Нова реальність, нові Герої, нові емоції і нові думки… Від 24 лютого до 24 серпня рівно півроку несамовитої, відважної, героїчної боротьби українців за свою Незалежність. Попри те, що основне свято української держави, відзначатимуть скромно і в основному скорботно, всім зрозуміло, що сьогодні боротьба йде виключно за неї, за нашу НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Сайт МІСТО запропонував відомим франківцям, посадовцям, депутатам, письменникам та акторам публічно висловитися про що вони думають цього року напередодні 24 серпня.
Олександр Сич, голова обласної ради
День Незалежності особливий в умовах теперішньої московської аґресії. Бо вона до болю загострює вагу Української Незалежності і оголює антиукраїнську, антилюдську й антицивілізаційну сутність московської держави, яка сотні років поневолювала, жорстоко визискувала й винищувала українців та все українське. Добра доля дітей і внуків в незалежній Українській Державі – це той стимул, який мав би кожного воїна на фронті поривати до подолання будь-яких перешкод, а кожного громадянина в тилу – до повної віддачі сил та енерґії для потреб фронту.
Богдан Томенчук, поет, депутат обласної ради
Гадаю, що нині ми платимо страшну ціну за ілюзії і помилки початку дев’яностих, коли здавалося, що незалежність прийшла до нас непорочною, безкровною і майже манною небесною… Та нема лиха без добра… Ми нарешті побачили свою справжню силу, свою вартість у системі вселенських цінностей… “Бог. Народ. Україна” із красивого гасла стало правдою нашого життя… Така стратегічна помилка – Росія себе переоцінювала, ми себе недооцінювали… Війна все поставила на свої місця….І хай нинішня днина вся у закривавлених бинтах, – ми були, ми, виявляється, є і ми, безумовно, будемо… Війна за виснаження Росії і винищення нас? Ні, війна за наше остаточне утвердження… А вороги? “До ‘дної ями”, як сказав колись один класик…Головне – не зробити постмайданних помилок, коли сіяли одні, а пожинати приходили інші… Мужності нам тепер і мудрості на відтак…
Тарас Виноградник, депутат обласної ради
Незалежність! Це слово стало священним і сакральним для кожного українця, піднялось до рівня національної ідеї. Водночас, цього року, відзначаючи День Незалежності, розумієш , що він найтрагічніший у житті сучасної України … Проти нашої держави здійснюється пряма військова агресія, жорстока війна. Щодня від куль та ракет гинуть мирні жителі, руйнуються міста, села, нищиться інфраструктура та економіка, ведеться ядерний терор, а на фронтах, в запеклих боях кладуть свої життя наші героїчні воїни, медики. Мільйони українців залишилися без житла, без роботи, мільйони були вимушені шукати прихистку за межами України. Здійснюється геноцид нашої нації. Ось в таких реаліях ми опинилися на 31-ому році відновлення Незалежності України. І сьогодні кожен має подивитися на себе, як у дзеркало і щиро спитати що роблю я, на свої ділянці «фронту»? Треба зробити висновки про поставлені завдання , плани, цілі та чому вони не досягнуті . Що заважало , щоб потім не ставати знову на ці « граблі» . Поставити перед собою велику мету – побудову держави Україна ! Ту яку ми хочемо бачити і в котрій хочемо, щоб жили наші діти і онуки , а не тільки на папері та проголошеннях з великих трибун … З непохитною вірою в нашу перемогу, в Збройні Сили України і в Господа Бога дивимося вперед! Робімо все можливе задля нашої перемоги! Слава Україні!
