Сьогодні у родинному селі Василя Стефаника Русів на Снятинщині відзначають 150-річчя від дня народження письменника. Від ранку тут відбуваються різноманітні заходи, пише Суспільне Карпати.
Зокрема, у центрі села відкрили пам’ятник Василю Стефанику. Його відреставрували і зробили благоустрій довкола. О 15-й годині розпочали урочисту академію міжнародного конгресу – “Василь Стефаник і світова література”.
Науковці, зокрема із Прикарпатського національного університету, обговорювали, дискутували стосовно творчості письменника. Конгрес відбувався у комбінованому форматі – офлайн та онлайн. Це дало змогу об’єднати близько двохсот учасників з України та Польщі, Словаччини, Чехії, США.
У родинній садибі Василя Стефаника проводили екскурсії літературно-меморіальним музеєм. Тут є кімнати, де жив письменник, його особисті речі, книги, одяг. І загалом тут можна побачити побут початку ХХ століття.
На обійсті зібралося декілька десятків людей. Серед них є і родичі Василя Стефаника. Праправнук письменника Остап Стефаник розповідає, що на літні канікули приїжджав у родинну садибу.
“В мене — найкращі спогади з тих часів. Я тут провів щасливе дитинство. Вважаю, що Василь Стефаник — він був людиною величі”, — каже праправнук письменника.
Правнучка творця Олеся Стефаник додає, що будинок її прадідусь збудував у 1910 році. 13 березня зі своєю дружиною Ольгою і трьома синами вони в’їхали до нього. Стефаник називав цей дім “мій білий палац”.
Згодом Коломийський академічний обласний драматичний театр імені Озаркевича зіграв виставу “Камінний хрест”. Подивитися її прийшли жителі села.
Увечері у родинній садибі письменника Фрранківський драмтеатр покаже драму-ораторію “Вона – Земля”. Для постановки спектаклю підготували сцену. Вона виглядає як іконостас. Режисер, керівник драмтеатру Ростислав Держипільський розповідає, що після прем’єри “Вона – Земля” 14 травня 2017 року, наступного дня актори приїхали у Русів, щоб “ще раз віддати дань Стефанику”.
“Як і сьогодні, тоді була чудова погода. Ми тоді задумали, що цікаво б було приїхати сюди, виставити цей іконостас, щоб крізь нього було видно і те небо, і ті горби, розквітлі сади, де жив і творив Стефаник. Ми чотири роки цю мрію виношували”, — каже Держипільський.
Читайте також: У калуському парку посадили квітковий тризуб та вишиванку
