Сьогодні виповнюється 117 років з дня народження видатного німецького письменника минулого століття.
Ремарк прожив довге життя, яке увібрало в себе всі переживання, біль та надію минулого століття, що відобразилося в його творах. Його романи сповнені песимізму, але реалістичні, навіюють сум та відчай, але водночас дають надію. Противник війни, пацифіст Ремарк став її жертвою, як і мільйони його сучасників. Він яскравий представник втраченого покоління. Герої його творів, як і він сам, пережили дві війни, з раннього віку були вимушені вбивати, а після війни так і не змогли адаптуватися до мирного життя. Абсурдність війни, страх самотності та жага спокою та простого щастя – теми творів письменника, який вже друге століття залишається улюбленцем мільйонів читачів по всьому світу.
Справжнє ім’я письменника – Еріх Пауль Ремарк. Ім’я Марія він взяв на честь своєї матері, яка померла, коли майбутньому письменнику було 20 років. Ремарк служив в армії та брав участь у Першій світовій, де отримав поранення в ногу, руку та шию. Через поранення Ремарк не втілив мрію про серйозні заняття музикою, до якої мав хист. Тому у міжвоєнний час працював спочатку вчителем, а потім кілька разів змінював професію: працював продавцем надгробних пам’ятників, недільним органістом у каплиці при шпиталі для душевнохворих. Усі ці події його життя пізніше знайшли відображення в його творах.
Найвідоміші його романи, серед яких “На Західному фронті без змін”, “Три товариші”, “Тіні в раю”, “Чорний обеліск”, настільки популярні і досі, що важко повірити, що Ремарк соромився першого свого опублікованого оповідання. Через це письменник навіть викупив увесь його тираж.
Роман “На Західному фронті без змін”, написаний Ремарком під враженням власного досвіду на війні, був створений всього за 6 тижнів. У Німеччині всього за рік він розійшовся тиражем у півтора мільйона примірників. Через роман у Німеччині письменника назвали “зрадником батьківщини”.
У житті письменника було три головні жінки. Важко не помітити, наскільки схожі між собою вони були. Ремарк був у нетривалому шлюбі з Юттою Замбоною, яка стала прообразом Пат у романі “Три товариші”. Письменник розлучився з нею після 4 років спільного життя, але в 1938 році знову вступив у шлюб, для того щоб врятувати жінку та вивезти її з нацистської Німеччини. До кінця життя він виплачував їй грошову допомогу, а після смерті заповів $50 тис. І це попри те, що в письменника був роман з актрисою Марлен Дітріх, а також ще один шлюб.
Марлен Дітріх залишила глибокий слід у серці Ремарка. Їхній роман закінчився великим розчаруванням для Ремарка: у відповідь на пропозицію вийти за нього заміж Дітріх розповіла, що нещодавно зробила аборт від відомого актора. Тим не менше вони листувалися до самої смерті письменника.
З другою офіційною дружиною – американською актрисою Полетт Годар – Ремарк познайомився в еміграції в США. Подружжя було нерозлучним до смерті письменника. Він зізнавався, що Годар вилікувала його від важкої депресії.
Еспресо.TV зібрало щирі та влучні висловлювання видатного письменника, який за 72 роки життя пережив і жахи війни, і солодкість кохання, і муки відчаю, і тепло надії, передавши все у своїх правдивих та досі актуальних творах.
1. У темні часи добре видно світлих людей.
2. Перша людина, про яку ти думаєш вранці, і остання людина, про яку ти думаєш вночі, – це або причина твого щастя, або причина твого болю.
3. Якщо жінка злиться, значить, вона не тільки не права, але ще і знає про це.
4. Мир на Землі! Ніколи про це не говорили більше і ніколи не робили в ім’я цього менше, ніж у наш час.
5. Кохання не плямують дружбою. Кінець є кінець.
6. Жодна людина не може стати більш чужою, ніж та, кого ти в минулому кохав.
7. Тільки нещасний знає, що таке щастя. Щасливець відчуває радість життя не більше, ніж манекен: він тільки демонструє цю радість, але вона йому не дана. Світло не світить, коли видно. Воно світить у темряві.
8. Лише в лазареті бачиш на власні очі, що таке війна.
9. Каяття – найбезглуздіша річ у світі. Повернути нічого не можна. Нічого не можна виправити. Інакше всі ми були б святими. Життя не мало на меті зробити нас досконалими. Тому, хто досконалий, місце в музеї.
10. Кажуть, найважче прожити перші сімдесят років. А далі справа піде на лад.
11. Відтоді, як ми знаємо, що мир не за горами, кожна година здається в тисячі разів важчою, і кожна хвилина у вогні тягнеться ледь не болісніше і довше, ніж вся війна.
12. Жінок слід або обожнювати, або залишати. Все інше – брехня.
13. І що б з вами не трапилося – нічого не приймайте близько до серця. Небагато на світі того, що довго буває важливим.
14. Якщо не сміятися над двадцятим століттям, то можна застрелитися.
15. Краще померти, коли хочеться жити, ніж дожити до того, що захочеться померти.
