Популярна співачка розповіла про те, як грала в “козаки-розбійники”, торгувала з мамою на ринку, про кар’єру у “ВІА Грі” і залежність від епатажу, а ще – про концерт для киян у новорічну ніч і про колискові для дочки Єви.
— Світлано, зараз ви — популярна співачка. А який були в дитинстві? Могли собі уявити, що так складеться життя?
— У дитинстві я була шаленим дитиною. Мама щодня молилася, щоб дочка швидше подорослішала, тому що я була хлопчиськом: лазила по деревах, по парканах, грала в “козаки-розбійники”. А це — вічно поламані пальці, видерті жмутки волосся… Мені ніколи не було цікаво те, у що грали дівчинки. Терпіти не могла ляльку Барбі, всякі там переодягання, дочки-матері та інше. Все це мені здавалося нецікавим, дурним. Мені більше подобалися скакалки, м’ячі, водні пістолетики, машинки…
— Може, дівчатка вас просто не приймали у своє коло?
— Ні. Просто я чітко демонструвала, що я масовик-витівник, дівчаче мені нецікаво, тому дівчатка до мене не підходили. В принципі, ці звички збереглися: зараз у мене дуже багато друзів чоловіків. І я вірю в дружбу між чоловіком і жінкою. Звичайно, вона на певних етапах може приймати різні форми, але в цілому така дружба можлива (посміхається).
— Ви були у “ВІА Грі” всього три місяці, але встигли заявити про себе. Пам’ятаєте той момент, коли ви дізналися, що стали новою учасницею групи?
— Був кастинг — близько 500 претенденток! У перший же день відбору мене вибрали і запропонували контракт. Але я шукала продюсера для себе як артиста сольного, і відразу сказала про це Кості Меладзе. У мене навіть була пропозиція від іншого продюсера. Меладзе запитав тоді: “А як звуть цього продюсера?” Я кажу, що Олександр Сірий. А він мені: “Світлано, сірий — не ваш колір”. І підкорив мене тільки цією фразою!
— Якщо Меладзе був до вас прихильний з першого ж дня знайомства, чому ж кар’єра у “ВІА Грі” так швидко завершилася?
— Розлучилися з групою дуже безболісно, без скандалів або з’ясувань взаємин. Просто це не моя історія.
— Що найбільше запам’яталося за час роботи в колективі?
— Мені дуже пощастило, що я потрапила в групу не в період корпоративів, а під час гастролей по Азії. Колектив тоді співпрацював з однією звукозаписної фірмою, яка думала, що групу потрібно продавати в азіатських країнах. За місяць ми побачили тринадцять країн — це було щось неймовірне! Азія була сповнена експериментів. Це і смажені таргани, і всякі жучки-павучки, кров змії.
— А як вам теперішній склад “ВІА Гри”?
— На мій погляд, взагалі не має значення, хто співає в колективі. Важливий тільки Костя Меладзе.
— Що ви купили на перші заробітки в шоубіз?
— Перші гроші я заробила набагато раніше. Відразу після школи співала у джазовому колективі в клубах — отримувала по $30 за виступ. Коли підкоп небагато — купила мамі пральну машинку. Таке щастя було! Адже ми жили дуже просто і мало що могли собі дозволити. Коли ще вчилася в школі, ходила з мамою на ринок і допомагала їй торгувати. Ми продавали турецькі речі і яскраві рушники. На цих рушниках були леді в купальниках, я їх розгортала і підморгувала проходять повз людям, щоб вони купували (сміється). У нас з мамою була домовленість: якщо добре сторгували за день, можемо дозволити собі ласощі — один хот-дог на двох. А якщо ні, то вечеряємо по-звичайному будинку. Час був складний, але зараз цінніше ті гроші, які ти заробляєш.
— Що вам принесла участь у “Євробаченні”?
— Після конкурсу ми півроку колесили по Європі, і нас скрізь впізнавали. Казали: “О, це ж та дівчина, яка співала на “Євробаченні” і класно грає на барабанах!” Безумовно, це дуже важливий етап мого життя. Але якби я брала участь у “Євробаченні” зараз, то зробила б усе по-іншому. Відмовилася б від коліс, всього цього видовища, а зробила б акцент на вокалі. Адже і тоді мені багато знайомих говорили: “Свєта, таке насичене шоу відволікає увагу від артиста, від пісні”. Мені тоді здавалося по-іншому, а зараз для мене головне — якісний звук, музиканти-професіонали і хороше світло. Важлива жива складова.
