Така бажана “американська мрія” щороку вабить тисячі українських студентів. Уже 14 років група компаній Studentland співпрацює з молоддю та надає їм можливість кардинально змінити своє життя, принаймні на найближчі 4 місяці
Журналісти Еспресо.TV з’ясували, з якими сподіваннями українці їдуть за кордон і з якими враженнями повертаються.
Працювати та подорожувати одночасно, здавалося б, що може бути краще та веселіше. Від українських студентів вимагається не так і багато: бути віком від 18 до 23, навчатися на денній формі та знати англійську не нижче середнього рівня. Натомість у компанії обіцяють непогану зарплатню та яскраве, майже безтурботне життя. Проте де закінчуються мрії та починається реальність? Чому ніхто ще в Україні не попереджає клієнтів, що в чужій країні ти опинишся сам на сам з дорослим світом, до якого виявишся не готовим? Нижче пропонуємо альтернативний погляд на подорож, що стала шалено популярною серед українських студентів.
Що ж таке Work and Travel та з чим його їдять?
Як зазначено на офіційному сайті компанії, вартість програми, що дає можливість працювати в одній із американських компаній, становить $925. Сюди входять можливість вибрати вакансію, надання детального Job Profile (опису конкретних робочих завдань, що містять поради для ефективнішого їх виконання) з відгуками, консультація з приводу вибору місця роботи та заміна вакансії за необхідності. Окремими пунктами прописані додаткові витрати: авіаквитки – від $700, консульський збір – $160, реєстрація в системі SEVIS – $35, послуги компанії – $290 та підбір вакансії через партнерів – $300. Загалом, за таку поїздку ще в Україні потрібно буде викласти понад $2000.
Сума немаленька, тож студенти прагнуть швидше “відбити” ці гроші та побільше заробити. На жаль, дехто не гребує нечесними методами заробітку та економії. Як розповідають самі учасники програми, це і крадіжки з супермаркетів WallMart, і непомітні обіди та вечері за рахунок закладу, доки менеджер не бачить (стосується тих, хто працював в ресторанному бізнесі).
Студентка одного з київських вишів Ольга, яка не захотіла назвати своє прізвище, зараз перебуває в Orange Beach і, як і планувала, працює прибиральницею готельних номерів.
“Хоча найпопулярнішими серед наших “заробітчан” досі залишаються офіціант та касир, та й прибирати за кимось – не так уже й приємно, попри все це частенько в номерах забувають речі, гроші, телефони, і за рахунок цього можна непогано “підзаробити”, – розповіла Ольга.
А те, що чесні чи не зовсім підзаробітки потрібні і допомагають прожити у далеко недешевій за цінами країні, сумніву не викликає. Реальна ситуація така: якщо працювати на повну силу, 7 днів на тиждень, за свій робочий день ти встигаєш прибрати не більше 3 номерів і маєш $300. Але є одне “але”: за проживання дівчина віддає рівно половину – $150, при тому що в кімнаті їх живе шестеро. Окрім того, умови рівня студентського гуртожитку, при чому не найкращого.
А ще ж потрібно за щось харчуватися, добиратися. Для прикладу, розповідає Ольга, одна поїздка на таксі в інший кінець міста коштує $20, 300 г курячого м’яса – $6, а 1 кг овочів $3-4. Найдешевшою залишається junk food, яка вже за тиждень може спровокувати виразку шлунку.
“В основному, я тут харчуюсь кукурудзяними пластівцями з молоком, і так – щодня. Ось така реальність. Тому про travel поки що і мови немає, єдине, на що можна сподіватися, – це тиждень вільного часу наприкінці літа, який ви (нарешті!) можете витратити на подорожі,” – зізнається Ольга.
Можна лише уявити, яку шкоду здоров’ю принесуть такі щоденні навантаження по 6 годин на день лише на одній роботі, а кожен ще й намагається знайти другу і третю, якщо пощастить.
То чому українські студенти, які навчаються на престижних спеціальностях у вищих навчальних закладах, кидають все та летять в невідому країну мити підлогу та подавати їжу?
Вікторія, студентка з Києва: “Я поїхала за компанію з подругами. Найбільше хотілося вдосконалити мову. На жаль, мої сподівання не виправдалися. Говорила я мало, але навіть попри це рівень володіння мовою я все одно підтягнула. Коли ти потрапляєш в іншу країну, у тебе є $150 на тиждень, а тобі потрібно $75 віддати за житло, за щось жити, заплатити за форму. Тож Штати тебе змінять: з маминої донечки я перетворилась на дівчину, що готова до всіляких труднощів. З іншого боку, є певні розчарування. Адже ти спочатку весь натхненний приїжджаєш до Америки, а твій безвідповідальний начальник переплутав прізвище і дату твого прибуття. Ти приїздиш 12 травня, в тебе на руках не більше $150, а на роботу ти вийдеш аж 1 червня. Офіційно тебе не мають права взяти працювати, що робити і як жити – ти уявлення не маєш. Я особисто працювала на трьох роботах у Південній Кароліні, де 50 градусів – це нормальна температура. І навіть попри те, що, коли я повернулась, то від радощів просто цілувала українську землю, досі вважаю, що таку життєву школу має пройти кожен. Майже весь час доводилось працювати, щоб було за що жити, адже наші студенти їдуть туди заробити гроші, в першу чергу.”
Олена, яка також навчається в столичному виші, зазначає, що вартість програми, на її думку, суттєво завищена:
“Ця програма досить дорога, і є багато більш бюджетних способів потрапити туди і заробити грошей. Щодо мене, то моя поїздка повністю виправдала себе. Я заплатила минулого року близько $3000, а заробила $10 тис. Проте, так стається не з усіма. У мене було 2 роботи – як офіційна, так і нелегальна. На офіційній ставка була $7-8 за годину, я пекла пиріжки і продавала їх. Багато при цьому спілкувалася з людьми з усього світу. Крім того, мала 2 вихідні. На неофіційній я була щодня, і ставки як такої не було, але в середньому отримувала $100 за вечір. Працювала фотографом у нічному клубі. Звісно, це було вигідніше, але не так надійно, бо іноді не заробляла зовсім нічого. Щиро кажучи, ми багато заплатили спонсорам: за страхування, пошук роботи. Та і квитки можна було б знайти дешевші. Тебе просто кидають в іншу країну, і насправді, коли ти туди потрапляєш, всім спонсорам і компаніям, які це організовували, на тебе “начхати” – скрізь мусиш викручуватися сам. Звісно, це мінус, адже, за що я тоді платила близько $3000, якщо ви мене там кидаєте? Але плюс в тому, що доводиться швидко вчитися. Що я можу порадити: якщо є вихідний день – витратіть його на подорожі. І не шкодуйте грошей на емоції та враження. Американці дуже відкриті, вони навіть дверей на ніч не закривають, їм можна довіряти, але, звісно, берегти себе потрібно. Адже ніколи не знаєш, на кого можеш натрапити.”
Їхати чи не їхати, – питання. І відповісти на нього можна лише тоді, коли ти чітко усвідомиш: чого саме чекаєш від цієї поїздки та чи не злякаєшся труднощів, що рано чи пізно неодмінно виникнуть.
