В минулий четвер Верховна Рада прийняла пропозиції два антикризових законопроекти внесених урядом. Першим вносились зміни до державного бюджету, іншим – в основному до Податкового кодексу.
Обидва документи в сумі налічують понад 200 сторінок тексту та розрахунків. Законопроекти були зареєстровані зранку четверга, через декілька годин уряд уже просив депутатів проголосувати за них. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, доповівши з трибуни суть законопроектів, відмовився відповідати публічно на запитання депутатів. Натомість Яценюк цілком справедливо сказав: “Ми роздали вам отакі талмуди законопроектів. Для того, щоб кожне питання і моя відповідь, в першу чергу, була професійна, я би вас дуже попросив, прочитайте, будь ласка, законопроекти”. До кінця дня законопроект був з боєм проголосований. Таким чином, уряд зробив усе, аби антикризові закони були прийняті блискавично без будь-яких питань від депутатів, преси чи фахівців. Натомість якщо в деталях подивитись на прийняті заходи з економії бюджету та зміни податків, ми побачимо дуже велику кількість несправедливих, сумнівних лобістських та антисоціальних норм. До них виникає купа питань, серед яких наступні. Питання №1. Чи достатньо уряд знизив пенсії колишніх депутатів та міністрів – з 15 до 13 тис грн? Чинним законодавством передбачено, що “за наявності страхового стажу… народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу”. Уряд запропонував знизити з 80% до 70%. Аналогічне зниження пенсій уряд запропонував зробити для суддів та державних службовців, в тому числі для колишніх членів Кабінету Міністрів. Без перегляду чомусь залишились привілейовані пенсії прокурорів та помічників депутатів. Таким чином, якщо брати до уваги дані Держстату, середні пенсії народних депутатів знизяться з 15 427 грн до 13 499 грн. Пенсія колишнього міністра складала 14 984 грн, уряд запропонував її знизити до 13 111 грн. Звичайно, зрозуміло, що потрібно стимулювати наших урядовців, депутатів суддів та чиновників до чесної антикорупційної роботи. Але навряд чи обіцянка високої пенсії можливо у майбутньому є ефективним стимулом. Адже система налаштована таким чином, що достатньо попрацювати дуже обмежений період часу на посаді, щоб згодом мати велику пенсію. Це швидше породжує корупцію, ніж попереджає її. На таку систему пенсійних гарантій можуть серйозно покладатись лише люди передпенсійного віку, а не молоді фахівці. На мою думку, у боротьбі за кращі кадри перш за все слід говорити про достойну поточну заробітну плату, а не про легко і швидко здобуте забезпечене пенсійне майбутнє. Впродовж останнього десятиліття ми спостерігаємо цілий вибух привілейованих пенсій для різних категорій громадян, що знаходились на державній службі. З 2001 року кількість державних службовців, що отримують привілейовані пенсії, зросла в три рази, прокурорів – в три з половиною рази. Жодних змін у законодавство щодо перегляду кількості людей, що отримують привілейовані пенсії, не було запропоновано. Питання №2. Чому витрати на медицину знижувались вдвічі більше, ніж в середньому по бюджету? Загальні видатки державного бюджету були знижені на 6%. При цьому витрати на охорону здоров’я були скорочені на 13%. Зокрема були повністю прибрана програма з придбання автомобілів швидкої допомоги, майже повністю скасована програма з придбання засобів інгаляційної анестезії. Наполовину були знижені витрати на реабілітацію дітей з дитячим церебральним паралічем, а також санаторне лікування людей хворих на туберкульоз. Впродовж років уряд лише незначно скоротив державну підтримку галузі тваринництва, зменшивши її з 900 до 888 млн грн. Дана державна програма включає в себе дотації на корову селянам, а також компенсації приватним підприємствам стосовно будівництва тваринницьких ферм. Якщо перша частина програми хоча б має якусь соціальну складову, то інша давно перетворилась на фінансування приватних аграрних підприємств, наближених до Міністерства АПК. Якби там не було, але питання реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем однозначно важливіше, ніж дотації на тваринництво. Програма реабілітації дітей з церебральним паралічем складала 49 млн грн, що 18 разів менше, ніж дотації на тваринництво. Лікування дітей явно можна було повністю зберегти за рахунок незначної економії на тваринницьких дотаціях. Програми із закупок швидких та засобів