а скільки заплановано? Запланованих 30%. Звичайно, має бути якась програма. Суцільної імпровізації ще ніхто ніколи не робив. 8.В Івано-Франківську Вас всі знають. Чи виникало бажання вийти на всеукраїнський рівень? Чесно кажучи, напевно, якась недооцінка себе мені мішає. В мене багато знайомих хлопців ішли на передачу «Розсміши коміка» і вигравали якісь там грошові призи. З іншого боку, не хочеться йти і виступати після бабці, яка з-під спідниці курку випихає. Якось воно, розумієте, так, що бабці там дадуть з жалості тих 2000 гривень і тобі їх також дадуть. Це буде для тебе негативним піаром. Такий фактор стримує. 9.Ваше покликання: веселити людей. Бувають різні ситуації в житті. Мабуть, не завжди є відповідний настрій. Як Вам вдається себе опанувати в таких ситуаціях і дарувати людям радість? Було таке не раз. З роками ти звикаєш: є настрій, нема настрою. Діло також в тому, що настрій від роботи може з’явитись: ти почав – люди посміхнулись і ти відчуваєш себе потрібним. 10.Ваші основні плани на майбутнє. Не люблю наперед загадувати. Можу сказати точно, що хочу бути хорошим сім’янином, батьком. Це я точно буду реалізовувати. Є багато планів: хочеться записати і я думаю, що я це зроблю, пару пісень жартівливого і серйозного змісту. Є думка зробити розважальне політичне шоу. Запрошуєш політика і жартуєш на теми, які можуть бути йому неприємні. Якщо він прийде, то це політик вищого класу. Посміятись над собою в прямому ефірі треба вміти.       Розмовляла Катерина Волошин

Тарас Сапа. Переможець рейтингу «Найсексуальніші молоді спортсмени Івано-Франківська»

11:25 05.10.2015

Він молодий, спортивний і, як показує перемога у нашому рейтингу — «Найсексуальніші молоді спортсмени Івано-Франківська», користується неабиякою популярністю серед дівчат. Саме тому, думаємо, вам буде цікаво більше дізнатись про молодого спортсмена.

Ірина Магрицька про український схід

11:44 30.09.2015

Існує стереотип, що на східній Україні проживає найменше національно-свідомих людей. Проте Ірина Магрицька, яка родом із Луганщини і яка тільки нещодавно переселилась у Івано-Франківськ, його ламає, розповідаючи цікаві факти про український Донбас, а також про формування у неї патріотичних почуттів.

Травінська Вікторія. АТО очима жінки

12:29 28.09.2015

Вже другий рік поспіль ми прокидаємось і засинаємо з новинами про бойові дії у нас в країні. Переглядаючи сюжети про АТО, будні солдат, втрати — ми розуміємо наскільки це страшно.

Федір Хашалов розповів, як виграв 25 тисяч у телешоу

15:00 22.09.2015

Чемпіон світу та Європи з фітнесу та бодібілдингу іванофранківець Федір Хашаловвзяв участь у шоу «Вгадай ящик», що транслюється на телеканалі «1+1» та виграв25 тисяч гривень, але зупинився у категорії «Спів». Спортсмен розповів про участь у зйомках та цікаві моменти шоу.

Світлана Оришко: Про політичну кухню "Свободи", симбіоз у міській владі, як заробляють на ЄРЦ та хто насправді керує Франківськом

09:29 15.09.2015

Журналісти поспілкувалася із депутатом міської ради, екс-свободівкою, а нині волонтером Світланою Оришко.

Дівчина, яка закохана у рідне місто. Ірина Рабарська

23:41 08.09.2015

Так називають Ірину Рабарську люди, які її знають. Ми розпитали Її про улюблені місця в Івано-Франківську, про організацію та реалізацію проектів і про плани на майбутнє щодо молодіжної політики та життя нашого міста. Також Ірина відповіла на особисті питання:  як реагує на критику, про любов до роботи та про бачення власного щастя.

Люда Сокол: «Хочеться в першу чергу мирного неба, все інше нам додасться»

22:40 26.08.2015

З таким тилом, які формують такі жінки як Люда Сокол, нашим воїнам ворога боятись непотрібно. Адже вони можуть бути впевнені, що саме тут, у нашому місті, що є такі небайдужі люди, які готові їх завжди підтримати. Люда Сокол розповіла нам про організацію благодійних ярмарків випічки для допомоги воїнам АТО, власні захоплення та плани на майбутнє.

Валентина Печарська: «Я зараз дуже вдячна всім тим негараздам, які прийшлося пережити, адже завдяки їм я стала такою»

20:49 11.08.2015

Валентина Печарська – цікава та неординарна особистість. Вона є активною молодою мамою та успішною жінкою.  Валентина Печарська розповіла нам про  сайт Bestiya.Net, кулінарний блог «Рецепти від Валентинки», а також про організацію  тематичних ярмарків «HandMade». А також дала відповіді на особисті питання про сім’ю, донечку, хобі та про Божий план стосовно власного життя.

Качурова Леся: «Мотив моєї діяльності один – зберегти життя і здоров’я наших хлопців»

18:28 06.08.2015

На початку війни кожен із нас хотів хоч якось допомогти воїнам АТО. Проте з часом всі потрохи звиклися з тим, що в Україні відбувається. Проте Качурова Леся знає як ніхто інший наскільки воїнам АТО потрібна будь-яка наша допомога і підтримка, адже Вона повністю присвячує себе волонтерській діяльності.  Ми розмовляли про волонтерську діяльність, основні плани та ініціативи, а також про повернення та адаптацію воїнів АТО до мирного життя.

Петро Шкутяк: «Ми боролися за цю державу і хочемо її далі реалізовувати»

17:13 31.07.2015

Пропонуємо читачам цікаву розмову з громадським активістом, політиком та колишнім воїном АТО Петром Шкутяком. Ми поспілкувались про плани на майбутнє в політичній кар’єрі, про актуальні реформи та життя після війни українських військових та можливості їх адаптації до мирного часу.

Сторінка 7 із 10

Читайте нас в соціальних мережах

Сторінка Франківчанни в FACEBOOK

Стало відомо, де у ЄС жити найдорожче Підсумки тестування 2018: кожен сьомий абітурієнт провалив ЗНО. ВІДЕО Лише 20% випускників шкіл в Україні продовжують навчання в закладах професійної освіти 24 травня українці відзначають День молоді Стало відомо, коли у чеках почнуть заокруглювати суми “Вася, давай весло”: колоритне відео школярів про жахливу сільську дорогу. ВІДЕО Стало відомо, скільком українцям підвищать пенсії з липня Новини ЗНО: оприлюднено остаточні результати Народні депутати хочуть прийняти законопроект, який обмежить свободу в інтернеті У травні українці отримували майже на 60% менші субсидії Мін'юст: на користь дітей вже стягнули 1,7 млрд грн аліментів Помер видатний український поет Іван Драч В Україні подешевшало м'ясо Стало відомо, чи даватимуть субсидію безробітним Як пройшов столичний Марш рівності Оприлюднено результати ЗНО із семи предметів Мін'юст планує легалізувати громадянське партнерство для одностатевих пар