Фонд гарантування вкладів фізичних осіб − другий за важливістю, після НБУ, державний орган української фінансової системи, і навіть перший за важливістю − для українських громадян.
Бо саме ФГВ при найбільш негативному сценарії − банкрутство банку чи його закриття з іншої причини − виплачує вкладникам компенсації. А гарантії за вкладами є важливим фактором збереження довіри до українських банків.
Сьогодні під опікою Фонду − 11 банків із тимчасовою адміністрацією і 44 установи, які проходять процедуру ліквідації. Сума коштів, виручених від продажу майна, становить близько 300 млн грн.
Андрій Кияк − заступник директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів − прийшов у цю організацію навесні 2014 року. До Фонду Кияк очолював рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» та низку фінансових установ, в тому числі, Трансбанк.
У розмові з Forbes Андрій Кияк підняв конфліктні питання, пов’язані з роботою Фонду. Адже часто на тимчасового адміністратора або ліквідатора намагаються покласти провину за негативні події навколо банку. Хоча володіли й керували банком з подальшим доведенням до неплатоспроможності зовсім інші люди, а сам контроль над фінансовою установою було покладено на НБУ. Тепер ситуація зміниться − завдяки реформі представники Фонду повинні отримати можливість заходити в банк, який визнано проблемним. Тоді як сьогодні ФГВ отримує банк, який вже став неплатоспроможним.
Андрій Кияк розповів про те, як проходить кампанія Фонду щодо повернення коштів неплатоспроможних банків, включаючи суди з їхніми акціонерами, і спілкування з іноземними регуляторами, в тому числі − австрійськими. Також ми поговорили про те, як проходить реформа Фонду гарантування і труднощі, з якими стикаються тимчасові адміністратори.
«Так, наша команда сильна, як ніколи», − запевняє Андрій Кияк.
− Які основні тренди та процеси в ФГВ ви можете описати?
− Ми чекаємо прийняття змін до закону «Про систему гарантування вкладів». Це досить важлива подія. Тому що в законі є кілька позицій, які дозволяють нам регулювати відносини в ситуації, коли є вкладник, який є одночасно і кредитором; регулювати ситуації, що стосуються свопів, коли у неплатоспроможного банку ми можемо очистити баланс і згорнути проблеми, як припускає закон. А головний посил нової версії закону створює передумови для консолідованого офісу. У нас зараз 55 банків, більша частина яких очікує ліквідації. З метою скорочення витрат, підвищення контролю та нівелювання корупційних моментів ми, за досвідом США і ЄС, на базі Фонду хочемо концентрувати весь продаж активів.
Загалом, зараз уже де факто майже всі продажі активів через головний офіс ФГВ і проходять, але закон конкретизує процес. У нашому відповідному відділі, який схожий на прототип майбутнього консолідованого офісу, розглядаються заявки уповноважених осіб про продаж того чи іншого лота, визначається стартова ціна, і біржа, через яку пройдуть торги і передаються пропозиції на розгляд Дирекції Фонду гарантування. Зараз ми на етапі формування цього офісу.
− У наскільки конфліктних умовах доводиться працювати?
− Робота ФГВ зі зрозумілих причин має широкий громадський резонанс. Спектр причин цього резонансу можна розширити на цілий горизонт − починаючи з джерела фінансування, формування виплат, питання якості продажів з точки зору наповнення коштами тих банків, які сформували ліквідаційну масу. На кожному з етапів виникають сумніви, і відповідати нам потрібно не словами, а справами. Нам вдається.
− Розкажіть, наскільки високою є конкуренція за право виплачувати кошти компенсацій? До якої міри банкам-агентам це вигідно, який відсоток коштів вони можуть завдяки маркетингу залишити в себе на депозитах?
− Звісно, банки хочуть виплачувати відшкодування. Це репутаційний фактор − бути партнером Фонду. Також шляхом переговорів із клієнтами банки залишають частину коштів у себе. Були випадки, коли установи залишали до 50% − це досить серйозний ресурс, і він свідчить про якість роботи банку. Під цю програму деякі банки навіть запускають колл-центри, допомагаючи нам − і без їхньої допомоги ми б не змогли дати раду сьогоднішньому потоку компенсацій.
Якщо ще минулого року у виплатах компенсацій з нами працювали і середні, і невеликі установи, то тепер у нас виплати проходять через банки-агенти. Вони повинні належати до 1-2 групи, працювати в не менш ніж 17 регіонах і т.д. Плюс, на тлі позитивних рішень НБУ щодо таких 19 банків ми отримуємо реакцію НБУ стосовно певних наглядових позицій. Так як в умовах кризи більшість банків перебувають під посиленим наглядом НБУ.
