Науковці Карпатського національного університету вперше дослідили печерний монастир у селі Олієво-Королівка, виявивши унікальну середньовічну обитель із культовими та оборонними елементами.
Про це розповідають на сторінці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Науковці Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Борис Хруслов, Михайло Москалюк, Роман Кобильник, Микола Кугутяк впродовж 22 і 29 квітня вперше провели наукові польові дослідження скельно-печерної оборонної обителі в селі Олієво-Королівка на Городенківщині.
Про печерний монастир біля села Олієво-Королівка вперше коротко згадував дослідник А. Грушецький ще наприкінці ХІХ століття. У пізніших публікаціях кінця ХХ – початку ХХІ століть є лише поодинокі згадки.
Карпатська історико-археологічна експедиція почала дослідження скельного масиву в південній частині села Олієво-Королівка. Він тягнеться на 400 метрів і має висоту до 40 м. Масив розташований на межі сіл Олієво і Королівка, поруч зі старою частиною Королівки, яка називається Підпечери. За переказами, в цих печерах колись ховалися від татар, а під час і після Другої світової війни – учасники УПА. Переказів про монастирську традицію в селі не зафіксовано.
Вхід до печери розташований на висоті 14 метрів із північного сходу. До нього ведуть п’ять кам’яних сходинок. Вхід має ширину 1 метр і висоту 1,5 метра. По боках виявлено вертикальні заглиблення, в які колись вставляли дерев’яні двері. Дослідження показали, що підлога печери раніше була значно нижчою, ніж зараз.
Печеру штучно розширили — це видно за рівно обробленими стінами. Вона має Г-подібну форму, характерну для середньовічних монастирів. Основне приміщення тягнеться на 5 метрів у довжину, має 1,6 метра завширшки і до 1,7 метра у висоту. Бічне відгалуження під прямим кутом — 2 метри. Через замулення рівень підлоги зараз вищий, ніж був спочатку. Частина стелі обвалилася й зависає над серединою печери.
У верхній частині лівої стінки є ніша довжиною 2,5 м і висотою 0,4 м. У центрі нішу знайдена плитка з графічним зображенням хреста та двох людей, ймовірно, монахів. Подібні зображення є в пустельницьких печерах Ісакова, Одаїва та Петріва.
На кінці лівої східної стінки вирізано хрест з розширеними кінцівками, розміри якого 0,3×0,4 м. Подібні хрести зустрічаються на пам’ятках давнього Галича. Дослідники припускають, що ймовірно, він був покритий червоною фарбою. Ліворуч від хреста є плитка у вигляді ікони з зображенням, що нагадує євангельську сцену Благовіщення (розміри 0,3×0,3 м). Ця частина печери, ймовірно, використовувалася для обрядів і служила вівтарем або каплицею для богослужінь. Навпроти, на правій стінці, є ніша розміром 0,4 м в довжину та 0,2 м в глибину, що, ймовірно, використовувалася в літургійній практиці.
Спускаючись на 7 м нижче рівня печери, знайдено оборонні укріплення у вигляді двох скельних виступів, що знаходяться на відстані 6 м один від одного. У бокових стінках виступів виявлені вертикальні вруби висотою близько 3 м і шириною більше 0,2 м, де кріпилися дерев’яні конструкції, які перекривали вхід до печери. Ще одне укріплення, вежа розміром 2,5×2,5 м, знаходилось на рівні 9 м від печери. Від вежі простір біля скель прикривався валом довжиною 9 м та висотою 0,5–0,7 м.
За 20 м від скель з оборонними укріпленнями в північно-східному напрямі виявлено ще одну печеру з вузьким проходом, яка далі розширюється і йде вглиб скелі.
“Зважаючи на культовий характер пам’ятки, її інтер’єр, особливості планування і технічних засобів виковування, а також спосіб побудови дерев’яного оборонного укріплення з використанням валу, вежі й ескарпованих схилів, стає очевидним, що пам’ятка в Олієво-Королівці належить до печерних пустельницьких комплексів ХІІ – ХІV ст., є унікальною духовною святинею, яка відігравала важливу роль у релігійному житті краю”, – зазначається у дописі.
