Роман Островський – активний громадський діяч, волонтер. Його багато критикують, звинувачують в самопіарі. Інші – навпаки поважають за його діяльність. Роман Островський відверто розповів нам про самопіар, вибори, а найголовніше про активну волонтерську діяльність та про плани на майбутнє у співпраці з Європою.
У одному із Ваших постів на фейсбуці про відправку чергової групи дітей наших захисників на відпочинок в Угорщину, Ви зазначаєте, що це відбулося: «Без жодної чиновницької допомоги. Але ми справимось. Вже звикли». Скоро вибори. Як думаєте, допомога стане більшою від чиновників?
Ми рухаємося самі, ми не просим у нікого допомоги, взагалі в нікого, і ми будем далі рухатись. Якщо влада захоче допомогти, то вони знають чим ми займаємось, вони можуть прийти і запропонувати допомогу, якщо вони не прийдуть, я не хочу нічого аналізувати, мене не цікавлять вибори, мене не цікавить хто прийде до влади, мене цікавить те, що відбувається на Сході. Ближче до виборів – будем бачити. Зараз аналізувати по виборах, не знаючи чи вони взагалі будуть, не знаючи який буде закон – це просто марна трата часу на сьогоднішній день. Ще половина з них не оприділилась чи буде йти на вибори, чи їм це потрібно. Не знаю, не хочу судити дії влади і їхні кроки.
Ви неодноразово заявляли, що на вибори йти не збираєтесь. Проте чомусь Вас постійно звинувачують в самопіарі. Як Ви ствитесь до такої критики?
Це не критика. Це не звинувачення. Це факт. Мені подобається… Мені подобаються телевізійні камери, прямі ефіри. Мені подобається спілкування. Мені це подобається… Мені просто це подобається. Тобто як мене запрошують на телеефіри, чи мене запрошують журналісти, я ніколи не відмовляюсь. Виключно через те, що мені це подобається. На вибори я не йду. І в кожної людини є коефіцієнт корисної дії. Коефіцієнт корисної дії в будь-якому випадку 100. Зараз всі сили сконцентровані на допомозі АТО, тобто коефіцієнт корисної дії на відсотків 80 працює на допомогу АТО. Піти зараз у владу і затянутися у вибори – це розділити цей коефіцієнт корисної дії, тобто я і там на повну силу не зможу, і тут не зможу бути корисним. Закінчиться війна – можна буде подумати про це. Але це точно не зараз і не найближчим часом.
Нещодавно в соціальній мережі фейсбук, Ви написали про те, що обікрали ваш волонтерський офіс. Все зрозуміло: одні будують – другі руйнують. Є підозри хто і для чого це зробив?
В нас не тільки є підозри. Там камери зняли. Є на камерах хто це зробив і так далі. Але ведеться слідство, окремі два слідства: окремо ми самі, окремо міліція, ми співпрацюємо по цьому питанню. Офіс ми відновили, решітки нам поставили, дякуємо людям, які нам допомогли. Так що ми працюєм, плакати нема часу.
Цікавою є ідея поїздок в Угорщину на відпочинок дітей учасників АТО. Взагалі як виникла така ідея? Хто був її ініціатором?
То не має такого хто ініціатор. Європа нам готова допомагати. Єдине, що Європа на сьогоднішній день готова співпрацювати на рівні українських громадських організацій. Ми їздили в Угорщину і там зустрічалися з представниками їхнього уряду. Були десь якісь розмови, ця розмова виникла спонтанно. Вони запропонували, в них там щось відбулось по дитячих таборах на рівні держави і в них появилась можливість за свої кошти прийняти 600 дітей. Тому кожної неділі ми відправляємо дітей на відпочинок. Зараз в планах угорців на наступний рік коло 3000 дітей прийняти. Там зовсім інша програма, це не дитячі табори. Поки що це на рівні домовленостей. Ближче до закінчення року будемо про це більш конкретно говорити.
Як волонтери знаходять кому допомогти? Для прикладу, як обирали хто з дітей учасників АТО поїде на відпочинок в Угорщину? Адже зрозуміло, що всім ви допомогти не можете.
