Всякі діячі в фейсбуці договорилися до того, що називають Мінський протокол “мюнхенським”, нібито, це договір про здачу Донбасу Путіну. І сотні (сотні!) Щирих українців репостять цю дурну брехню, нарікаючи як нас “злили”. Нікому навіть на думку не спадає взяти і прочитати, що ж там сказано в цьому протоколі!
А сказано там, що ДНР-ЛНР припиняють своє безславне існування (ці субстанції взагалі не згадуються в протоколі, ніби їх і не було ніколи). Сказано там, що Україна повинна відновити контроль свого кордону з РФ, і що це буде постійно контролювати ОБСЄ. Сказано, що незаконні збройні формування повинні скласти зброю. Повністю! На території України повинні залишитися лише законні силові структури – підкоряються державі Україна.
Це акт про капітуляцію Росії у війні на Донбасі, і під цим актом ВЖЕ стоїть підпис офіційного представника РФ. Це – офіційно взяті на себе зобов’язання РФ.
В обмін на капітуляцію Росії від України було потрібно всього лише прийняти ні до чого не зобов’язує папірець “Тимчасове положення про особливий статус” очищеному від НЕЗАКОННИХ РАШІСТСКІХ ФОРМУВАНЬ деяких районів Донбасу. Папірець, яку сьогодні ухвалили, завтра переглянули, післязавтра скасували і викинули в сортир.
Це безумовна перемога України на дипломатичному фронті, перемога команди Порошенко, яка тримає цей фронт і діє на ньому вкрай успішно.
І ви за це обвалюють Президента в бруді ?! Ви влаштували ганебний шабаш, щоб перешкодити йому дотиснути Кремль. Ви повелися на тупі брехливі вкидання путінської пропаганди з легкістю, як ведеться на них всі ці роки тупе російське стадо обивателів.
____________
Зрозуміло! Зрозуміло, ви скажете, що підпис Кремля нічого не коштує і нічого вони виконувати не стануть. Цілком імовірно, хто ж сперечається. АЛЕ! Читайте повільно і запам’ятовуйте. Це буде чергове офіційне міжнародне зобов’язання Росії, яке вона не виконає. Кожен такий факт порушення зобов’язань затягує зашморг на шиї Путіна і призводить до нових і нових пакетів санкцій проти РФ.
Санкцій, які ВЖЕ зіштовхнули російську економіку в прірву. Вона вже летить. Звичайно, вам гебьё надуло у вуха, мовляв, “санкції шпилькові і ні на що не вплинуть”, а ви і раді цю брехню повторювати. А ось я живу в Москві, і я реально дуже сильно боюсь.
Знаєте чого я боюся? Зовсім не того, що за мною прийдуть з ФСБ арештовувати за “екстремізм”, хоча мій фейсбук потягне на пухку кримінальну справу тут в РФ. Цього я лише злегка побоююся, але реально не боюся – я дрібна сошка, маленька мишка, смикаюча ледачого кота за вуса, йому просто лінь за мною ганятися.
А ось чого я реально боюся, це що з тижня на тиждень, з місяця на місяць накопичився в економіці РФ пипець складеться нарешті в пазл і звалиться так, що з-під уламків потім дай бог вибратися живим. Це висить над головою на тоооненькій волосині. І кожен черговий ви @ бон Путіна цей волосок підточує вже до не можна.
Роснефть – головний нафтовий монстр російської економіки, який по ідеї повинен накачувати путінські орди експортним баблом, вимагає для свого ПОРЯТУНКУ трильйони рублів з бюджету. І ці гроші йому зуміли знайти лише віддавши весь (100%) Фонд національного добробуту – останні гроші россиянских пенсіонерів. А на черзі стоїть Ощадбанк, ВТБ, Газпромбанк і довга-довга черга поставлених на грань банкрутства системоутворюючих банків РФ. А ще є Газпром, у якої обсяг продажів руйнується з кожним днем, і прибуток бовтається нижче плінтуса.
Все це рвоне не завтра, так післязавтра, і потягнуться по щойно випав сніжку обози відступаючої наполеонівської армії – голодні і завшівевшіе ще задовго ДО сакрального 7 грудня, коли горезвісний “особливий статус” тільки-тільки може бути веден в дію. А може бути і Похер за непотрібністю.
Я ось це все так довго пишу, тому що мене за #% ^ @ ло ваше ниття, ваша істерика, ваше ганебну поведінку по відношенню до керівництва своєї країни! Ви візьмете себе в руки нарешті, українці, чи ні ?! Люди ж дивляться на вас, незручно.
Є три простих правила під час війни:
1) Наш Главком завжди правий.
2) Хто з цим не згоден – отримає в око.
3) Україна переможе при будь-яких розкладах. Неминуче.
Автор: Иван Симочкин
