У щорічних військово-морських навчаннях “Сі Бриз” цього року братимуть участь одинадцять країн. Церемонія відкриття призначена на 1 вересня в Одесі.
Це спільні українсько-американські навчання, які традиційно проводять на Чорному морі і сухопутному полігоні в Миколаївській області.
Командувач Шостим флотом США віце-адмірал Джеймс Фогго заявив, що навчання “надають важливу можливість працювати з нашими партнерами”.
“Вони також сприятимуть цінному персональному спілкуванню між нашими матросами, солдатами, авіаторами і морськими піхотинцями, яке веде до міцніших зв’язків і єдності в цьому регіоні”, – додав американський адмірал.
Знову на повну потужність
Image copyrightAlexander ShtaltnovnyImage captionФото з “Сі Бриз-2007”: американський есмінець і український корвет в одному строю
Минулого року через дії Росії в Криму та конфлікт на українському Сході навчання відбулися, але з великими труднощами і в стислому форматі.
В акваторії моря навіть не заходячи в українські територіальні води тоді працювали шість кораблів. У попередні роки кораблів і суден приходило в рази більше.
У 2015 році навчання знову набувають розмаху. Вони включатимуть тренування в повітрі, на морі та суходолі.
З американської сторони братиме участь есмінець “Дональд Кук” і патрульний літак “Оріон”.
Кількість українських кораблів, військовослужбовців та одиниць військової техніки поки ще не оприлюднена. Хоча за досвідом минулих років можна сказати, що контингент країни-господарки буде найбільшим з усіх учасників.
Американський есмінець “Дональд Кук” 28 серпня вже увійшов у Чорне море. Сайт Шостого флоту пояснює цей морський похід тим, що США роблять внесок у колективну безпеку і підтримують союзників і партнерів у Європі.
Росія: 13 разів “проти”, один раз “за”
Image copyrightAlexander ShtaltovnyImage captionРаніше під час проведення навчань завжди з’являлися проросійські опоненти
Навчання “Сі Бриз” були гучною подією ще з того часу, коли понад десять років тому американські і українські морські піхотинці вперше почали спільні тренування на полігоні під Миколаєвом.
В Одеському порту тим часом швартувалися кораблі країн НАТО і партнерів. Це породжувало чимало сподівань серед прихильників євроатлантичної інтеграції про швидке просування України до НАТО.
І навпаки – ставало сигналом для проросійських організацій до протестів.
Журналіст Олександр Шталтовний неодноразово брав участь в навчаннях як прес-офіцер від ВМС України. “Пам’ятаю, як особливо у 90-ті, і навіть на початку двотисячних, коли Україна дуже інтенсивно співпрацювала з флотами країн НАТО, наші офіцери та матроси навипередки обговорювали те, “як у іноземців все “класно”, як в них все зроблено для людей”, – розповідає він.
За словами колишнього офіцера флоту, приваблювали “ефективна бойова організація, непорушні статутні відносини, повага до військовослужбовців найнижчого рангу, бездоганна чистота на американських кораблях, комфортні умови служби, шанування рідної держави та кращий за радянський флотський церемоніал”.
“Це те, що для вихованої в СРСР флотської людини було певним “культурним та професійним шоком”, – згадує Олександр Шталтовний.
Жодні з міжнародних навчань в Україні не викликали такого невдоволення офіційної Москви, як “Сі Бриз”.
У 1997 році Україна розпочала ці навчання в Криму. Хоча відбувались вони у віддаленому від політизованих Севастополя і Сімферополя містечку Донузлаві на західному узбережжі півострова, марші під антинатівськими гаслами докотились і туди.
На цьому тлі зараз здається дивним, що вже у 1998 році в цих навчаннях вперше взяли участь три російські військові кораблі.
Проте в наступні роки Росія зайняла критичну позицію щодо цих маневрів. Офіційних запрошень Кремль не приймав, у медійному полі навчання критикували.
Миротворча тематика і настрої кримчан
У 2006 році у Феодосії проросійські мітингувальники заблокували вивантаження обладнання для полігону у Старому Криму.
Американський вантаж, який прибув на цивільному судні, призначався для учасників майбутніх навчань. Однак у Криму циркулювала інформація про створення постійної “натівської бази”.
