У селі Угорники встановили дев’ять анотаційних дощок на честь земляків, які віддали життя, захищаючи Україну.
Ці знаки присвячені Тарасу Іванишину, Володимиру Пилипіву, Дмитру Римчуку, Юрію Слушному, Богдану Кваснюку, Володимиру Третяку, Олександру Талімонову, Василю Стефанишину та Руслану Хмуляку. Усі вони — мешканці цього села, що мужньо боронили нашу державу до останнього подиху. Пам’ятні знаки встановили у сквері ідеолога ОУН Степана Ленкавського, повідомляють у пресслужбі голови Івано-Франківської громади Руслана Марцінківа.
“Це є перші анотаційні дошки. Ми їх встановили саме тут, у сквері Степана Ленкавського, тому що їх об’єднує одна ідеологія, їх об’єднує одна мета й одна віра. Віра у незалежність і велика любов до України”, – говорить староста Угорників Любов Атаманчук.
На одній із анотаційних дошок фото лейтенанта ЗСУ Василя Стефанишина. Він став на захист рідної землі з перших днів повномасштабного вторгнення. На жаль, у лютому 2023 року під час бойового завдання на Запорізькому напрямку серце захисника зупинилося. Мати Героя, Лариса Стефанишин, наголошує: наші загиблі захисники — це вже наша історія, і ми маємо її пам’ятати.
“Наші загиблі Герої – це вже надбання історії. Ми маємо сумувати, але й передавати тим, хто сюди прийде після нас, те, що були такі угорничани, які нас боронили. Ідеолог Степан Ленкавський і ті хлопці, які виконали цю ідеологію, тому це дуже важливо”, – переконує мати Героя Лариса Стефанишин.
Серед наших військових є багато тих, хто ще змалечку відчув на собі гіркоту російської влади. Тому їхній вибір — піти й боронити рідну землю від цієї кривавої та жорстокої сили — був очевидним. Одним із таких захисників є Дмитро Римчук – син багатодітної родини з Угорників, ще з дитинства знав, що таке жити під диктатурою, адже його батьків свого часу вивезли до Караганди. Дмитро був першим сином, народженим уже в Україні після повернення родини. З перших днів повномасштабного вторгнення, разом із братом Миколою та племінником Олександром без вагань став на захист Батьківщини. Майже два роки Дмитро віддано служив у ЗСУ, спершу у 34-му, а потім у 7-му окремому стрілецькому батальйоні, де й загинув 31 жовтня 2023 року від прямого влучання в бліндаж, віддавши своє життя за Україну.
Кожна родина переживає втрату по-своєму. Дружина загиблого Героя Дмитра Римчука, Оксана Римчук, знайшла свій спосіб впоратися з ним. Вона розповідає, що чоловік і надалі дає їй натхнення на рядки, що потім стають цілими віршами. Жінка також додає, що ці вшанування – це нагадування для всіх, що війна триває. Вона наголошує: анотаційні дошки – це не лише для полеглих, а й для нас, щоб ми пам’ятали, берегли їхню пам’ять і допомагали воїнам якнайшвидше завершити війну.
“Це вшанування Героїв про те, щоб люди не забували, бо для багатьох війни немає, щоб люди не забували: війна не закінчилась, багато героїв зниклих безвісти, багато непривезених тіл, які люди не можуть поховати. Щоб люди не забували, що пам’ятні дошки – не для них, це пам’ятні дошки для нас, щоб ми пам’ятали й увіковічнювали й допомагали нашим воїнам, щоб якнайшвидше закінчилась ця війна”, – каже пані Оксана.
Міська громада, зі свого боку, робить усе можливе, аби гідно вшанувати кожного Героя. У багатьох селах уже є такі меморіали, присвячені Захисникам рідного краю, а де їх ще немає — обов’язково встановлять.
“Цифра, на жаль, зростає. Це велика ціна українського Івано-Франківська і нашої української держави. Ми повинні гідно вшанувати пам’ять наших Героїв. У кожному селі нашої громади відкриваються такі меморіали для того, щоб зберегти пам’ять. Також я вірю, що після закінчення війни у Франківську постане площа Героям, де ми гідно теж вшануємо пам’ять наших Героїв і цілої нашої Івано-Франківської громади”, – підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