для анестезії також можна було б зберегти, якби уряд погодився скоротити так-звані капітальні видатки, що він роз приділяє особисто. Уряд залишив за собою право витратити 2,4 млрд грн на будь-які капітальні видатки, це в два рази більше, ніж В 2013 році. Які такі капітальні видатки можуть бути важливішими, ніж фінансування медицини? Питання №3. Чому дискримінуються одні галузі економіки порівняно з іншими? “Наша пропозиція: не відшкодовувати ПДВ при експорті зерна” – заявив Арсеній Яценюк з урядової трибуни в четвер. Чому саме зерна? Арсеній Яценюк стверджував, що повернення ПДВ надається трейдерам, натякаючи, що фермери не отримують цих коштів. З цією позицією Арсенія Яценюка не погоджуються профільні аграрні асоціації, чинний міністр фінансів (який запропонував аграріям поділитись з трибуни “подушкою” – жаргон про вільні кошти) та народні депутати. Найбільш коректно сказав “свободівець” Олександр Мирний: “Об’єктивно маємо сказати селянам, тому що в результаті відміни ПДВ трейдерам вони все одно своїх 5 доларів залишать на тонні, але вони опустять ціну для селян. От ми маємо вклонитися селянам в пояс і подякувати за те, що вони з розумінням віднесуться до цієї справи”. Чому як жертву для неповернення ПДВ не вибрали, для прикладу, видобувачів залізної руди, якої щороку експортується на 3 млрд дол? В 2007 році ціна на залізну руду складала 36 дол/тонна, наразі ціна більше понад 120 дол/тонна. Залізорудні кар’єри в Україні належать Рінату Ахметову, Ігорю Коломойському, Контантину Жеваго. Набагато легше “продавити” неповернення неповернення ПДВ для селян, які мають значно менше можливостей себе захистити. Як же тоді підтвердити голосні слова, що нові податки в основному будуть платити багаті монопольні підприємства? Питання №4. Чому акцизи на цигарки, горілку, вино однаково піднялись на 25%, а саме акцизи на пиво на 43%? Піднімаючи акцизи уряд просто піднімав усе на 25%, усе, крім пива. Відповідь, чому найбільше постраждало саме пиво, знає кожен, хто слідкує за боротьбою між лобістами пивоварів та виробників горілки. Минулого та цього року за подання виробників горілки реєструються спеціальні закони, якими піднімаються акцизи виключно на пиво – начебто, з метою фінансування медицини. Мета – “віджати” у пивоварів їх долю ринку алкоголю на користь горілки. Історично склалось, що основну масу алкоголю українці споживають саме через горілку, тому горілчане лоббі було більш успішним. В перерахунку на чистий спирт, напитись горілкою є вдвічі дешевше, ніж пивом. Піднявши акцизи на пиво більше, ніж на інші вили алкогольних напоїв, уряд зробив горілку ще більш привабливою. В результаті горілчані заводи отримають дещо більшу частку ринку алкоголю та збільшать свої прибутки. На мою думку, акцизи взагалі не повинні залежати від типу напою, базою оподаткування повинен бути виключно вміст спирту в напої. Так, принаймні, акциз на алкоголь буде відповідати власній назві і не буде інструментом лобізму між різними виробниками різних напоїв. Окрім цього, виробники будуть економічно зацікавлені робити вміст спирту в напої якомога меншим, що сприятиме здоров’ю українців. Питання №5. Чому уряд захотів почекати з розглядом законопроектів хоча б до понеділка, надавши змогу через вихідні ознайомитись та надати зауваження депутатам та громадськості? Напевно найважливіше питання серед усіх – куди спішив уряд? Звичайно, можна сказати, що необхідно швидше рятувати країну, і що рахунок йде не дні, а на години. Але це був би лише пустий популізм. Без проблем можна було б зареєструвати законопроект у четвер, як це і зробив уряд, а поставити на голосування уже в понеділок. За вихідні значна кількість депутатів та асоціацій ознайомились би з законопроектами і подали свої зауваження. Чому уряд не захотів нікого чути? Чинні урядовці вважають, що вони знають як краще, а всі інші апріорі дурні і не можуть запропонувати нічого корисного? Депутатам поставили ультиматум: або вони голосують за законопроекти без обговорення, або їх звинуватять у погіршенні ситуації в країні. Так, Олександр Турчинов, перед тим як поставити законопроект на голосування, заявив: “Всі, хто хоче захисти країну, зобов’язані зараз голосувати”. Чи справедливо, що чинні представники влади маніпулюють економічною ситуацією в країні та зовнішньою загрозою для просування законопроектів без відповідного обговорення?
{gallery}1{/gallery}
