Після подій на Майдані майже усі українці стали палкими патріотами нашої держави. Це дійсно щиро чи тимчасова мода? Зараз популярно говорити по-українськи, одягати вишиванки, заплітати в коси патріотичні стрічки та навіть всі міста зараз розмальовані синьо-жовтими кольорами.
Але виникає питання: чи дійсно патріотизм – це робити татуювання з українською символікою, співати гімн України та розмовляти на рідній мові? Можливо не потрібно називати патріотами усіх тих, хто носить вишиванки, адже це може бути просто мода.
Звичайно, не можна сказати, що справжніх патріотів у нас немає. Вони є! Це всі ті, хто стояв на Майдані, ті, хто зараз захищає нашу країну, ті, хто помирає за Україну та ті, хто щиро моляться за мир та спокій у державі.
«Для мене патріотичність – це щось інтимне, що торкає за живе та змушує очі наповнюватися сльозами, коли чуєш українську пісню, бачиш вишиванку, пишаєшся досягненнями наших спортсменів, музикантів, письменників та інших діячів культури. Почуття гордості за рідну країну я відчуваю, коли іноземці цікавляться нашою країною і закохуються в неї після недовгого перебування» – пише Анастасія Коваленко.
Українців назвали найпатріотичнішим народом в Європі і я вірю, що це не просто так. Ми довели, що любимо свою країну, своїх людей і будемо боротися за її справжню незалежність, за її долю.
«Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна» – писав Іван Світличний, відомий літературознавець та поет.
Ми всі і є державою, ми – це Україна. Треба усвідомити це і йти з цим гаслом по життю. Без нас і нашого патріотизму нічого б не змінилось. Якби нам було байдуже до долі країни, ми б зараз так і сиділи під Росією та виконували забаганки Путіна.
Хочеться вірити, що цьогорічні події дійсно змінили український народ, дали зрозуміти хто ми насправді та чого заслуговуємо і що всі ми і наші діти в майбутньому будуть такими ж патріотами.
