До святкування 70-ї річниці з Дня перемоги у Другій світовій війні Володимир Путін урочисто продемонструє росіянам та всьому світові “планову” перемогу над Україною.
На жаль, у Росії війну з Україною, як за радянських часів, будують за принципом планової економіки. Тобто до якось певної круглої дати обов’язково демонструють так званий важливий здобуток, якому радіють, як малі діти.
При чому абсолютної ролі не грає, якою ціною і наскільки якісно цей план виконаний. Адже у Росії досі мислять радянськими категоріями: головне, щоб вчасно і було чим похизуватися до певної дати. А скільки людей через це померло чи постраждало – дрібниці.
Згадаймо, як до річниці революції на Майдані у так званих “ДНР” та “ЛНР” почалося пожвавлення конфлікту. Хоча до цього часу на окупованих територіях панувала своєрідна тиша. Чи як до річниці розстрілів на Майдані бойовики обстріляли з градів Маріуполь. Швидше за все, терористи не прагнули смерті мирних мешканців, а планували захопити місто до круглої дати. Проте вийшло трошки інакше.
Тож, очевидно, що і на 9 травня слід готуватися до чергових планових провокацій. При чому до такої “кругленької дати” вони будуть набагато масштабнішими та страшнішими, ніж усі попередні кроки.
Аби дізнатися, на які сюрпризи слід чекати від Путіна 9 травня, МИ поспілкувалося з експертами:
Вадим Скуратівський, український історик та мистецтвознавець:
Звісно, до 9 травня Путін захоче продемонструвати всьому світові і росіянам перемогу над Україною. Для цього, звісно, буде влаштоване захоплення чогось важливого в Україні. І не важливою якою ціною це буде зроблено.
Якою буде ця перемога важко навіть спрогнозувати. Адже ми маємо справу з надзвичайним гіперавантюристом, який зможе реалізувати страшніший сценарій за Гітлера. Крім того, у цей день на Червоній площі влаштовують показовий парад з барабанним боєм. Швидше за все, приїдуть світові лідери з Китаю чи Північної Кореї.
У той же час абсолютна більшість росіян – доволі темні і вірять всьому тому, що їм говорять. Вони будуть йти за старовинною інерцією Тобто завдяки пропаганді свого лідера вірити у те, що саме Росія перемогла Гітлера і фашизм.
Зрозуміло, що Україна має і повинна відзначати цю дату. От 9 травня 1995 року в Ічкерії (самопроголошене державне утворення, яке існувало після розпаду СРСР на частині території Чечено-Інгушської АРСР і було практично ліквідоване російською владою в 2000 р. після окупації території Ічкерії російськими військами). влаштували парад перемоги, не зважаючи на війну і ті трагічні події, які відбувалися. Таким чином там віддали шану тим людям, які загинули у Другій світовій війні.
Так само і Україна повинна не забувати про цей день, не зважаючи, на той весь цей жах, який ми маємо зараз.
Хоча зрозуміло, що це буде найважчий День перемоги за ці 70-т років. І не лише для України, а й для всього світу.
Мирослав Попович, філософ та директор Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України:
У Росії буде дуже гучне святкування, яке супроводжуватиметься фанфарами різного ступеня інтенсивності, тому що ситуація в Росії в економічному і політичному платні дуже важка і буде погіршуватися. Тож для того, щоб відволікти від труднощів, буде ціла серія заходів, які будуть переконувати всіх, що Росія врятувала світ від навали.
Що буде Путін придумувати стосовно України, нікому не відому, в тому числі і йому самому. Тому спроби прогнозувати що-небудь просто неефективні. Він може бути агресивним, він може шукати якийсь вихід з того глухого кута, в який він сам себе загнав.
Що стосується українського варіанту, то святкування наше буде наближатися до світового варіанту. Тут може лише один пункт відрізнятися: Європа святкує 8 травня, а Україна може залишитися на 9 травні, як це було до цього часу. Але це не міняє концепції. Україна не буде брати участь у святкуванні. Я не знаю, чи це добре, якщо ми відмовимося від самого терміну “День Перемоги” і зупинимось на “Закінчення Другої світової війни”. Я думаю, все-таки це була величезна перемога, був зроблений внесок і Радянського союзу, і нашої держави, і українського народу. Це була перемога для нас. Але то вже політичні рішення. В будь-якому випадку, це буде поміркований, більш повчальний день, ніж той, який ми мали раніше.
Довгий час романтикою війни і перемоги жила Югославія. У хорватів і сербів може буде менше спільного з іншими учасниками антигітлерівської коаліції. Але завжди залишається теза про антигітлерівську коаліцію як такий блок держав, які забезпечили післявоєнне співіснування.
