Досить часто громада міста стурбована тим фактом, що в Івано-Франківську – «нема мера». Соціально-економічний стан розвитку обласного центру та стан господарки в цілому, перебувають в занепаді та повній відсутності будь-яких реформ.
За словами Романа Островського: «Всі лиш чують про постійний самопіар і брехню від нього!». Варто відзначити, що такі зауваження є непоодинокі. Поглянувши в основи діяльності Віктора Анушкевичуса, ми й насправді не зможемо побачити конкретних дій. Вся його діяльність побудована на пристосуванні та постійному намаганні «сподобатись». Як і більшість політиків краю, діючий мер піддавав себе процедурі «очищення» під час зимових подій Майдану і розраховував на отримання максимальної кількість «політичного гамма випромінювання» від пересічних учасників тих подій. Прикро, але наше місто зазнало злиднів під час князювання Віктора Андрюсовича. Впродовж обох його виборних каденцій, все на що ми могли розраховувати-це пустословні ефіри та «розграбовані вулиці»(Давня історія про вул. Шевченка). Іншим словом, як пристосуванець ми не можемо назвати діючого нині мера. Постійне загравання з владою і з її колишніми представниками, дозволяли пану Віктору балансувати на межі опозиційності і провладності, тим самим зберігаючи крісло під собою. Сьогодні, вже вдруге, діючий мер загорівся амбіціями входу до парламенту. Шанси – мізерні. Однак, не в цьому суть. Використовуючи відпрацьований сценарій Віктор Анушкевичус буде «зливатись» на користь лідируючого кандидата. Розуміючи програшність своєї позицій, все що залишається для Віктора Андрюсовича-це виконувати «функції зливного бачка».