Раніше існувало також поняття банк-партнер. Банк-агент виплачує при ліквідації, банк-партнер − при адміністрації. При ліквідації договір з банком укладає Фонд, а при адміністрації договір укладає наш адміністратор − ми даємо кредит, а адміністратор укладає договір, за яким компенсацію виплачує банк-партнер. Такими банками-партнерами були і банки середньої руки, і невеликі, причому, невеликі виплачували з меншими скаргами і залишали у себе набагато більше коштів, виконуючи таким чином соціальну функцію, і залишаючи кошти в банківській системі.
Скарги надходять на черзі, якість обслуговування, аж до того, що банк може видати компенсацію через картку з правом зняття до 1000 грн на день.
− За вашими оцінками, скільки установ можуть стати перехідними банками?
− Якщо на базі неплатоспроможного банку формується перехідний банк, то такий банк іде в автоматичну ліквідацію. А перехідний банк створюється на його базі з іншим брендом. Але справедливо, що на базі кожного банку можна створити перехідний.
− Давайте поговоримо про конфлікти у Фонді. Співробітників ФГВ, в тому числі, вас, у кулуарних розмовах звинувачують у формуванні недобросовісної конкуренції серед посередників, які беруть участь в оцінці та торгах майном. Поясніть, наскільки посередникам вигідно працювати з ФГВ, і на яких етапах можуть виникати конфлікти інтересів?
− Коли відомство має суспільно важливе значення і займається залученням послуг ззовні, то завжди будуть виникати спроби посіяти сумніви. Припустимо, у нас працює консультант із США − колишній співробітник FDIC (Федеральної корпорації зі страхування вкладів. − Forbes). Він допомагає нам створити консолідований офіс, формувати певну думку при продажу активів. І він розповів нам важливі речі про світовий досвід. Наприклад, максимальний показник повернення з продажів до балансової вартості, який відомий зі світового досвіду, − це 18% в Індонезії. У Словаччині, наприклад, мова йшла про 4%.
Ми ж в Україні намагаємося формувати цей показник у 40-50%, знаючи, що матимемо проблеми.
− Які саме проблеми?
− Завжди нас будуть звинувачувати, що ми продали активи надто дешево…
− І будуть звинувачувати, що продали майно «своїм людям»?
− Точно. Але при тому максимум повернення коштів був в Індонезії, і йшлося про 18%. Тоді як тільки сьогодні при 300 млрд гривень балансу ми декларуємо 50 млрд гривень активів − за оціночною вартістю.
Також у FDIC є досвід одноразового найму субконтрактора, який далі займається забезпеченням торгових операцій. Ви уявляєте, що б почалося в Україні, якби йшлося про одного виконавця?
Тому ми йдемо за процедурою, яка передбачає акредитацію третіх осіб. Юридичних компаній, аудиторів, оцінювачів, торгових майданчиків − бірж, архіваріусів. В принципі, ми не зобов’язані проводити акредитацію частіше, ніж раз на рік, але ми робимо це частіше, щоб уникнути звинувачень в упередженості. Раніше в нас було акредитовано 50 оціночних компаній, зараз − 37, тому що вимоги змінилися. Але ми всім оголосили, що з 3 серпня ми проводимо новий конкурс. І ви можете виправитися і взяти участь у ньому. Оскільки ми не зацікавлені, щоб одна компанія працювала більш ніж із 2-3 банками.
Така ж ситуація складалася з біржами. Пріоритетом були електронні торги, щоб була можливість у режимі онлайн спостерігати за ходом торгів і так далі. Але наші біржі часто не зовсім коректно називають себе електронними біржами: домовляються з третьою структурою, яка має ПЗ, сайт − і торги перенаправляються на цей третій сайт. Але це порушення.
Повертаючись до вашого запитання про вигоду. Звичайно, робота з Фондом вигідна, оскільки відкриває доступ до безлічі проблемних позичальників. Виходячи з того, що чистих активів у нас більше 300 млрд гривень − завдяки нам юристи, оцінювачі, біржі та ін. отримують доступ до нормальної роботи. Сьогодні це важливо. При цьому, авансом ми не платимо. Наприклад, юркомпаніям ми платимо тільки за фактом надходжень.
Також зазначу, що акредитацією займається величезна кількість людей. Не тільки Кияк і [Костянтин] Ворушилін (директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів. − Forbes), а й служба безпеки, фінансисти, юристи, департамент методології, департамент з продажу активів. Усі вони дивляться і візують акредитацію. Після чого документ виноситься на дирекцію, до якої входять п’ять людей. І повірте, там немає такої ситуації, що у кожного − по п’ять своїх бірж, юркомпаній і т.п.
