Російська художниця Світлана Петрова стала відомою завдяки своїм витворам в інтернеті, де її великого рудого кота Заратустру зображено на знаменитих портретах.
Напередодні нової виставки творів, де інтернет-меми вміщено у фізичний простір, художниця розповіла ВВС, чому вона почала це робити та яким чином цифрові технології допомагають їй створювати нові форми мистецтва:
“Я втратила маму 2008 року. Вона залишила мені Заратустру. Після її смерті у мене була жахлива депресія, протягом двох років я була не в змозі зробити щось творче. Випадково друг запитав мене: “Чому б тобі не зробити мистецький проект з твоїм котом, бо він такий смішний.
У мене й раніше були коти, і я включала їх у свою роботу. Наприклад, вони грали ролі в театральних виставах, а я їм робила костюми. Але я подумала: “Що ж я можу зробити для Заратустри, бо мати розбестила його і він такий товстий.
Заратустра любить позувати. Він справді розумний кіт. Він любить лежати на спині й робити дивні гримаси, так нібито він з кимось розмовляє. А тому я почала його фотографувати і вставляти ці фото у картини.
Результат мені сподобався, а тому я послала свої витвори деяким друзям, іншим художникам і галеристам. Всі дуже сміялися, тому я зробила сайт – і забула про це, бо у мене був ще один проект.
А тепер ми робимо спеціальні фотосесії з професійним фотографом і командою, яка розважає Заратустру. Але він іноді буває не в гуморі, і я мушу місяцями чекати, доки він погодиться зробити правильне обличчя.
Я бачу його позу й уявляю, в яку картину його можна вставити, або ж я знаходжу картину і намагаюся змусити його грати роль персонажу, якого я бачу на картині.
Іноді він виступає персонажем оригінального твору, а іноді – додатковим героєм.
Як у випадку з “Мона Лізою” – на оригінальному фото Заратустра вислизав з моїх рук, адже він занадто великий – завдяки цьому Мона Ліза схожа на сучасну дівчину, яка робить “селфі” зі своїм котом.
Зараз я також роблю цифрові картини – використовую цифрові репродукції картин з високою роздільною здатністю і вміщую в них кота в стилі оригінальної картини.
Потім я друкую їх на полотні розміром з оригінальний твір і зверху малюю гелевими і олійними фарбами, намагаючись якомога ближче передати кольори.
Іноді люди не розуміють, що це не оригінальна картина – моя подруга поїхала до аеропорту з картиною, яку я їй подарувала, в рамі на кшталт музейної, і їй було дуже важко довести на митниці, що це – не старовинна картина.
Вона намагалась пояснити: “Ви справді думаєте, що художник XVIII століття міг малювати котів замість коней?” Їй довелось подряпати картину нігтем, щоб довести, що під фарбою було надруковане зображення.
Зазвичай люди думають, що мистецтво – це щось, чого не можна торкатись. Але в інтернеті також багато мистецтва – наприклад, інтернет-меми. Це – новий тренд, а також нове покоління митців і критиків, які цим займаються.
Для мене це стало нагодою створити щось красиве, дати людям можливість побачити щось нове і цікаве і спробувати створити щось подібне самим.
Цифрові технології дають людям можливість робити мистецькі твори, і музеї мають звертати на це більше уваги”.
{gallery}kit{/gallery}
