Напевно, ще ніколи в Україні не були настільки поширеними лайливі слова, як нині. Адже тепер їх можна почути не лише на будівельних майданчиках чи поблизу всіляких «забігайлівок», а навіть у школі.
Проблема набуває ваги. Про неї заговорили у Верховній Раді: народні депутати зареєстрували законопроект «Про внесення змін в Кодекс України про адміністративні порушення (щодо підвищення відповідальності за дрібне хуліганство)». Мова йде про підвищення штрафів за лайку удесятеро.
Якщо поринути в історію, то у 1657 році в Україні вживалися лише чотири матюки: чорт, дідько, свиня і собака. Це, принаймні, зазначав турецький мандрівник Ельвія Челеві, визнаючи багатство української мови. Сьогодні ці слова уже й не відносяться до ненормативних. Мову ніби змінили.
Їду в автобусі, а з задніх сидінь чується:
– Ну що, хлопці, випльовуємося?
– Ти що, з дуба впав і міцно вдарився? Рано ще…
– Та це він іще не роздуплився…
І весь цей діалог смачно пересипаний міцними слівцями. Літня жіночка мовчки хитала головою. Ніхто не наважився зробити зауваження, щоб не нарватися на неприємність.
Що ж, як кажуть, на усякий товар є свій покупець. Інша річ, що держава і суспільство мають регулювати доступність шкідливого для її мешканців товару. Наша держава цього майже не робила, і суспільство до нього звикло.
В українців завжди надто сильним був культ жінки-матері, аби не використовувати її ймення в лайці. Саме слово «лайка» прозоро вказує на ставлення наших далеких пращурів до брудних слів – людина, що вживає їх, уподібнюється до собаки. Вислів «лаятися по-чорному» пов’язаний з уживанням слова «чорт», яке само по собі було найстрашнішою лайкою.
А кілька років тому в Україні вийшла друком книжка доктора філологічних наук, професора Лесі Ставицької «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми». Словник подає значення близько 5000 нецензурних слів і стійких словосполучень, їхні стилістичні характеристики та інформацію про походження. Тобто нині маємо настільну книгу добірного українського матюка. В художній літературі теж ним не гребують. Письменники Андрухович, Подерв’янський, Жадан досить активно вживають нецензурну лексику. Тож, за словами автора словника, переживаємо щось схоже на бум нецензурщини, коли «це» вимовити або прочитати – круто і смішно. А ось Європа, кажуть, перехворіла подібною недугою п’ять століть тому.
Видатний український педагог Антон Макаренко в керованій ним школі практикував дуже своєрідний метод відучування своїх підопічних від лайки. Він вів учня до лісу, саджав на пень і давав наказ лаятися безперестанно. Після цього найзатятіші лайливці зрікалися своїх схильностей. Навряд чи можна сьогодні скористатися таким способом, адже і пнів не вистачить.
Отож залишається, як пропонують народні депутати, бити копійкою – збільшувати штрафи з трьох-семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51-119 гривень), як є нині, до тридцяти-п’ятдесяти (510-850 гривень) – більш як вдесятеро. Згідно з діючим законодавством, за дрібне хуліганство, до якого належить вживання нецензурних слів, правопорушника також можуть притягти до громадських робіт строком від 40 до 60 годин чи виправних робіт на один-два місяці з відрахуванням 20% заробітку. Крім того, хуліган може знаходитися під адміністративним арештом до 15 діб. Справедливо? Гадаю, що так. Залишилося проголосувати. Цікаво, чи проголосують?
Лайка – шлях до хвороб
Лайка як неодмінна складова сьогоднішнього спілкування виконує в мовленні людей безліч функцій – від психологічної розрядки до способу переконання співрозмовника. За її допомогою присягаються, підліткам вона допомагає самоствердитися, керівникам – наблизитися до підлеглих. Але найголовніше призначення – для зв’язку слів.
На жаль, мало хто нині замислюється про руйнівну енергетику лайки. Та недаремно в Україні говорили: якщо жінка лихословить, то під її ногами на три метри земля горить.
Шкідливий вплив лихослів’я підтверджує і наука: у любителів лаятися швидко з’являються зміни в організмі на клітинному рівні, і на цьому підґрунті – різні недуги. І навпаки, під впливом хороших слів організм омолоджується, зміцнюється імунітет. Психотерапія зцілює з допомогою доброго слова, яке налаштовує свідомість і підсвідомість на позитивні зміни.
Російські психолінгвісти, зокрема, констатують, що традиційна «любов» їхніх співвітчизників до матюків негативно впливає не тільки на самих носіїв цих мовних особливостей, а й їхніх нащадків, оскільки записана в ДНК інформація передається у спадок.
До речі, валлієць Джон Еванс, який прожив 112 років, вважав, що дожити до такого солідного віку йому допомогло те, що він ніколи не вживав брудної лайки. Єдиним, що руйнує нервову систему й цим спричинює хвороби, старожил називав лихослів’я. Сучасна пересічна людина, за підрахунками вчених, за все життя у середньому вживає нецензурних слів близько 230 тисяч разів. Виходить, як говоримо, так і живемо.
Настя Чопівська