− Про яку маржу для посередників, які працюють з Фондом, ідеться?
− Комісія бірж для автомобілів, офісної техніки, меблів тощо − 4%, і 0,5%, − для великих об’єктів. Є за що поборотися.
30% − це маржа Фонду, стартова ціна, з котрої ми пропонуємо почати продажі. Хоча дельта часто доходить і до 80%, або коли актив хороший, або коли ліквідатор − перестрахувальник. Але перестрахувальник − це не вихід, бо при дельті у 80% ми можемо продавати активи роками. Тоді НБУ нам натякає, щоб ми переоцінили об’єкт, тому що гроші краще отримати зараз, ніж колись потім.
До кінця поточного року ми хочемо вторгувати від продажу активів банків до 5 млрд грн, в цілому − близько 50 млрд. Із вторгованих коштів близько 37 млрд грн нам доведеться повернути Національному банку України за кредитами рефінансування. Припустимо, ми беремо під заставу боргових інструментів облігації уряду на монетизацію. Ці гроші теж треба повертати.
− Розкажіть, яким, на вашу думку, є типовий покупець активів?
− Потенційними покупцями можуть бути самі позичальники, які вважають, що вони десь щось виграють, з урахуванням валютної складової. Є люди, охочі взяти участь у бізнесі, особливо в сільському господарстві. Є рейдери, на когось ображені або ні. Але відносно цієї групи для нас головне, що є ціна і є дельта. Уточню, що під рейдерами я маю на увазі юросіб, які за борги хотіли б придбати майнові комплекси інших юросіб.
− Що відбувається з тими об’єктами, які знаходяться в зоні АТО чи Криму?
− У нас є кілька груп активів, які ми не продаємо. Це ті активи, кредити за яким добре обслуговуються. Ми не продаємо об’єкти, які можна вигідно здавати в оренду − нерухомість або автомобілі. Ми однозначно не продаємо бланкові кредити. Ми не продаємо інсайдерські кредити, тому що з ними треба працювати. До такої ж групи належать і активи в групі АТО. Якщо актив оцінити не можна − ми чекаємо. А якщо ціна є, актив продається. Причому часто на контакт виходять самі позичальники, у тому числі з регіону АТО.
− А з боку СБУ претензій за такі угоди немає? Не кажуть, як деяким банкам, що мова йде про співпрацю з сепаратистами?
− Ні, таких претензій від СБУ немає. Гроші від продажу майна в зоні АТО все одно йдуть у Фонд, а далі − державі Україна. Вкладникам, НБУ, уряду.
− А який максимальний портфель інсайду ви бачили в банках?
− 90% (назва банку не уточнюється).
«Комісія бірж для автомобілів, офісної техніки, меблів і т.д. − 4%, і 0,5% − для великих об’єктів. Є за що поборотися».
− Тоді виникає питання − як вибудувано взаємодію між вами і Нацбанком? НБУ ж бачить, що в банку з’являється критична кількість інсайду?
− Ми не можемо відповідати за дії НБУ. Але зараз приймаються важливі зміни в закон, які змінять цю ситуацію. Адміністрація працюватиме 1 місяць, далі − ліквідація. А ми отримуємо більше повноважень на етапі проблемності. Ми вже створили критерії для виїзного і невиїзного нагляду на етапі проблемності, з метою визначення якості портфеля. Це правильно. Тому що досі все проходило в ручному режимі. А тепер ми будемо відразу розуміти, в якому стані до нас потрапляє банк, чи зможемо ми його продати. Якщо не зможемо − установа буде відразу направлятися на ліквідацію.
− Як ви вважаєте, на якому етапі відбувається витік, коли доступною стає інформація, що банк став проблемним?
− Витік відбувається на рівні правління і керівників відділення. Всі моменти, які пов’язані зі спробами заволодіння державними коштами, − наприклад, коли мільйон вкладу дробиться на п’ять, і замість 200 тисяч гривень гарантій Фонд виплачує мільйон − усі ці моменти лежать на совісті менеджменту банку. Це − стаття для менеджера. Але якщо юридична особа переписує кошти на фізосіб, то мова йде про серйозне порушення. Бачачи таке, ми подаємо заяву на кримінал, бо ми гарантуємо права фізичних, а не юридичних осіб.
− Ви задоволені тим, як організовано вашу взаємодію з силовими структурами?
− Робота з недобросовісними позичальниками і недобросовісними акціонерами проходить за участю силовиків. Наприклад, CityCommerceBank − типова піраміда. 2 млрд активів випущено як кредити − а реальна оцінка активів показує 15 млн гривень. Таким чином, суму претензії буде визначено вже після продажу майна.
