Український війсковий загинув, отримавши кульове поранення в живіт. Щоправда, постріл зробив не терорист, а свій же командир.
Сумчанина Сергія Полешка до армії призвали ще в березні, з літа разом зі своїм підрозділом воював на передовій. А восени, вже під час затишшя, він трагічно загинув — від кулі свого офіцера. У підрозділі пояснили – конфлікт між військовими. Пізніше побратими загиблого розкажуть про трагічну ситуацію. Надвечір два десятки бійців вишикувалися на плацу – без касок, бронежилетів і зброї. Під час звітування за день, заступник командира підрозділу Олександр Зиков почав сварити підлеглих.
Сергій заступився за свого друга, за що отримав кулю в живіт. Товариші по службі говорять, що Сергій завжди був за справедливість, на ґрунті чого вже конфліктував зі старшим лейтенантом Зиковим. Той, натомість, протягом кількох тижнів перед трагедією був агресивним і вже діставав табельну зброю — щоправда, до цього стріляв лише у землю перед підлеглими. Військомат родину загиблого навіть не повідомив, більше того — зробив вигляд, що не знає, де служив Сергій. Тіло військового прибуло у жахливому стані – брудна форма і взуття, голова огорнута пакетом.
У день похорон у моргу відрізали: «Ховайте у чому хочете, військомат форми не дав». У справі вбивства Сергія відбулося перше судове засідання. Але рідні на нього потрапити не змогли — суд пройшов в Артемівську. Клопотання, аби справу розглядали в Сумах, звідки і загиблий, і підозрюваний, і навіть свідки, не задовольнили. Більше того — усю провину суд поклад на Сергія. Версія обвинувачення: п’яний загиблий не підкорився командиру, після чого вступив з ним у фізичне протистояння. У боротьбі офіцером було зроблено ненавмисний постріл – фатальний для Сергія.
Адвокат родини загиблого стверджує, що ця версія ненавмисного вбивства більш, ніж сумнівна: пострілів було два, перший раз старший лейтенант вистрілив під ноги Сергію, що говорить про умисність дій. Після суду Зикова ненадовго забрали до штабу, але згодом повернули у той самий підрозділ на ту ж таки посаду заступника командира. Тобто, тепер підозрюваний керує свідками у справі вбивства. Прокуратура не вбачає у цьому чогось екстраординарного, там підтверджують ситуацію, але пояснюють, що він на солдат-свідків не тисне.
Самі ж підлеглі стверджують, що офіцер від Феміди «відкупився», а його представник навіть пропонував родичам загиблого 10 тисяч — аби ті не подавали апеляцію. Але командира не лише не відсторонили від несення служби. На стару посаду Олександр Зиков повернувся із новим званням: у грудні, тобто уже після вбивства підлеглого, офіцер отримав підвищення і став капітаном. У Міністерстві оборони підтвердили — звання отримав за «мужність, самовідданість та героїзм, проявлені в ході АТО». Такі випадки, як вбивство Сергія, називають «небойовими втратами», і загиблих вже понад 300. Але шукати і карати винних ніхто не поспішає.
