Місто Івано-Франківськ є складною системою, яку треба не лише розуміти, але й відчувати як організм.
Моє розуміння міста є певною сумою мого життєвого та менеджерського досвіду, моїх вражень від багатьох побачених в світі міст та від того, що я відчуваю як homo urbanus – людина міська.
Арістотель ще двадцять три століття тому казав: «Поліс має бути влаштовано таким чином, щоби його мешканці відчували себе щасливими та у безпеці». Вже сучасники великого філософа розуміли, що головним джерелом міського щастя є заможність мешканців полісу та, відповідно, наповненість міської скарбниці. На моє велике переконання громада заможних (одночасно – впевнених в собі, реалізованих) людей може вирішити будь-яку проблему міста. Навпаки: громада бідних приречена на очікування подачок та безкінечне лівацько-комуністичне вияснювання питання «хто вкрав нашу ковбасу».
Моє бачення майбутнього Івано-Франківська базується на тому, що я впевнений у івано-франківцях як у підприємливих та відповідальних громадянах свого міста.
Наше місто з давніх давен було містом приватної ініціативи, містом бізнесменів. Колись їх називали купцями, негоціантами, цеховими майстрами. Саме вони перетворили місто-фортецю на повноцінне місто. І в наш час саме їхніми зусиллями Франківськ стає все привабливішим для гостей і туристів, саме вони наповнюють бюджет міста. Ми називаємо їх малим і середнім бізнесом. Ці люди, здатні ризикувати, інвестувати та відповідати грошима за свої проекти, – є нашим справжнім міським золотим фондом.
На жаль, цього не вповні розуміє нинішня міська влада. Міські політики захоплені хвилею популізму і грають у небезпечну більшовицьку гру протиставлення менш забезпечених більш успішним. Ми не чуємо від міської влади подяк бізнесу та інвесторам, натомість політики-популісти з кувалдами і мегафонами, які займають чинні позиції у системі міського самоврядування, постійно співають «антиолігархічних пісень», в яких негатив ллється на всіх активних, дієвих, успішних заможних людей. Треба розуміти, що саме бізнес, приватні підприємці формують бюджет, без якого всі обіцянки політиків – пшик. А ще створюють робочі місця. І часто ведуть соціально спрямований бізнес, заповнюючи ті соціальні порожнини, до яких владі немає діла.
Місто має стати привабливим для ведення бізнесу, стати своєрідним бізнес-інкубатором, у якому кожна соціально відповідальна підприємницька ініціатива буде підтримана та захищена від хабарників-бюрократів, від рекету і рейдерства, в тому числі нечистого на руку чиновника.
Я веду мову перш за все про соціально орієнтований бізнес, про такі майданчики підприємницького зростання, які дадуть Івано-Франківську робочі місця та підтримають активні молодіжні бізнес-групи. Не дарма у соціальних мережах стала популярною ідея «міста талантів». Не дарма говорять про те, що міська громада має єднатись, в першу чергу, не навколо історичних символів, а навколо талановитих людей з їхніми проектами і пропозиціями. Маємо думати не лише про минуле, але й про майбутнє. А майбутнє міста – талановита молодь, яка володіє сучасними технологіями ІТ-комунікації.
Ці паростки майбутнього потрібно захистити. В першу чергу, захистити від недобросовісного і некомпетентного чиновництва. З корупціонерами має вестись найжорстокіша безкомпромісна боротьба. Факт вимоги хабаря треба завжди розглядати не як окремий прояв, а як сигнал про існування корупційної схеми. В нас досі така концепція боротьби з хабарництвом була відсутньою. Ті випадки, які фіксувались (Колковський-Гаркот, Чупірчук-Слюсар) розглядались ледве не як винятки, хоча всім нам відомо, що в місті існує система корупції, здирництва, хабарництва. Впійманих хабарників не змусили розкрити всю схему і таким чином зберегли її недоторканою.
Я вважаю, що в цій царині жодних компромісів бути не може. Хабарник, рекетир, рейдер з влади – мають сидіти в тюрмі. Всі спроби втручання у ведення бізнесу, всі спроби тиску на підприємців мають негайно і публічно каратись. Міська влада має максимально сприяти тим громадським активістам і ЗМІ, які беруть на себе функцію захисників бізнесу від владних корупціонерів.
Але окрім корупції є ще один ворог, що засів у чиновницьких кабінетах – бюрократична некомпетентність. Саме тепер, в час реформ і змін, ця проблема постала у повний зріст. Ми й раніше знали, що міська влада знаходиться часто «не на висоті», коли потрібно швидко і грамотно вирішувати конкретні проблеми. Але раніше владі вдавалось заговорювати ситуацію, киваючи на «окупаційну владу» та інші пропагандистські фантоми, прикриваючи ними власну недолугість та некомпетентність. До речі, такі епітети чомусь більш доречні у відношенні саме до вищих керівників міста, з мого досвіду дуже багато керівників середнього рівня, спеціалістів є добрими фахівцями, освіченими та шляхетними людьми, які розуміють вади систем, але інколи змушені грати за її правилами… Тепер, коли ситуація стала прозорою, ми побачили купку зляканих і розгублених владних та партійних бюрократів, які бурмочуть якісь непереконливі цифри та затівають ганебні клоунади тоді, коли треба відповісти громаді на прості питання: де інвестиції?, куди щезають бюджетні гроші (про рівень крадіжок з бюджету я висловлювався раніше)?, хто дозволяє перетворювати місто на смітник?, чому в місті немає зрозумілих і підтриманих громадою галузевих та стратегічної програм розвитку?
Але вигнати дискредитованих вищих чиновників – лише половина справи, необхідно також змінити правила гри.
В першу чергу, необхідне вдосконалення дозвільної системи на користь бізнесу та інвесторів.
Далі – потрібно впровадження повноцінного електронного самоврядування, коли бізнесу не потрібно буде входити у безпосередній контакт з чиновником, а дозвільні і контрольні процеси переходитимуть у прозоре електронне спілкування.
Ми повинні встановити наріжне правило: що вигідне бізнесові – те вигідне місту. З цього правила треба зробити певні винятки: захист екології, природоохоронних зон, історичного та архітектурного середовища. Решта ж має відійти до компетенції авторів бізнес-проектів.
Нова влада, яка прийде до важелів управління після муніципальних виборів, має впровадити програму підвищення інвестиційного рейтингу міста. Адже теперішні «батьки міста» довели до того, що Івано-Франківськ опинився в «смітниковій» рейтинговій зоні та ще й з прогнозом «негативно», про що свідчить нещодавній звіт Standard&Poor’s. Всі спроби (радше – конвульсії) влади в сфері залучення інвестицій до міської господарки провалились.
Треба негайно змінювати керманичів. А відтак братись до роботи, створювати місто-бізнес-інкубатор і рівнятись на «чемпіонів бізнесу».
Альтернативи немає!
Олександр Шевченко,
народний депутат України,
Почесний Президент
Інституту розвитку міста
«Новий Івано-Франківськ»
