До партії «Свобода» в українському суспільстві неоднозначне ставлення: одні вірять в її патріотизм, підтримують її радикальні настрої, інші – вважають їх популістами і не вірять в те, що дана політична сила реалізуватиме свої ідеї на практиці. Ми попросили зробити ґрунтовний політологічний аналіз ВО «Свобода» місцевого політичного експерта Ігора Доцяка та дати відповідь на питання що ж чекає на «Свободу» в майбутньому.
В новітній українській політиці яскраво простежуються цілі цикли становлення, розвитку та затухання політичних партій. Цікавим досвідом є генеза політичної партії ВО «Свобода». Вона встигла заявити про себе не лише на теренах Західної України, де висока популярність націоналістичних гасел, але і стати впливовою загальноукраїнською партією.
Радикальна патріотична риторика, прості відповіді на складні питання соціально-економічного та політичного розвитку українського суспільства, жорстка партійна дисципліна, залучення яскравих особистостей, здатних часто до провокативних та екзальтованих вчинків – ось зовнішні складові сходження ВО «Свобода» на політичний олімп. За лаштунками заховались зв’язки з владою і спецслужбами, фінансування з боку олігархічних чи явно кримінальних структур. Проте активна та системна робота з електоратом, постійні інформаційні приводи та жага влади визначили успіх партії як на загальноукраїнському, так і на місцевому рівнях.
В 2012 році ВО «Свобода» стає парламентською партією, набираючи 10,44% голосів виборців на виборах Верховної України. Найбільшим успіхом було третє місце в Києві, де в кількісному вимірі за ВО «Свобода» проголосувало більше виборців, ніж в Івано-Франківській області. Саме з цього часу можна говорити про партію як впливову загальноукраїнську політичну силу.
Проте позачергові парламентські вибори 2014 року стали провальними для партії. ВО «Свобода» не подолала виборчий поріг, набравши 4,71% голосів виборців. Майже в три рази зменшилась кількість відданих за неї голосів – до 742 022.
Тільки в трьох областях: Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській ВО «Свобода» за 2 роки втратила більше 700 тисяч голосів виборців – половину всього втраченого електорату в межах країни. Причини поразки партії на загальнодержавному рівні спільні для всіх регіонів – це і псевдорадикалізм, неефективна діяльність в структурах центральної влади, відсутність ефективної стратегії розвитку країни, непослідовність в ухваленні політичних рішень і т.д.
Проте провал в трьох західноукраїнських областях має особливі передумови, які простежуються на рівні місцевої влади. Саме в цих областях представники ВО «Свобода» очолюють обласні ради, партія має потужні депутатські фракції у радах всіх рівнів, що складають більшість в багатьох міських та районних радах. Здавалось би при такому владному ресурсі підтримка партії на загальноукраїнському рівні мала б тільки зрости. Але це відбулось би лише при ефективності місцевої влади. «Свободівська» влада не показала такої ефективності. Більше того, численні корупційні скандали, замовні рішення місцевих органів влади, порушення майнових прав громадян та інші подібні речі стали основним чинником втрати партією свого електорату на виборах Верховної Ради України 2014 року. Єдине чим відзначилась ця політична сила – це жагучим прагненням влади, влади на будь-якому рівні, в будь-яких структурах і за будь-яких умов. Але жага влади повинна підкріплюватись відповідальністю за її реалізацію, можливістю ефективно вирішувати суспільні проблеми, створювати механізми щодо покращення ефективності господарювання та підвищення рівня життя людей. Завдання влади не хвалитись, що зробили за кошти платників податків, а сформувати систему відносин, що забезпечить відкритість прийняття владних рішень, прозорість розподілу ресурсів, подолання корупційних схем, захист інтересів громадян у всіх сферах життєдіяльності.
Один з очільників ВО «Свобода» в партійній пресі висловив думку, що значимість політичної партії визначається пізнаваністю її провідних діячів, розгалуженою мережею партійних осередків та великою кількістю публічних акцій. Проте забув саме головне, що партія це «об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян». А такої програми розвитку країни, регіону чи міста і, більше того, практичних результатів щодо її реалізації, ВО «Свобода», на жаль, не показала.
І на завершенння. Сподвижники українського націоналізму, на яких посилаються представники партії, відрізнялись жертовністю, безкорисливістю і навіть аскетизмом, чого ми не можемо сказати про багатьох представників цієї політичної сили.
Тому виходячи з висловлених зауваг, при незмінній партійній стратегії та тактиці, шлях «Свободи» неминуче завершиться остаточною втратою підтримки, авторитету і політичним забуттям.
