28 серпня ми святкуємо Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято означає, що Мати Божа перейшла від земного до вічного життя, до Царства Небесного не тільки душею, але і тілом. Воно нас вчить, що земне життя – це лише маленька частинка нашого вічного життя з Богом,
що справжнє щастя нас чекає саме у вічності, тоді, коли ми повністю з’єднаємося з Господом. Богородиця це прекрасно розуміла, Її любов до Господа була безмежною. Тому цей перехід був радісним, щасливим.
Після того як Ісус помер на хресті і воскрес Марія жила у Його улюбленого учня Івана. Усім відомі слова Євангелії від св. Івана 19, 26-27 «Як побачив Ісус Матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до Матері «Оце, Жоно, Твій син!» Потім каже до учня: «Оце Мати твоя!» І з тієї години той учень узяв Її до себе». Цей уривок зі Святого Письма можна сприймати як передачу усіх нас в руки Марії. Адже всі ті, хто вірують і люблять Ісуса, виконують Його слово, є Його учнями, а відповідно дітьми Марії.
Марія виконала Божу волю до кінця. Бувши Матір’ю Ісуса, Вона пережила як багато радості, так і багато страждань. Проте ніколи не нарікала, не злилась, а сміливо виконувала ту місію, яку для Неї приготовив Господь.
Тому великим щастям для нас є вже тут на землі жити в Її руках, повністю віддатися Її опіці, звертатися до Неї, просити допомоги та підтримки у наших життєвих труднощах. Марія – це наша Мати, Вона нас дуже розуміє, адже сама була людиною і так часто випрошує у Свого Сина необхідні для нас ласки.
Ми повинні почитати Марію, бо саме Вона удостоїлась честі бути Матір’ю Бога, чомусь Бог вибрав саме Її. Тому віддаймося Її заступництву, принесімо Їй нашу молитву, любімо її, Вона цього достойна…
