Дослідницький центр при Пентагоні дійшов висновку, що президент Росії Володимир Путін страждає від високофункціональної форми аутизму – синдрому Аспергера. Еспресо.TV зібрало найцікавіші факти про цю загадкову хворобу
Доповідь про здоров’я російського президента опублікувала американська газета USA TODAY. Документ підготував дослідницький центр “Управління всебічної оцінки програм” (ONA) на замовлення Пентагону.Вивчаючи рухи президента Путіна за допомогою відеозаписів, одна з дослідників, Бренда Коннорс, дійшла висновку, що “російський президент має якесь неврологічне відхилення”.
Як розповіли Еспресо.TV експерти з психіатрії такий діагноз цілком підходить Путіну і швидше за все є цілком точним. Адже ця психологічна проблема у першу чергу характерна для чоловіків з низьким зростом.
Мовляв, через невисокій зріст такі чоловіки дуже комплексують, тоді як рівень їхнього інтелекту може бути досить високим і вони усіляко намагаються компенсувати свою неповноцінність та ведуть себе доволі енергійно, намагаючись всіх “підім’яти” під себе.
У той же час, якщо ця писхологічна проблема не досягла своєї найвищої межі, то вона ще може піддаватися коригуванню з боку оточуючих. Якщо ж це сталося, то поведінка такої людини може бути просто непередбачуваною.
Еспресо.TV зібрало 20 найяскравіших фактів про хворобу Путіна:
1. Точна причина синдрому Аспергера не відома. Тим не менш, дослідження кажуть, що поєднання чинників – генетичного та екологічного – можуть викликати зміни в розвитку мозку і як наслідок цю хворобу.
2. Хворі на синдром можуть стояти занадто близько до іншої людини, або почати недоречну тему розмови.
3. Люди з синдромом Аспергера можуть проявляти сильний, іноді одержимий, інтерес до хобі чи колекціонування. Іноді ці інтереси зберігаються протягом усього життя, в інших випадках, один інтерес змінюється непов’язаним інтересом. Наприклад, людина з синдромом Аспергера може зосередитися на вивченні всього, що потрібно знати про потяги або комп’ютери. Деякі з них мають виняткові знаннями в обраній ними галузі діяльності.
4. У людей з синдромом Аспергера можуть бути сенсорні труднощі. Вони можуть проявлятися в одному або у всіх видах відчуттів: зір, слух, нюх, дотик або смак. Найчастіше відчуття людини або надчутливі або малочутливі. Наприклад, яскраве світло, голосні звуки, нездоланні запахи, специфічна структура їжі і поверхня певних матеріалів можуть бути причиною тривоги і болю для людей з синдромом Аспергера.
5. Для хворих синдромом Аспергера не розроблено ліків і не існує ніякого спеціального лікування.
6. Вперше синдром Аспергера був виявлений в 1940-х рр. Синдром названо на честь австрійського психіатра і педіатра Ганса Аспергера (Hans Asperger). Сам вчений використовував термін “аутична психопатія”.
7. У чоловіків синдром зустрічається набагато частіше, ніж у жінок. За статистикою на одну жінку з синдромом Аспергера припадає від 4 до 9 чоловіків.
8. У 2006 році синдром Аспергера був найбільш поширеним психіатричним діагнозом серед дітей Силіконової долини.
9. Люди з синдром Аспергера проявляють невмотивовану жорстокість. Наприклад, б’ють інших людей, навіть не думаючи про те, що завдають їм болю.
10. Психіатри вважають, що багато злочинців, швидше за все, страждають синдромом Аспергера. Ці люди, стверджують вони, ненавмисне проявляють асоціальну поведінку – так працює їхній мозок.
11. Синдром відбирає у людей здатність любити і відчувати любов до себе з боку оточуючих.
12. Відповідно до думки шанувальників-лікарів серіалу “Теорія великого вибуху”, Шелдон Купер (вигаданий персонаж, один з головних героїв) може страждати синдромом Аспергера.
13. Дорослі люди з синдромом Аспергера схильні до занепокоєння, яке в екстремальних ситуаціях може призвести до панічних атак.
15. Хоча у багатьох людей з синдромом Аспергера дуже багатий словниковий запас і вербальні навички вище середнього, у них можуть бути проблеми з розумінням образної мови.
14. Люди з синдромом Аспергера мають середній або вище середнього рівень інтелекту. Більш того, цілком імовірно, що серед людей з синдромом частіше зустрічається високий інтелект, ніж серед населення в цілому.
15. Деякі експерти вважають, що синдром могли страждати такі відомі історичні особистості:
Альберт Ейнштейн
Ісаак Ньютон
Чарльз Дарвін
Марі Кюрі
письменниця Джейн Остін
художник Енді Уорхол
Льюїс Керролл, автор “Аліси в країні чудес”
Сократ
16. У лютому в український прокат виходить історична драма “Гра в імітацію” з Бенедиктом Камбербетчом у головній ролі. Герой фільму – геніальний математик Тьюринг, який страждав синдромом Аспергера.
17. У 2013 році півзахисник збірної Бразилії Ромаріо заявив, що у футбольного генія Ліонеля Мессі також є синдром Аспергера, який допоміг спортсмену сконцентруватися на футболі.
18. 21-річний Джон регулярно і жорстоко бив 71-річну Бетті, свою співмешканку. Сусіди цієї пари, яка жила в передмісті Лондона, постійно скаржилися на крики жінки. Зрештою поліція відвезла Джона в психіатричну клініку. Під час обстеження юнак без жодного збентеження підтвердив факти нападів. Було очевидно, що молодий чоловік не розумів, який біль завдавав Бетті.
19. Назва синдрому Аспергера стала дуже поширеною в Австралії, коли 28 квітня 1996 року Мартін Брайант розстріляв у Порт-Артурі на острові Тасманія 55 чоловік. 35 з них померли, 20 – отримали поранення. Тоді Брайант став відомий як австралійський масовий вбивця.
Два психіатра, доктора Ян Сейл і Пол Мюллен, стверджували, що Брайант страждає синдромом Аспергера. На слуханнях щодо винесення вироку Сейл говорив, що ця хвороба “багато що пояснює” у жорстокій поведінці вбивці.
Після бесіди з Брайантом, що тривала три з половиною години, Мюллен додав, що обвинувачений, чий IQ складає 66, а поведінку як у десятирічного, “реагував на події як перелякана дитина, яка заперечує все і відчужена”.
Однак доктор зауважив: “Ми можемо так і не дізнатися про його наміри і стан, які призвели його до вбивств”.
20. Раніше вважалося, що люди з синдромом Аспергера розумово відсталі. Проте в даний час отримано докази зворотного. Дослідники, які обстежили десять хлопчиків і одну дівчинку з таким захворюванням, виявили, що їх коефіцієнт інтелекту коливається у межах від 77 до 133 (нормальним вважається 100).
