В кожному місті є своя особливість, своя вулиця-родзинка, – те місце, яке щодня відвідують тисячі людей. Відтак у місті Франка почесне звання найвідвідуванішої і найулюбленішої вулиці має, звісно, «стометрівка». Реально її довжина – близько 500 метрів, а названа вона на честь Незалежності. «Сотка», як називають її місцяни, бере свій початок від Вічевого майдану й тягнеться аж до вулиці Івана Франка.
Легендарна вулиця Станиславова – то не лише своєрідний подіум для потенційних моделей та вернісаж цікавих ресторанчиків і закладів типу «щось перекусити », але й рай для продюсерів естради та шоуменів, що так натхенно шукають (і ніяк не можуть знайти)«нові обличчя».
Відтак можна не влаштовувати багатобюджетні співочі теле-шоу, а просто пройтись найпопулярнішою вулицею центру Прикарпаття – матеріалу для зйомок буде більш, ніж достатньо для чудового старту.
Там завжди прайм-тайм творчості, без перерви на рекламу.Навіть тоді, коли Франківськ перетворюється на романтичну Венецію знайдуться відчайдухи, що не бояться зливи (не з цукру ж).
Взимку ж, коли гра на музичних інструментах унеможливлюється через натхненну працю небесних синоптиків, на передову виходить славнозвісний «гроза стометрівки» зі своїм одвічним гаслом: «пане, копійку маєте?».
Кого тут тільки немає: і протип Юрка Шатунова, і Моцарти та Паганіні днів сьогоднішніх, і франківські «Nirvana» та «AC/DC», не рідко можна й натрапити на своїх «Океан Ельзи». Загалом талантів – хоч греблю рви…
Стометрівка – реальний грунт для продюсерів та маестро міста не тільки нашого, але й сусідів також.
Насправді мало де можна знайти таку місцину, де настільки інтенсивно зосереджене мистецьке життя краю. Не потрібно простоювати в чергах за квитками на концерти столичних Ані Лорак, Тіни Кароль чи Макса Барських. На «сотці» музика набагато живіша, тепліша, чуттєвіша, і, – не багато не мало, – тішить ваш слух абсолютно безкоштовно. Звісно, великим плюсом до карми буде матеріальне заохочення того, кого слухаєш, але це не головне. Адже суть «вуличного мистецтва» кардинально інша – вона полягає у тому, аби насамперед отримати духовне збагачення як для себе, так і для оточуючих.
Після того, як побуваєш на цій вулиці, де завжди витає муза, мучиш себе питаннями : «Чому українська естрада настільки бідна і дешева в той час, коли реальні таланти чекають свого квитка у відкрите плавання національного масштабу саме тут, на вулиці?»
Яна Ляхович
