Українська сторона готується до двосторонніх переговорів із Єврокомісією, запланованих на 27–28 серпня. Вони мають посприяти підписанню зимового газового пакету між «Нафтогазом» і «Газпромом», у якому буде визначено умови відновлення постачань російського газу на український ринок (через різні суперечності з 1 липня цього року їх припинено
Розділяй і володарюй
Причину відсутності компромісу між Україною та Росією в газовому питанні озвучив єврокомісар із питань енергетики та зміни клімату Мігель Аріас Каньєте. «Не було політичної волі досягти угоди… Виникла безвихідна ситуація на переговорах», – констатував він, наголошуючи на відсутності результатів за підсумками попередніх тристоронніх зустрічей у форматі Україна – Росія – ЄС.
Тепер Брюссель має намір продовжити обговорення проблем із кожною стороною окремо, у двосторонньому форматі, на рівні профільних міністрів. Після переговорів із міністром енергетики та вугільної промисловості України Володимиром Демчишиним цього тижня, на початку вересня очікується зустріч єврочиновників із його російським колегою Олександром Новаком. Отже, у Єврокомісії сподіваються виробити спільну позицію, і наприкінці вересня провести тристоронні переговори, які призведуть до результату – підписання додаткових домовленостей про умови співпраці «Нафтогазу» з «Газпромом» у майбутній осінньо-зимовий період.
Неофіційний чинник
На перспективи такої угоди, яка потрібна Україні для ефективної підготовки до опалювального сезону та забезпечення стабільного транзиту російського газу до ЄС, крім Брюсселя, впливає також Вашингтон. Володимир Демчишин повідомив, що на майбутній зустрічі у Відні у форматі Україна – Єврокомісія заплановано «неофіційну участь» представників американського уряду.
Від США залежить, чи буде виділено Україні й на яких умовах додаткове фінансування для закупівель російського газу. Це питання також обговорюється з керівництвом Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку. Але, як визнав Володимир Демчишин, «ніхто особливо не хоче давати Україні грошей». Йдеться про суму $1–1,5 млрд.
Ці кошти необхідні для створення «Нафтогазом» запасу газу до зимового періоду. «Зараз у газосховищах України приблизно 13,5 млрд куб. м газу, але для нормального проходження зимового періоду необхідно 19 млрд», – повідомив єврокомісар Каньєте. Якщо порівняти з минулим роком, за його словами, ситуація із закачуванням газу в українські ПСГ зараз «трохи краща»: незважаючи на відсутність закупівель у «Газпрому», «Нафтогазу» вдалося наростити реверсне постачання блакитного палива з ЄС.
Песимізм Міллера
Глава «Газпрому» Олексій Міллер більш песимістичний в оцінці ситуації, що склалася. «Ми бачимо, що закачування газу у ПСГ України зараз йде набагато нижчими темпами, ніж минулого року. Тоді до початку відбору «Нафтогаз» накопичив 16,7 млрд куб. м газу у сховищах. Наявними темпами навіть на цей об’єм не вийти, – стверджує він, і попереджає про зростання ризиків: – Торік погода була дуже теплою, і 16,7 млрд куб. м у сховищах вистачило, але Україна не може щороку розраховувати на теплу зиму й має бути готова до холодної зими».
Ризики виникнення дефіциту газу в холодний період можуть реалізуватися не тільки через несприятливі погодні умови. «У «Нафтогазу» є повне розуміння, що необхідний рівень запасів газу у ПСГ може бути забезпечено тільки з відновленням закупівель російського газу. Але головна і єдина проблема – брак грошей на закачування», – підсумував Олексій Міллер.
Проблеми розвитку
Ключова проблема уряду Арсенія Яценюка, що виникла в отриманні фінансової допомоги від західних партнерів на закупівлю газу, пов’язана з браком реальних ефективних реформ у газовому секторі. Розформування холдингової структури НАК «Нафтогаз України» і створення на її основі окремих компаній за видами діяльності застопорилося. У таких реформах зацікавлені закордонні інвестори, які хочуть взяти участь в акціонерному капіталі нових бізнес-структур – спільних підприємств для управління та реконструкції магістральних газопроводів і підземних сховищ газу. Їх створення регламентовано спеціальним законом, ухвалення якого успішно пролобіював Кабмін.
Але через боротьбу за розподіл сфер впливу в нафтогазовому секторі, яку негласно ведуть між собою прем’єр Арсеній Яценюк і президент Петро Порошенко, реформа «Нафтогазу», як і повноцінна лібералізація нафтогазової галузі, залишається нереалізованою. «Тому бізнес «Нафтогазу», як і правила українського газового ринку, залишаються для закордонних інвесторів незрозумілими, непрозорими, занадто ризикованими через політичні чинники і високий рівень корупції», – сказав Forbes представник західного транснаціонального нафтогазового холдингу, присутнього в Україні.
Ціна незалежності
Не маючи повної підтримки західних партнерів, Київ змушений шукати компроміс у питанні газових постачань із «Газпромом», незважаючи на супутні складнощі, пов’язані з політичним протистоянням України та Росії.
21 серпня глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв провів робочу зустріч з Олексієм Міллером у Мінську. Правління «Газпрому» цього дня прибуло до столиці Білорусі, щоб взяти участь в урочистій церемонії початку будівництва багатофункціонального комплексу «Газпром Центр». Такий масштабний проект, який розташовуватиметься на перетині просп. Незалежності та вул. Філімонова, стане символом зміцнення впливу «Газпрому» на білоруському ринку, де російська монополія з 2011 року повністю контролює газотранспортну інфраструктуру. Це забезпечило їй доступ до розташованих у Білорусі ПСГ і системи трубопроводів, на які припадає приблизно 20% експорту російського природного газу в Європу.
Україна, яка забезпечувала в період до глобального економічного спаду понад 60% транзиту російського газу до Європи, відмовилася передати під контроль «Газпрому» свої газопроводи та ПСГ, всупереч численним ініціативам Кремля. Це стало однією з причин, які спонукали згодом Москву до загострення відносин з Україною, що призвело до анексії Криму Росією і збройного конфлікту на Донбасі.
