Сьогодні Івасюку виповнилося б 76: цікаві факти про генія української музики

Володимир Івасюк – це символ української музики, її відродження. Створив 107 пісень, 53 інструментальні твори та музику до кількох вистав. Франківчани зібрали декілька цікавих фактів.

Дитинство та освіта:

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області.
З раннього дитинства виявляв інтерес до музики: у 3 роки спостерігав за репетиціями учительського хору, а в 5 почав навчатися гри на скрипці.

Після закінчення школи вступив до Чернівецького медичного інституту, але був відрахований через інцидент із поваленням бюста Леніна.

Згодом продовжив медичну освіту у Львівському медичному інституті, одночасно навчаючись у Львівській консерваторії.

Перший великий успіх прийшов до Володимира у 1970 році, коли на Українському телебаченні пролунали його пісні “Червона рута” та “Водограй” у виконанні Олени Кузнєцової та самого автора.

Пісню записували на чернівецькій студії, але оскільки вдень вона була зайнята, то записували вночі, що не подобалось батькові Кузнецової..

“Режисер Василь Стріхович і Володя тихенько стукали у віконце, викликаючи мене. Мій батько був дуже незадоволений, що доводилося працювати вночі, коли звільнялася студія. Нам давали час з півночі до шостої ранку”, – згадує Олена Кузнецова.

“Червону руту” написав у 19 років

Перший варіант “Червоної рути” Володимир Іваасюк написав у 1968 році. Йому на той час було лише 19 і він був студентом медичного інституту. А надихнула його на цей вірш коломийка зі збірника Володимира Гнатюка, який був у домашній бібліотеці батька композитора. Мелодія прийшла до нього миттєво, а от текст він редагував кілька місяців.

Любив фотографувати

Сестра Оксана, згадує, що Володимир дуже любив фотографувати, особливо сестру Галину і батька з мамою. Добре планував фотосесії, розповідав, як правильно тримати квітку в руках, де стояти. Дуже важливим було особливе серйозне налаштування, а не пустощі в кадрі. Тут він був дуже вимогливий.

Захоплювався живописом

Окрім музики, Володимир також добре малював.

Кохання

Першим юнацьким коханням Володі була Людмила Шкуркіна, подруга дитинства. Пара разом навчалася в музичній школі. Пізніше Людмила стала солісткою ансамблю «Буковинка», який створив Івасюк. На 16-річчя подруги Володимир написав пісню «А мені шістнадцять літ».

Студентську любов Івасюк зустрів у Чернівецькому медичному інституті. Марія Соколовська навчалася разом із хлопцем, а також була учасницею ансамблю «Трембіта». “Мусі від Володі” — так підписав текст “Червоної рути” Володимир Івасюк. Зробив це на лекції по дерматології у медичному інституті.

За ним натовпи бігали, ходили дівчата. А я була гонорова, я була галичанка. Мені то не подобалося. Я думала, що я буду робити з цим. Я щось подумала… . Для нього на першому місці була музика. Це характер Володимира Івасюка”, — розповідала Марія Марчук (Соколовська)

Свій відомий твір «Пісня буде поміж нас» Володимир присвятив іншому своєму коханню — поетесі Галині Тарасюк (на той момент Галина була журналісткою газети “Молодий Буковинець”.

“Яким він був? Світлим. У нього не було поганих рис, принаймні, я їх не бачила. Завжди уважний, добрий, веселий, надійний, чесний. У нього був священний пієтет перед життям, яке він любив, як дитина, і хотів, щоб воно ніколи не кінчалося”,- згадує Галина.

Останнім коханням Володимира Івасюка була росіянка Тетяна Жукова.

Із солісткою Львівського оперного театру композитор зустрічався протягом п’яти останніх років свого життя. Попри те, що він мав серйозні наміри одружитися з Тетяною, у сім’ї Івасюків її недолюблювали. До того ж Жукова таємничо зникла після смерті Володимира й більше не давала про себе знати.

Його переслідували КДБ

Французи, італійці, росіяни і всі інші народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами. А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить усе, крім свого рідного — Івасюк.

Через популярність його музики та патріотичні погляди радянські спецслужби тримали його під постійним наглядом, друзі помічали стеження за композитом.

Він мріяв написав рок-оперу.

Івасюк планував створити масштабний музичний проєкт у стилі рок-опери, але не встиг реалізувати цей задум. У головній ролі Володимир Михайлович бачив Софію Ротару.

“Решта залишиться для майбутнього, якщо воно в мене буде. Мені страшенно хочеться написати оперу, таку, як я замислив” (Володимир Івасюк. Зі спогадів М.Івасюка у книзі “Монолог перед обличчям сина”.

18 травня 1979 року – чорна дата для української музики

“Я вже дозрів, щоб мене розіп’яти. Я вже маю 30 років і дійшов до того стану, що мене можна розіп’яти, як Ісуса Христа”, – сказав Івасюк батькові.

Музичний журналіст Філ Пухарєв, автор Telegram-каналу про українську естраду «ПЛАЙ», розібрав головні версії смерті композитора. У квітні 1979-го Володимир Івасюк працював у журі хмельницького конкурсу «Молоді голоси». 24 квітня о 8:30 ранку Івасюк повернувся потягом додому у Львів. Поголився, помився і пішов на навчання. Близько першої дня повернувся додому, поклав ноти в портфель і знову пішов у консерваторію, пообіцявши матері, що повернеться за годину.

З пар його забрали на авто. Тоді Володимира востаннє бачили живим.

Композитора знайшли мертвим 18 травня. Під час навчань солдат-радист виявив у Брюховицькому лісі його тіло, підвішене ременем за гілку бука. Радянське слідство постановило, що причиною його смерті стало «самогубство через повішення».

У 2009 Генеральна прокуратура України поновила розслідування справи Івасюка, але у 2012 році закрила її “через відсутність складу злочину”.

У 2015 прокурор Львівщини Роман Федик заявив, що Володимир Івасюк був убитий радянськими спецслужбами, також у 2021-му ексзаступник генпрокурора Микола Голомша у прямому етері шоу “Право на владу” сказав: “Ми встановили, що він був повішений уже мертвим”.

Матеріали справи досі засекречені у Москві й жодне ім’я не розголошене.