У Калуській громаді проживає людина, чия доля вмістила ціле століття боротьби, втрат, незламності й сили духу.
Сьогодні свій 102-річний ювілей святкує Катерина Матвіївна Савчук — уродженка села Дуліби на Рівненщині, жінка, яка з честю пройшла шлях, гідний книги пам’яті Українського народу.
Катерина Матвіївна росла в мальовничому поліському краї. Молодість її була сповнена надій: вона створила сім’ю з командиром УПА, у шлюбі народила донечку. Але щастя зруйнувала війна.
Підступні НКВДисти вбили її чоловіка, залишивши молоду жінку вдовою. А вже у 1947 році Катерину разом з іншими членами родини насильно вивезли на Урал.
Життя у засланні було надзвичайно тяжким: землянки, холод, нестача їжі, виснажлива праця. Але навіть там Катерина не втратила віри. Дочку вдалося повернути в Україну — її виховувала родичка, якій дивом вдалося уникнути депортації.
У засланні Катерина перебувала до 1962 року, після чого повернулася в рідні Дуліби. Вона працювала ланковою у колгоспі, відзначалася сумлінністю, вправністю, працьовитістю та неодноразово отримувала нагороди.
Два десятиліття тому Катерина Матвіївна переїхала до Калуської громади — до доньки, яка тут створила сім’ю. На жаль, п’ять років тому єдина донечка відійшла у вічність.
Та сьогодні поруч із ювіляркою — її продовження, її сила й опора: онучки, правнуки і праправнуки, які з любов’ю доглядають бабусю. Катерина Матвіївна, попри поважний вік, активно спілкується та зустрічає нині гостей.
З ювілеєм іменинницю привітали моя заступниця Наталія Кінаш та директорка територіального центру Надія Рим, побажавши їй здоров’я, тепла та ще багато мирних днів поруч із родиною. 102 роки — це не просто дата. Це — історія незламності української жінки, яка зберегла себе, свою гідність і віру, пройшовши крізь найважчі сторінки минулого, – пише голова громади Андрій Найда.
