Ігри Нескорених – це найбільші спортивні змагання для ветеранів і військовослужбовців, які зазнали поранень, травм або хвороб під час служби. Українські ветерани, які представляли нашу країну на міжнародних змаганнях, поділилися своїми враженнями та досвідом підготовки.
Для Андрія Бойчука, одного із призерів змагань, підготовка тривала майже пів року. Вона включала навчально-тренувальні збори в Буковелі та Києві, а також індивідуальні тренування під керівництвом тренера-реабілітолога. За його словами, головна мета полягала не лише у перемозі, а й у демонстрації сили духу та мотивації для інших ветеранів:
“Наша участь – уже перемога для нас. Ми хочемо показати своїм прикладом для тих же наших побратимів, що навіть і після поранення можна продовжувати займатися спортом і показати, що життя не зупинилося”, – ділиться Андрій на пресконференції в Івано-Франківській ОВА.
Перед самими змаганнями команда прибула до Канади на чотири дні раніше для адаптації до клімату та умов. Андрій змагався у трьох видах спорту: біатлоні (на адаптивних санях), веслуванні та командному волейболі сидячи.
Оскільки більшість учасників тренувалися влітку, підготовка до зимових видів спорту стала справжнім випробуванням. Для тренувань зі скелетону, наприклад, використовували воду, щоб відпрацювати рухи та техніку, максимально наближені до умов змагань.
Андрій Бойчук, який розпочав службу у вересні 2014 року з оборони Луганського аеропорту, зазначив, що його спортивний досвід до війни допоміг швидше пройти реабілітацію. Вже після поранення він почав активно займатися спортом і згодом представив Україну на світовій арені.
Юрій Гапончук, призер Ігор Нескорених та військовослужбовець 50-го полку Національної гвардії України, поділився своїми емоціями щодо участі у змаганнях:
” Знаєте була гордість за те, що під час церемонії відкриття всі плескали стоячи нашій збірній, для хлопців, які йшли через весь майданчик через весь стадіон”,- ділиться Юрій
Також він зазначив, що українські ветерани мають досвід реабілітації та повернення до активного життя після бойових поранень. Вони можуть стати прикладом для інших країн, демонструючи силу волі, наполегливість та жагу до життя.
