Історію поліцейського з Прикарпаття розповіли у поліції Івано-Франківська.
Свій позивний він обрав символічно – Кірпі, адже саме на бронеавтомобілі «Kirpi» він щодня здійснює найнебезпечніші рейси – доставляє побратимів на передові позиції та вивозить поранених. І кожна його поїздка – це, без перебільшень, дорога життя і смерті.
Раніше правоохоронець працював у групі реагування патрульної поліції у Богородчанах. Торік він добровільно перевівся до батальйону особливого призначення – стрілецький. І відтоді – на передовій Донеччини, де справжнє пекло.
«Дали бронеавтомобіль, і ми поїхали на Краматорськ. Там займалися евакуацією поранених – і трьохсотих, і двохсотих. Працювали в Торецьку та на прилеглих напрямках», – розповідає Анатолій.
На цих територіях щодня ворожі обстріли. Дрони-камікадзе, які можуть очікувати в траві та підбити транспорт, міномети, авіабомби – все це постійно загрожує життю бійців.
Головне завдання Анатолія – евакуювати поранених з позицій і повернутися з побратимами живими: «За будь-яку ціну я маю їх вивести. Бо лишити там – означає приректи на смерть».
Нещодавно поліцейський врятував побратимів, які три дні просиділи у трубопроводі, чекаючи на евакуацію. По дорозі бронемашину Кірпі атакував дрон, пошкодив колеса. Анатолій не зупинився і таки доїхав до чотирьох поранених побратимів.
«Дрон «сидів» посеред дороги. Об’їхати неможливо. Я його проїхав, він вибухнув, пошкодив колеса. Але я вирішив – треба їхати далі. Бо невідомо, чи хлопці вижили б. Вони там без води, без нічого, кілька днів. Коли я під’їхав, вони руками махали – раділи, що дочекалися», – пригадує поліцейський.
Повертаючись, машина знову потрапила під атаку безпілотників. Два колеса роззуло. Анатолій проїхав на дисках ще близько 25 кілометрів. Так і виконав евакуацію.
«Я розумів, що якщо машина стане – нас там спалять, помножать. Тому натиснув газ, і вона рушила. І хоч без гуми, але ми доїхали. Головне – врятував побратимів», – каже Анатолій.