— І часто озираєтеся назад і міняєте свої погляди?
— Я з розряду тих людей, які ніколи ні про що не шкодують. Якби у мене був шанс почати свою кар’єру з нуля, я б зробила все по-іншому. Не робила б акцент на сексуальності й не починала б з пісень жартівливого характеру. Спочатку мені був ближче зовсім інший стиль. Продюсери говорили: “Легше продавати прикольну музику, попсову. Але нам потрібна сексапільність і провокація, а ти все це вмієш і можеш”. Що вдієш — це частина мого шляху, я все одно йому вдячна. Мені тоді шалено хотілося співати балади. Команда відмовляла мене, говорила, що на розкачку піде дуже багато часу. Я їх послухалася і п’ять років співала всілякі “Мишка — бридкий хлопчисько”. Але після “Євробачення” я зрозуміла, що потрібно щось змінювати, і почався більш серйозний етап мого життя: “Революція”, “Під лід”, “Місто під забороною”. Особливо остання…
— Тобто ви передчували події на Майдані?
— Ні, не передчувала. Просто у мене дуже сильно розвинена інтуїція, я завжди відчуваю, що відбувається. Так було і рік тому — відчуття, що атмосфера змінюється: люди стали більш агресивними, більш втомленими… Мама казала, що я себе накручую, але саме на цьому грунті народилася пісня “Місто під забороною”.
— Ви живете в дуже швидкому темпі. Часу на сім’ю і доньку Єву вистачає?
— Мені дуже хочеться, щоб час, який я могла б провести з дитиною, не було витрачено даремно. Щоб через роки Евочка не шкодувала, що мене не було поруч з нею вдома, а пишалася мною. Вона дуже цікава дитина, музична. Складає пісні, грає на гітарі… Приїжджаю нещодавно з гастролей, а вона мені каже: “Я вигадала тобі пісню. Називається: “Вернись додому” (посміхається). У неї є невеликі барабани, вона любить саджати нас — мене, няню, Андрія — і починає концерт. Любить бути в центрі уваги.
— Співаєте їй колискові?
— Колискові Єва не любить. Вона відразу ж каже: “Мамо, не співай”. Я кажу, що мамі за це гроші платять, а вона — ні, не треба. Коли хтось співає по телевізору — відразу ж вимикає. І мої кліпи, коли бачить, теж.
— Після того, як ви розлучилися з Андрієм Царем, Єва не питає, де тато?
— Вона просто цього не відчуває — маленька ще. Та й Андрій бачиться з нею кожен день, гуляє, грає. За останній місяць, що я в роз’їздах, він бачить її частіше, ніж я. Він дуже турботливий батько.
— Чому ж не склалося з Андрієм?
— Це життя. На певному етапі люди сходяться, а після — як Бог дає. Ми відразу визначилися: не виносимо сміття з хати, все вирішуємо в сім’ї. Намагалися довгий час згладжувати конфлікти, але не вдалося.
— Зараз ваше серце вже зайняте?
— Я не з тих, хто пересідає з вагона в вагон, з потяга в потяг. Зараз мені подобається належати тільки собі, дочці і роботі. Не хочу ніяких додаткових емоцій.
— А які найбільш незвичайні знаки уваги проявляли до вас чоловіки?
— У нас в цьому році був тур по Україні, який стартував у Донецьку. Було дуже холодно, березень місяць. Під’їжджаю я до Палацу культури, де мала виступати. Бачу — стоїть голий хлопець і прикривається плакатом: “Света, я вас люблю”. Я до нього підходжу, кажу: ти навіщо це робиш? А він мені: хотів, щоб ви мене запам’ятали. Я вже точно запам’ятаю! Він, бідолаха, замерз, зуб на зуб не потрапляв!
— І наостанок: як ви зустрінете Новий рік?
— З киянами! Цього року ми вирішили організувати велике свято — у новорічну ніч дамо великий сольний концерт в STEREOPLAZA. Добами до нього готуємося, пишемо пісні, робимо нове шоу. Так, комусь із гостей випаде шанс заспівати зі мною караоке на сцені. Обов’язково будуть шампанське, олів’є, мильна піна, феєрверки та багато хорошої музики!
