Загинув, захищаючи побратима і кожного з нас. Пам’ятний знак розташований на фасаді спеціальної школи Івано-Франківської обласної ради, вихованцем якої був полеглий Герой.
«Він не просто тут навчався, він тут жив, тут проходили його найкращі дитячі роки. Кажуть, що війна забирає найкращих. І це дійсно так. Він був одним із кращих учнів нашого закладу. Завжди добрий, завжди всім допомагав, у нього були дуже великі плани. В нього ще молодші брати, які знаходяться у спеціальному закладі. Він оформляв документи на їхню опіку, хотів їх забрати, щоб вони були поруч з ним. Він хотів одружитися. І нам би було набагато краще зустрітися всім на його весіллі. Але, на жаль, не судилося. Він народився як ми всі простою людиною, а загинув як Герой. Ми маємо пам’ятати, що дякуючи таким людям, як він, ми з вами кожного ранку просинаємось, маємо змогу навчатися, відпочити і працювати далі. Бо доки живе наша пам’ять – доти вони будуть жити разом з нами», – наголошує директор Івано-Франківської спеціальної школи обласної ради Наталія Гаврилюк.
Зі сльозами на очах і вдячністю пригадує Ігоря брат Василь.
«Дякую директорці школи, що виховала і випустила в доросле життя такого мужнього чоловіка. Для мене він був братом, для когось побратимом, вуйком, кумом, племінником, сином. Ігор був хорошою людиною і хорошим братом. Дякую всім, хто прийшов сьогодні віддати йому шану», – каже Василь Лудчак, барт загиблого Героя Ігоря Лудчака.
Хлопчина зі щирою посмішкою, так згадує Ігоря вихователька Мирослава Андрейчук. Каже, що коли б не спитала, завжди у нього все було гаразд.
«Працьовитий, добрий, справжній друг, який вмів тримати слово і брати відповідальність на себе. Твоєю долею було стати Героєм. Героєм, про якого ми розповідатимемо цим дітям. Ти віддав своє юне життя, щоб у стінах рідної школи продовжував дзвеніти дзвоник. Щоб педагоги, які вчили і виховували тебе, продовжували виховувати інших діток, які цього потребують. Щиро дякуємо тобі за подвиг і низько схиляємо голови перед світлою твоєю пам’яттю», – ділиться спогадами про Ігоря Мирослава Андрейчук.
Старший сержант Ігор Лудчак служив у 50 полку імені Семена Височана Національної гвардії України. Почав службу як строковик, а далі вже підписав контракт. Повномасштабне вторгнення ворогів зустрів вже військовослужбовцем.
«Мав гарну фізичну підготовку, морально-психологічний стан завдячуючи цій школі-інтернату. Адже на той час в нього батьків не було, виховувався він у школі. Прийшов до нас спокійний, гарний, впевнений в собі, мотивований, виконував всі накази беззаперечно і один із перших став на захист нашої держави. На жаль, втратили одного з кращих наших військовослужбовців. Вічна йому пам’ять», – пригадує заступник командира частини, підполковник НГУ Юрій Павловський.
Ігор поліг під час обстрілу артилерії противника, рятуючи побратима. Отримав поранення і загинув поблизу села Шипилівка, Луганської області.
«На жаль, ще одну дошку відкрили нашому Герою Ігорю посмертно. Ігор виховувався в школі-інтернаті і після її закінчення одразу підписав контракт із Національною гвардією. Добровільно пішов воювати, хоч міг цього не робити. Але завдяки Ігорю і тисячам таких хлопців, ми маємо український тил. Ігор загинув у Серебрянських лісах, де загинуло дуже багато іванофранківців. Вічна пам’ять усім Героям. Ми докладемо всіх зусиль, щоб пам’ять була збережена не тільки в анотаційних дошках, фільмах, турнірах пам’яті. Пам’ятаймо, робімо все, щоб їхня пам’ять була збережена у віках», – підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
