Богдан та Володимир Басовські – рідні брати, які ще з початку російської агресії стали на захист України. Вони добровільно пішли воювати у складі Івано-Франківського батальйону під час АТО, а після повномасштабного вторгнення у 2022 році долучилися до 10-ї гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Історією братів поділилась Галицька територіальна громада.
Богдан народився в Блюдниках, а Володимир – у Соколі з різницею в три роки – Богдан з’явився на світ 19 вересня 1988 року, а Володимир – 10 серпня 1991 року. Проживали хлопці, разом із третім братом Віктором і батьками, в Соколі. Вчилися у школах Сокола та Комарова. Після школи вступили на навчання до училищ в обласному центрі. Далі була строкова служба.
Володимир служив у Президентському полку та паралельно навчався у Національній академії внутрішніх справ України, а Богдан, після строкової служби, ще служив у Національній гвардії в Івано-Франківську. Коли почалася АТО у братів і думки інакшої не було, як піти захищати Україну.
Брати мають значний бойовий досвід. Вони брали участь у визволенні Київщини, виконували завдання на кордоні з Білоруссю, а зараз служать у бригадній розвідці, заходячи глибоко в тил ворога для збору важливої інформації.
«З початку АТО ми воювали у складі Івано-Франківського добровольчого батальйону. Брали участь в бойових діях біля населених пунктів Мар’їнка, Сопине, Вугледар, інших населених пунктів біля околиць Маріуполя, а також в багатьох населених пунктах під Донецьком. У 2019 році звільнились. А в 2022 році, коли розпочалась повномасштабна війна, коли вдарили перші ракети по Івано-Франківську, ми з товаришами, з якими раніше воювали, зідзвонились і пішли в ТРО. За деякий час долучились до 10 Коломийської гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Побули на злагодженні навіть не два дні і, оскільки мали значний бойовий досвід, одразу поїхали на завдання – контролювати кордон з Білорусією. А вже за тиждень нас відправили відбивати Київщину» – згадує АТО та початки війни Володимир.
Як згадують брати, нинішня війна кардинально відрізняється від АТО. Але, попри комп’ютеризацію та роботизацію, без піхотинця на війні ніяк.
«Зараз служимо у бригадній розвідці. Заходимо в тили ворога і надаємо інформацію бригаді. Бувало, що по 10-15 км в тил ворога заходили. Частково це сьогодні вже відбувається за допомогою дронів та іншої техніки, проте і без піхотинця на війні ніяк, адже, якщо піхотинець не зайде на територію – значить територія ще не наша. Тому без людей на війні не обійтись. Їх завжди потрібно. Не обійтися і без жертв. Порівняно з АТО – кажу всім, що тоді це було заняття в дитячому садочку. Зараз йде справжня страшна війна. Зараз на нас йде все – від піхоти до артилерії та ракет із «Каспія». Дуже часто противник застосовує керовані авіаційні бомби з літаків» – додає Володимир.
У 2023 році стався випадок, завдяки якому Богдана побачив увесь світ – він знявся в кліпі «Різдво 2023». Вже пройшло більше року, а відео досі пам’ятають і дивляться. А постери із цього кліпу і досі виставляють на різних аукціонах для допомоги військовим.
«Це була ідея пресслужби коломийської «десятки». Почалося все з того, що мені подарували трембіту, я взяв її на фронт і там почав робити фото, різні відео для соцмереж. Після цього мені хлопці запропонували знятися у тому відео. Я радий, що кліп передивились мільйони глядачів у всьому світі – це допомогло бригаді зібрати чималу суму коштів для закупівлі необхідного обладнання. Чи став я відомим? Напевно так. Але я більше радію тому, що досі живий, досі роблю свою справу – захищаю Україну від окупанта» – зазначає Богдан.
Як і в Богдана, так і у Володимира внаслідок бойових дій назбиралося багато травм, є осколки в тілі, декілька задокументованих контузій, проблеми зі слухом, порвані сухожилля на ногах, поранення іншого роду. Але солдати віджартовуються, що всі ці поранення переносили на ногах і на таблетках.
Зараз брати на Прикарпатті перебувають у короткій відпустці. Відпочивають, спілкуються з дітьми та родиною. Попри отримані травми, контузії та поранення, вони не збираються зупинятися і продовжують боротися за свободу України.