66-річна пенсіонерка Валентина Марченко вже другий рік вчить українську на онлайн-курсах, які започаткували в Івано-Франківську. Зізнається: для неї це непросто. Повноцінно ще не перейшла, попри те, що все її оточення говорить українською.
Про це пише if.Portal.net
Пані Валентина родом із Брянщини, проте з 1979 року живе на Харківщині. Приїхала колись працювати на завод, згодом вийшла заміж, народила чотирьох дочок. Одна з них, до слова, зараз мешкає в Івано-Франківську, друга — у Харкові, а ще дві — у Польщі.
«Усі вони дуже добре говорять і російською, і українською, — розповідає жінка. — Бо ходили в українську школу й із чоловіком говорили українською. А от зі мною — російською. Тоді я не відчувала потреби вчити українську, хоча чоловік часто мені цим дорікав. Моя думка змінилася лише після 2022 року, коли більшість людей перейшла на українську. Навіть військові теж».
На курси української Валентина Марченко вперше записалася восени 2024 року. Через кілька місяців пішла ще раз. Зізнається, що вчити українську в похилому віці нелегко. Проте відчуває: питання назріло і відкладати його не варто.
«На курсах української ми слухали граматику, вчили закінчення, прислів’я й приказки, будували речення — розповідали, що знаходиться у приміщенні, наприклад. Окремою темою була абревіатура, — ділиться жінка. — Це гарна мелодійна мова, м’яка в розмові. Російська пропаганда раніше не вихваляла українську, робила все, щоб ми нею не говорили. А насправді вона жива, багата та насичена».
Пані Валентина мешкає у Коломацькому районі на Харківщині. Тут, каже вона, всі говорять українською. Інша справа, що, будучи на пенсії, вона не завжди має з ким практикувати.
Та все ж Валентина ходить до місцевої бібліотеки: бере книги Лесі Українки, Панаса Мирного, Марко Вовчок. Найбільше любить невеликі оповідання. Іноді вчить вірші. Також почала заучувати напам’ять українські пісні. Вчить повільно, маленькими кроками, але не відмовляється від ідеї щораз більше й краще говорити українською.
«Дуже хочу вивчити, — підсумовує жінка. — Коли слухаю новини чи дивлюся фільми, то захоплююся українською. Вона для мене зараз звучить м’якіше, а російська, навпаки, стала значно грубшою».
