У медзаклади Івано-Франківщини евакуювали 156 пацієнтів з Донецької, Луганської та Житомирської областей. Серед них — паліативні хворі, а також люди, які потрапили під обстріли російських військових у рідних містах.
Про це розповіла заступниця голови обласної військової адміністрації Людмила Сірко, пише Суспільне.
В одній з лікарень області перебувають 74 пацієнти-переселенці.
Є з Нікополя, Попасної. З Кремінної – найбільше. Це — те містечко, що знищили повністю. Є із Сєвєродонецька та Лисичанська. Більшість з них — з будинків-інтернатів і хоспісів, які розбомбили. Є післяінсультні пацієнти, — каже завідувач терапевтичного відділення Мирослав Сабан.
У хірургічному відділенні цього медзакладу надають допомогу жителям Рубіжного, що на Луганщині, Любові Свілогузовій та її синові Олегу.
Жінка розповідає, що внаслідок обстрілу свого будинку отримала травми обличчя.
Який страх, як вони бомбили днями, ночами… Вибухи були весь час. 5 квітня підірвали наш будинок. Я на ліжку лежала і вони якраз у вікно нам закинули гранату, чи що воно таке. Мене “облило” склом. У мене кров’ю стікало пів голови, — каже Любов Свілогузова.
Її син — Олег — розповів, що на допомогу прийшли рятувальники.
До нас, дякувати Богу, прибігли хлопці з ДСНС. Вони кричали: “Хто є живий?” Нас — закривавлених замотали кого в ковдру, кого у светр і без документів, без усього відвезли в Сєвєродонецьк. Там наклали шви. Наступного ранку нас усіх відвезли у Краматорськ, потім — на Франківщину, — каже Олег Свілогузов.
У цьому ж відділенні лікують Миколу Пінчукова, якого волонтери евакуювали із Сєвєродонецька. Чоловік розповідає, отримав поранення в ногу. Російські військові обстріляли місцевий магазин, коли він стояв у черзі за харчами.
Стояли в черзі на вулиці десь півтори години. Потім як “бахнуло”, обстріляли сильно. Люди розбіглися, я теж побіг, — каже Микола Пінчуков.
Жительку Сєвєродонецька Людмилу Худіну разом із чоловіком лікують у терапевтичному відділенні. Жінка розповідає, доглядає за малорухомим через інсульт чоловіком. Через обстріли у місті вони два тижні жили у підвалі.
Він два тижні пролежав нерухомо в підвалі. Там світла не було, я з ліхтариком у роті його накривала, бо він розкривався. Потім людину поранили й “швидка” приїхала. Ми ще два тижні жили в нашій лікарні, а звідти нас уже відвезли евакуаційним потягом, — розповідає Людмила Худіна.
Голова територіальної громади, на території якої розміщений медзаклад, каже, у лікарні й далі прийматимуть евакуйованих з-під обстрілів пацієнтів. Після виписки їх поселятимуть у місцеві заклади освіти.
Ми стабільно в одному із садочків тримаємо 30-50 людей. Готові розмістити ще в одному дитсадку переселенців. І школа готова. Маємо ліжка і все для того, щоб ми могли поселити ще людей, — розповідає голова громади.
З його слів, зараз їх реєструють у громаді як вимушених переселенців, а також допомагають відновити документи тим, хто залишив їх у рідному місті.