Ви знаєте, що CityCommerceBank був пов’язаний із ПрофінБанком − на який було переписано активи CityCommerce. У вигляді відділень, у вигляді кредитів. Банк спустошили повністю.
Щодо ПрофінБанку ми дали інвесторам кілька варіантів порятунку ситуації. Наприклад, перевести активи-пасиви на приймаючий банк, або створити перехідний банк, або викупити весь банк. Вони цією можливістю не скористалися.
Також наша взаємодія з Фінмоніторингом полягає в тому, що через нього банк визнається неплатоспроможним не за 180 днів, а за спеціальними правилами − якщо банк підпадає під якісь обмеження, пов’язані з повноваженнями фінмоніторингу.
− Чи задоволені ви інститутом кураторів? Їхня поява спростила вашу роботу?
− Один у полі не воїн. Можуть бути випадки, коли куратор чогось не помітив. Ті ж моменти дроблення, і так далі. Те, що потім ми виявляємо як об’єктивні помилки, допущені під час роботи куратора.
Саме тому важливо, щоб при роботі куратора в банку був присутній і представник від Фонду.
− Будь ласка, поясніть − хто і навіщо може критикувати Фонд? Яка мета? Зміна керівництва?
− Зазначу, що глобально на Фонд ображатися немає сенсу. З позиції акціонерів − ФГВ все одно буде їх наздоганяти, бо саме вони довели ситуацію «до ручки». Наприклад, щодо банку «Меркурій» ми виграли першу інстанцію, отримавши рішення про те, що акціонер зобов’язаний нам компенсувати 1,2 млрд гривень витрат. Тож це ми повинні на них ображатися й вимагати компенсації. Але акціонери часто перешкоджають нашій роботі, втручаються в процес торгів, пишуть скарги в прокуратуру, оскаржують результати роботи оцінювачів.
Повертаючись до питання тих, хто нами незадоволений − незадоволені біржі, які вважають, що вони найкращі, але не потрапили до нас. Але ми не розподіляємо біржі! Це роблять ліквідатори.
Динаміка виплат гарантованої суми відшкодування вкладникам ліквідованих банків у 2001-2014 рр.
− Наскільки ризиковою є робота адміністраторів та ліквідаторів? Чи є необхідність страхувати їх?
− Адміністраторів та ліквідаторів з фінансової відповідальності ми не страхуємо. У нас така дискусія була, але це дуже дорога страховка. Страхування життя і здоров’я − будь ласка. Це для своїх людей ми можемо зробити.
Під тимчасові адміністратори йдуть аудитори, юристи, з навичками комунікації. Вони подають нам свої анкети, ми відбираємо найкращих (показує на величезні папки документів у кабінеті). Новачків ми запрошуємо стажерами до вже діючих адміністраторів і ліквідаторів.
Також, ми почали формування кластера по Дніпропетровську − коли ми будемо виділяти «Аксіому», «Інтеркредит», «Меліор». Такий же кластер буде стосовно Одеси, Харкова. Економія виходить колосальна. Наприклад, щодо Дніпропетровська вона складає близько 4 млн гривень за квартал.
− Розкажіть про вашу взаємодію з органами інших країн − щодо таких банків, як Meinl або Frick…
− Цей механізм пов’язаний з більшістю установ країни. Ми подавали заяви в центральний банк Австрії та BAFIN, якраз щодо банку Meinl. Адже проблему капіталізації банків за рахунок українських вкладників потрібно з’ясовувати між наглядовими органами. Максимум, що ми могли б домогтися від Центробанку Австрії − це якесь розслідування, яке дозволило б зрозуміти, наскільки системним є таке порушення, в чому порушується європейське банківське законодавство. Але ми взагалі не отримали жодної відповіді.
− НБУ заявив про початок другої частини «чистки» банківської системи. Фонд готовий прийняти до кінця року ще кілька десятків банків?
− Так, наша команда сильна, як ніколи.
− Як ви вважаєте, чому б замість того, щоб закривати по 2-3 банки на тиждень, розтягуючи процес очищення системи на півріччя, не ввести тимчасові адміністрації відразу в усі установи, до яких є претензії населення, фінмоніторингу й НБУ?
− Не можна розрахувати кількість банків по штуках. Банк визнається проблемним на термін до 180 днів. І за цей час робляться певні зусилля щодо його оздоровлення. Не виходить − іде у Фонд. Що стосується фінмоніторингу, то прихід таких банків, певною мірою, справа випадку. Тому оздоровлення банківської системи проходить плавно…
