Півтори доби, що минули з моменту оголошення перемир’я на Донбасі наочно продемонстрували, що насправді ніякого перемир’я немає, адже дуже складно вважати миром припинення вогню лише на вибіркових ділянках фронту.
Попри очевидний факт відсутності миру, поки що ніхто не квапиться офіційно визнавати, що черговий мирний план для Донбасу провалився.
Також ні для кого не секрет, що вина за зрив мирного врегулювання лежить безпосередньо на російській владі. Неодноразові заяви президента федерації Володимира Путіна та його речника Дмитра Пєскова, що Росія буцімто не є стороною конфлікту і, відповідно, нікому нічого не винна, навряд чи на когось справляють враження. Але з вуст ані Меркель, ані Оланда, ані Обами звинувачень на адресу Путіна поки що не чутно, швидше за все тому, що вони просто ще не вирішили, що робити далі.
Здається, що Володимир Путін свідомо заганяє “західних партнерів” в ступор за допомогою тактики “часткового перемир’я”. Ватажки терористів, чиє підпорядкування російському лідеру уже ні в кого не викликає сумнівів, навіть не приховують, що дотримуються режиму перемир’я лише там, де вважають це правильним. Наприклад, Дебальцеве, як вони заявляють, це “їхня територія”, а отже стріляти там вони мають повне право. При цьому, як це не парадоксально, бойовики активно звинувачують українську сторону у порушенні режиму припинення вогню, влаштовуючи до того ж і провокації з обстрілами мирних мешканців.
Все це дає Путіну привід офіційно заявити, що Україна зірвала перемир’я, але робити це зараз російському президентові аж ніяк не вигідно. Цим він остаточно поховає “Мінськ-2” і сам змусить Захід вводити нові санкції та приймати рішення щодо постачання Україні летальної зброї. Тому Путін і мовчить, перевіряючи чи вистачить у Заходу мужності самим відкинути “частково працююче перемир’я” та перейти до більш рішучих дій.
Що стосується Петра Порошенка, то він мовчить, бо йому потрібно спершу заручитися підтримкою ЄС та США, а ті поки що не знають що робити. З іншого боку, у разі визнання провалу переговорів Порошенко буде змушений, як і обіцяв, ввести по всій країні воєнний стан, чого йому вочевидь не дуже хочеться.
От і виходить, що перемир’я нібито є, але не всюди, а отже – насправді його нема, але ніхто йього не визнає, тому перемир’я все ж таки є. А це власне те, чого зараз хоче Путін.
Єдине, що зараз міг би зробити Порошенко – це скоординувати власні дії з ЄС та США. Перш за все потрібно визначити, скільки можна терпіти такий стан речей і встановити для Путіна дед-лайн. Якщо ж до встановленого дня, наприклад, за місяць чи два тижні, путінські бойовики не припиняють вогонь, то Україна разом з ЄС та США синхронно переходять до плану Б, підготовка до реалізації якого ведеться протягом усього часу відведеного Путіну, аби той схаменувся.
Цей план має містити серйозні санкції щодо Росії як з боку Заходу, так і з боку України. Наприклад, Україна вводить воєнний стан та починає підготовлену наступальну операцію на одній з ділянок фронту. В той же час Росія відключається від SWIFT, а США приймають рішення про постачання летальної зброї.
Отже, визнавати очевидне та виходити з перемир’я прямо зараз, для України зарано, але необхідно активно готувати себе та західних союзників, що це станеться.