Ці настрої підігрівали групи російських політиків, які приїжджали до Феодосії, виступали перед мітингувальниками, давали інтерв’ю російським телеканалам.
Над мітингами піднялися гасла з надписами “Росія, допоможи!”. Провідні російські телеканали розповідали про ці протести як про початок боротьби за російський статус півострова.
На думку колишнього флотського офіцера Олександра Шталтовного, насправді тематика “Сі Бризу” ніколи не була агресивною та антиросійською.
Image copyrightAlexander ShtaltovnyImage captionАмериканські та українські морські піхотинці брали участь в багатьох спільних навчаннях
“Хоча у політичному контексті “Сі Бриз” швидко став проросійською зброєю українських “лівих”, насправді ці навчання, по суті, “відкрили очі” багатьом в Україні. Адже “Сі Бризи” показали, що сучасний світ потребує не стільки ракет та торпед, що справді було за Холодної війни, скільки миротворчих операцій без масштабного застосування зброї”, – твердить Олександр Шталтовний.
“Пошуково-рятувальні операції, ембарго, тренування евакуації неозброєного населення, перехоплення нелегальних перевезень, розгортання польових шпиталів – це той досвід, що його вже пізніше, поглибивши співпрацю із НАТО, на практиці використали екіпажі наших кораблів під час евакуації біженців з Лівії, а також під час участі в антитерористичних/антипіратських патрулюваннях у Середземному морі та неподалік Сомалі”, – розповідає колишній учасник міжнародних навчань.
З анексованого Криму на службу
Image copyrightAlexander ShtaltovnyImage caption”Сі Бриз-2002″: американські спеціалісти готують українського водолаза
Цього разу український флот на правах господаря прийматиме “Сі Бриз” у значно скромнішому складі, ніж у минулі роки.
У Криму залишилися найбільші боєздатні кораблі ВМС України. Багато хто з тих, хто колись мав захищати Україну від гіпотетичного противника, погодились служити на флоті Росії, яка анексувала півострів.
Інші українські моряки залишилися вірними присязі та опинилися в епіцентрі конфлікту на Сході.
Багато українських морських піхотинців зараз стоять на бойових позиціях поблизу Маріуполя і протистоять силам прихильників самопроголошених республік.
У цьому контексті “Сі Бриз” виглядає як спроба не тільки відновити міжнародну співпрацю з флотами США та інших країн НАТО, але знайти нове застосування такої кооперації.
Із США для потреб ВМС України надійшло декілька швидкісних катерів, які можуть використовуватися для патрулювання в прибережній зоні та проведення спецоперацій.
Ті кораблі та судна, які залишились в українців, дають привід не тільки брати участь у різних міжнародних навчаннях, але й запрошувати партнерів з США та інших країн НАТО до української частини акваторії Чорного моря.
З одного боку, для російської сторони це може послужити виправданням для подальшого нарощування кількісного складу Чорноморського флоту РФ, сил повітряного і наземного базування на півострові.
З іншого, демонстрація прапорів інших держав на військових кораблях в українських водах може бути стримувальним фактором для Росії.
Необхідність тримати певну кількість сил для контролю над цією частиною Чорного моря стає для неї додатковим випробуванням і навантаженням.
Одеса знову прийме бойові іноземні кораблі
Image copyrightAlexander ShtaltovnyImage captionАмериканський есмінець прямує до Одеси на “Сі Бриз” (архівне фото)
Із власних джерел ВВС Україна дізналась, що цього року вперше після подій 2014 року до Одеси очікується захід кількох іноземних військових кораблів.
Спільні корабельні угруповання навчатимуться протидіяти підводним човнам, атакам катерів, блокувати незаконні морські перевезення та дії противника.
А берегова фаза на полігоні Широкий Лан переформатована під потреби підготовки морської піхоти до АТО.
Окрім того, навчання використають для підготовки інструкторів з бойової підготовки.
Одна з рот морської піхоти проходитиме сертифікацію для дій у складі одного з спільних бойових угруповань Євросоюзу HELBROC.
Навчання “Сі Бриз” триватимуть з 31 серпня по 12 вересня.
