Сьогодні, 12 квітня, Василина Іванівна Калинич, майстриня ткацтва, заслужений майстер народної творчості України (2008), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1995) відзначає свій 91-ий день народження.
Ткацькому ремеслу навчалася у матері Г. Шкрібляк. Працювала 1961–1981 на Косів. художньо-виробничому комбінаті.
Учасниця районних, обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1970. Персональні виставки – у Коломиї (1984), Ленінграді (нині С.-Петербург, 1986), Мінську (1988), Косові (2006, 2011).
Ліжники Василини Калинич вирізняються різноманітністю комбінацій поєднання насичених яскравих барв (використовує сіру, коричневу, чорну, білу фарби). Авторка комплектів ліжникових тканин для сучасного житлового інтер’єру. Майстриня відновила та продовжила традицію виготовлення нечесаних і безворсових ліжників. Окремі роботи зберігаються в Івано-Франківському художньому музеї, Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини, каже Лариса Березка, науковий співробітник Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
На даний час уже сьоме покоління народних майстрів,нащадків уславленої родини, примножують та збагачують мистецьку скарбницю відомої на весь світ династії Шкрібляків. Значний внесок у цей творчий процес зробила ткаля з непересічними творчими здібностями Василина Іванівна Калинич.
Цим видом художнього інтер`єрного ткацтва захоплювалась її родина. Іван Васильович Рибчук з дружиною з села Яворова (участок Стоянів ) Косівського району. 12 квітня 1931 року у подружжя народилася донька Василина. Навчалася за польської, совіцької (радянської) та німецької влади у Яворівській школі, закінчила 6 класів. Мати, Ганна Петрівна (1909-1986) з роду Шкрібляків, була відомою ткалею. Навики ліжникарства вона здобула у приватній ткацькій школі Параски Король. Від мами донька Василина навчилася секретів ткацького ремесла, стригти овець, парити і фарбувати вовну, прясти і снувати нитки, натягувати основу на верстат.
Творчий світогляд майбутньої ліжникарки Василини Калинич формувався на тлі бурхливих змін, що відбувалися у народному мистецтві. Важливо було не відмовитися від усього того, що створили попередні покоління, не пропустити цікавих нових тенденцій. Сімейне творче виховання та вже з дитинства набутий практичний досвід не дали їй збитися з вірної дороги. Готуючи для себе придане,ткала ліжники, верети. У 1950 році одружилася з Іваном Івановичем Калиничем, майстром по металу та кравцем, проживали у селі Яворові на участку Плоский. Придбали ткацькі верстати. Василина Іванівна почала виготовляти ліжники на замовлення і на базар.
У родині Калиничів кожен успішно займався своїм ремеслом. Народилося двійко дітей, син і дочка, яких виховували у любові та навчали різних видів народного мистецтва. У 1995 році помер чоловік, діти жили на боці, і через декілька років Василина Іванівна переїхала у центр села Яворова, ближче до дітей, де і тепер проживає. У 1961 році Василина Іванівна вступає до колективу художньо-килимарської артілі імені Т.Г.Шевченка (пізніше Косівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР). Тут працювала до 1981 року. Творче спілкування з ліжникарями з різних локальних осередків центральної Гуцульщини дозволило їй збагатити свої роботи новими оригінальними композиціями. На основі вуставкових вишивок, переміткових заборів, веріткових гуцульських мотиві Василина Іванівна Калинич розробила нові численні варіанти типу «кривого», «сливового»,«веріткового», «веселкового».
Найтиповішим і найпоширенішим у наш час є ліжник «кривий». Композиція, автором якої є Василина Іванівна, складається з трьох великих ромбів з концентричною колірною розробкою внутрішнього поля. Обабіч симетрично, в зустрічному порядку, виткані кривулі, утворені різнокольоровими поясами. Кожний ромб окреслений «лопатковим» контуром, який щільним ланцюжком пролягає і до бічних кривуль. Часто ліжникові композиції замкнені в гладку або орнаментальну облямівку. Цікаві своїм орнаментами ліжники «сливові». Характерною особливістю їхньої композиції є поділ всієї площини на два-три квадрати, у кожному з яких від центру по перехресній діагоналі розташовані чотири видовжені шестикутні фігури – «сливочки». Вони часом розмежовані дрібнішими мотивами. В.І.Калинич створила два типи таких виробів – однорядний і дворядний. До цієї групи ліжників належить і «підківковий» та подібний до нього рисунок «пукатий». Ліжникарка видозмінює один і той же мотив формою, кольоровою гамою, поєднує його з іншими мотивами.
Колорит ліжників яворівської майстрині відзначається різноманітністю сполучень переважно насичених яскравих барв. Кількість їх коливається від трьох до семи. Переважно це червоний, жовтий, оранжевий, два відтінки зеленого. Ліжникам, тканим з нефарбованої вовни, властиві тонка гармонія барв, стриманий колорит. Василина Іванівна використовує в своїх роботах п`ять натуральних кольорів – два тони сірого, коричневий, чорний та білий. Вона розробила кілька комплектів ліжникових тканин для сучасного житлового інтер`єру: ліжник, накидки на крісла, дитячі ліжники-килимки. Щоб отримати ворс та ущільнити фактуру, виріб піддають холодному валянню протягом 6-8 годин у «валилі». Після просушування ліжник начісують металевою спеціальною щіткою. Виробництво ліжників в наш час набуло особливого розквіту. Роботи майстрині експонувалися на багатьох виставках. У справжнє свято радості і кольору вилилося урочисте відкриття персональної виставки творчих робіт члена НСМНМ України з Яворова Василини Іванівни Калинич у виставковій залі Національної спілки майстрів народного мистецтва України у 2008 році.
На міжнародних гуцульських фестивалях у Косові 2002 та 2012 роках Василина Іванівна Калинич представила велику колекцію авторських ліжників, за що була нагороджена . До села Яворова вже багато років з`їжджаються художники з усієї України, країн близького зарубіжжя на міжнародний ліжниковий пленер «Барвограй». Серед майстрів, які проводять майстер-клас для молоді, де вчать технологію ткання та фарбування ліжників , слід відзначити Василину Іванівну Калинич, яка вміє привітно і з мудрістю знайти контакт з гостями, а ще заспіває гуцульських співанок про ліжничок. За особистий вагомий внесок у розвиток декоративно-прикладного мистецтва України 2008 року Василині Іванівні Калинич присвоєно почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України». У 2018 її році нагороджено почесною відзнакою «За подвижництво в культурі Прикарпаття». Ліжники майстрині зберігаються у музеях міст Косова, Коломиї, Івано-Франківська, Львова, Києва.