Ми нікого не обирали. Це є відкрита інформація, про це знає вся Україна. Нам дають списки. Єдине, що нас цікавить – це є підтвердження того, що це є дитина учасника АТО. Всі учасники АТО між собою знайомі, тобто щоб хтось проліз, скажімо там прокурор, який на 3 дні поїхав туда, отримав учасника АТО і потім вернувся і своїх дітей запхав, то в нас такого нема. Все перевіряється. В нас нема якогось відбору. Групи уже майже заповнені до кінця літа, тобто все відбувається прозоро.
З якими країнами, крім Угорщини, ви співпрацюєте?
Угорщина, Сербія, Болгарія. Скоро буде нова дуже крута інформація. Ми були трошки навіть в позитивному шоці від того, що Болгарія пропонує на рівні уряду. Крім того співпраця з Польщею, з Румунією. Зараз також прийдуть машини з допомогою. Обговорюється зараз інтенсивно співпраця з Німеччиною і Швейцарією. Тому допомога якась буде. Звісно, що допомога не військова, а в більшості йде на госпіталі і йде на переселенців. Це те, що десь вимога Європи.
Що потрібно зробити людині, яка хоче стати волонтером, для прикладу, у ГО «Громадська ініціатива Галичини» чи ГО «Промінь ІФ»?
Потрібно просто виявити бажання. У нас так, щоб ви розуміли, не потрібно бути членом організації. У нас в порядку 50 волонтерів. Це багато. Кожен займається своїм ділом, у нас є ярмарки, де продаються книжки, не вистачає волонтерів чоловічої статі. Нічого не потрібно – бажання треба. Не обов’язково ставати людині волонтером якоїсь організації. Найгірше – це байдужість. Тобто банальний перепост в тому ж фейсбуці – це вже якась допомога, а сидіти і кидати селфі з вечірок. Це насправді не дуже приємно дивитись.
Тобто волонтером може стати кожний?
Що має розуміти кожна людина, що волонтер – це не спеціальність і не робота. Професійних волонтерів не існує. Волонтер повинен займатися цією діяльністю у вільний час. Тому що якщо волонтер заявляє, що він займається волонтерством 24 години на добу, то виникає питання за які ж кошти він живе, чи не за ті ж волонтерські. Тому волонтер – це бажання. Все більш нічого нема. В нас нема якихось спеціальних курсів. В нас нічого нема. Людина бачить хто чим займається. Вже пройшло від початку війни більше року і за цей час можна було навіть по тому самому фейсбуку оприділитись чим хто хоче і може займатись.
Як дізнатись людям, які хочуть допомогти, що їх не обманюють, а кошти підуть саме на допомогу нужденним?
Все є на наших сторінках – це по-перше. По-друге людина можи прийти і сказати: «В мене є цільова допомога». Якщо це просто людина, яка просто від щирого серця хоче допомогти, вона може прийти до нас. Більшість людей нас знає і там уже питань не виникає ніяких. Але якщо людина хоче, вона приходить і каже хочу допомогти пораненому. Нема питань, є список, є цільові рахунки і людина спокійно кидає на них гроші. Необов’язково кидати нам на організацію, якщо це поранений. Найбільша фінансова проблема є в паливі, тому що паливо – це живі і немалі гроші. Не стоїть питання, що нам треба кошти. Стоїть питання, що нам образно кажу, треба ліжка на госпіталі, треба продукти, перев’язочні матеріали, треба прилади нічного бачення і так далі. Людина приходить питає яка проблема, даєм рахунок, чи сама знаходить, де можна придбати ту чи іншу річ і приносить нам те, що вона придбала. Якщо когось не влаштовує співпраця з якоюсь організацією, то в нас, слава Богу, їх є чимало. Багато людей допомагають тій чи іншій організації до того, поки є довіра. Довіру завоювати дуже важко. Ми завойовували довіру довший час і я дуже радий, що були якісь події по нашій організації, і ми не те, що не втратили, ми навіть зміцнили довіру. Тобто десь ми на правильному шляху. Найголовніше зараз, що народ десь змучився, десь остив, бо кількість тієї допомоги, яка була колись і кількість того, що допомагають зараз, це десь 1 до 5. Насправді якби не Європа, було б дуже складно.
