Пишу цього листа бо не можу зрозуміти чому в час, коли одні люди поклали своє життя на Майдані та сотнями гинуть на сході, відстоюючи незалежність та краще життя,
а в тилу інші продовжують обдирати українців і наживатись на них користуючись своїм посадовим становищем.
Я житель одного з сіл Тисменицького району на утриманні маю маму – інваліда пенсійного віку. У зв’язку з тим, що я часто вимушений їхати закордон на заробітки мама практично постійно сама, наодинці зі своїми поточними проблеми, але якось собі дає раду.
Ні від кого ми допомоги не просили, ніколи ні від людей, ні від держави, якось самі вирішували свої проблеми. І особливо нікуди і ні по що не звертались. Однак, нещодавно я купив для мами хатинку і потрібно було її туди приписати. Мені порадили, що тепер це не проблема і що в райцентрі є служба, яка допомагає вирішити всі проблеми і не потрібно оббивати людям пороги багатьох інших інстанцій. Це служба під назвою Центр адміністративних послуг.
Туди і пішла моя мама, взявши всі необхідні папери, але повернулась уже далеко не в такому настрої, а зі сльозами на очах. Каже, що вистояла дві години в черзі, а коли дійшла черга до неї, то вона потрапила на обслуговування до одного молодого чоловіка, який розмову почав з претензій, що в нього вже обід і він не зобов’язаний витрачати на неї свій особистий час. Не глянувши навіть добре на перелік паперів, які мама йому принесла, він заявив, що спершу їй треба підійти до нотаріуса і завірити там це все нотаріально. Коли мова зайщла про нотаріуса, молодий хлопчина чітко вказав на конкретну особу до якої треба було підійти жінці. Однак, коли мама йому сказала, що вона попередньо телефонувала і взнавала, які документи потрібно, безпосередньо посилаючись на інформацію, яку їй надала в процесі розмови дівчина і назвала йому весь перелік документів, і те, що вони не повинні бути нотаріально завірені, хлопчина аж зневіснів. У відповідь на це хлопець розізлився, швирнув папкою і по-хамськи відповів: «То шукайте собі ту дівчину і не морочте мені голову в мене обід» або ідіть до нотаріуса, або я документи приймати не буду». Мама розвернулась і поїхала назад до дому, коли наступного дня мама пішла знову туди, вона потрапила вже до іншого працівника, приємної дівчини, яка прийняла всі ці документи для прописки і не вимагала жодних копій від нотаріуса, була усміхнена і ввічлива…
Мама не запам’ятала як звати ні ту дівчину, яка з посмішкою її допомогла, ні ім’я того хлопця, що так по-хамськи до неї віднісся та хотів мабуть отримати хабар від нотаріуса, але я хочу від імені мами звернутись до керівників Тисменицького району, навіщо набирати на посади знову гордих і пихатих, які дивляться на людей, як на джерело свого збагачення…не вже вам потім не соромно від людей чути за них свої відгуки.
P.S. Як потім я дізнався про цього хлопця, що посаду він отримав завдяки мамі, яка працює в районній раді………..то звертаюсь до тої мами..- Якщо ви випросили сину роботу, то навчіть його і відношенню до людей…
Іван Коцький, житель села Черніїв
